- •Питання на екзамен з адміністративного менеджменту 2014
- •Адміністративні органи управління та їх різновиди
- •Американська школа адміністративно-державного управління.
- •Базові принципи створення та функціонування партнерств.(Басок)
- •Бюрократична теорія Макса Вебера
- •Визначення і еволюція менеджменту.
- •Вимоги до сучасного менеджера адміністратора
- •Вимоги ефективного контролю.
- •Виникнення класичної та адміністративної теорії управління.
- •Вплив і влада, баланс влади. Форми влади та впливу.
- •Дванадцять функцій менеджменту місцевих урядових органів.
- •Делегування повноважень. Принципи делегування повноважень.
- •Державна служба в країнах з унітарним типом аду (Франція, Великобританія).
- •Система державної служби в країнах з федеральним типом аду (Німеччина, сша).
- •Еволюція та інституціоналізація державно-приватних партнерств в країнах Заходу.
- •Запровадження загального управління якістю.
- •Зв’язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади.
- •Зв’язок теорії адміністративно-державного управління із іншими науками.
- •Зміст, діяльності, функції й завдання менеджера-адміністратора.
- •Змістовні та процесуальні теорії мотивації.
- •Інституціолізований діалог між неурядовими організаціями та державними інститутами (зарубіжний досвід). Вимоги до учасників діалогу.
- •Консультації: місце, види, переваги інституціалізації.
- •Концепція партисипативного управління.
- •Лінійні та штабні повноваження.
- •Мета та засади створення державно-правтного партнерства.
- •Методи наукового пізнання адміністративно-державного управління.
- •Методи прийняття рішень.
- •Методи прогнозування.
- •Місія організації. Визначення цілей організації.
- •Модель джерел влади к. Хейлса.
- •Мотивація як функція управління.
- •Найвизначніший у світі принцип менеджменту. Закон результату.
- •32. Напрями аду. Основні проблеми теорії аду.
- •33. Наслідки нездатності організації до змін.
- •34. Наукові передумови виникнення адміністративного менеджменту.
- •35. Наукові та правові засади державного управління.
- •36. Об’єкт та предмет навчальної дисципліни “Адміністративний менеджмент”.
- •37. Організаційні засади державного управління в Україні.
- •38. Організаційні структури управління.
- •39. Основи проектування організаційних структур адміністративного управління.
- •40.Основні вимоги, яким мають відповідати структури управлінь
- •41.Основні етапи становлення та розвитку теорії адміністративно-державного управління.
- •42. Основні поняття лідерства.
- •43. Основні поняття організації як функції управління.
- •44. Основні поняття організації як функції управління.
- •45. Основні проблеми теорії адміністративно-державного управління.
- •46. Основні теорії лідерства.
- •47. Основні функції управління.
- •48. Переговорний процес в адміністративно-державному управлінні
- •49. Підходи до прийняття рішень. Процес прийняття рішень.
- •50. Поняття «бізнесмен», «підприємець», «менеджер».
- •51. Прийняття рішень в адміністративно-державному управлінні. Чотири фази прийняття рішень. Схема аналізу стартових даних.
- •52. Принципи загального управління якістю в державному секторі.
- •53. Причини небажання керівників делегувати свої повноваження та причини уникнення додаткових повноважень підлеглими.
- •54. Причини повільного підвищення якості послуг у державному секторі.
- •55. Програма у.Демінга, її застосування в сфері державного адміністрування.
- •56. Проектування організації.
- •57. Процес прийняття управлінських рішень.
- •58. Процесуальні теорії мотивації.
- •59. Раціоналізація, демократизація та економізація відносин між підлеглим та адміністрацією.
- •60.Реформа державного управління в Україні.
- •61. Розподіл функцій у державно-приватному партнерстві.
- •62. Система державної служби в країнах з федеральним типом аду (Німеччина, сша).
- •63. Стратегічне планування.
- •64. Стратегічний державний менеджмент.
- •65. Суспільно-державні консультації в процесі державного управління.
- •66. Сутність державного управління.
- •67. Сутність і сенс контролю. Види контролю. Характеристики процесу контролю.
- •68. Сутність та значення планування. Види планів.
- •69. Сутність та особливості менеджменту державної влади . (Король)
- •70. Суть Паблік Рілейшнз в державному управлінні: шляхи здійснення.
- •71. Сучасна система аду, її структурні моделі.
- •72. Сучасний досвід аду в країнах Заходу.
- •73. Сучасні погляди на моделі організації.
- •74. Теорія адміністративно-державного управління в Німеччині
- •75. Теорія адміністративно-державного управління у Великобританії.
- •76. Типологія керівник-підлеглий. Сучасні моделі лідерства.
- •77. Управління інвестиційно-інноваційною діяльністю. (Салацький)
- •78. Управління невиробничою сферою в регіоні.
- •Управління жкг включає такі основні завдання і функції:
- •79. Управління неформальною організацією. Чинники що характеризують неформальні групи.
- •81. Управління соціальною інфраструктурою регіону. (Стаднік)
- •82. Участь неурядових інститутів в процесі державного управління.
- •83. Форми адміністрування управлінських рішень. Вимоги до управлінських рішень.
- •84. Форми мотивування адміністративних працівників.
- •85. Французька школа адміністративно-державного управління. (Фанок)
- •86. Функції адміністративних органів держави (м.Роскін, р.Корд, у.Джонс).
- •87. Характеристики аду та сучасні тенденції його функціонування.
- •88. Характеристики процесу контролю. Види контролю.
- •89. Чинники стратегічного планування Джона Зіммермана.
- •90. Чинники які впливають на проектування організації.(Філоненко)
Еволюція та інституціоналізація державно-приватних партнерств в країнах Заходу.
Механізм реалізації концепції державно-приватного партнерства тільки починає формуватися в Україні. При цьому досвід європейських країн свідчить про використання ДПП як інструменту їх економічного і соціального розвитку на основі ефективної взаємодії державного і приватного секторів. Відомо, що у світовій практиці ДПП достатньо поширене у сферах будівництва і управління об’єктами інфраструктури. Здійснення та розвиток ДПП в Україні буде прискорений за умови створення необхідних умов та інституціональних і організаційних елементів формування ДПП. У світовій практиці термін «державно-приватне партнерство» розглядається у двох значеннях: «по-перше, це система відносин держави та бізнесу, яка широко використовується як інструмент національного, міжнародного, регіонального, міського, муніципального економічного і
соціального розвитку; по-друге, це конкретні проекти, що реалізуються спільно державними органами і приватними компаніями на об’єктах державної та муніципальної власності»
Особливості здійснення ДПП у деяких економічно розвинених країнах
Великобританія- Особливості ДПП: Реалізація проектів у сфері соціальної інфраструктури. Більшість проектів здійснюється органами місцевої влади. ДПП має велике значення для підвищення стандартів надання послуг державним сектором країни
Сфери застосування та об’єкти ДПП: Медицина, освіта, транспортний сектор, сфера обробки відходів, військовий сектор, сектор житлово- соціального найму
Сполучені Штати Америки - ДПП особливо поширене на муніципальному рівні державної ієрархії. Функціонує Національна рада з державно-приватного партнерства
(Водопровід, каналізація, освіта, експлуатація парковок тощо)
Франція - Застосування у сфері інфраструктури в основному у формі концесій. ДПП є кращою структурою, що надає адміністративні послуги (ведення інформації, надання підтримки і допомоги у підготовці та підписанні договорів про партнерство, оцінка проектів). Особливістю ДПП є утримання балансу між великими проектами держави і малими місцевої влади. (Концесії на спорудження автомагістралей та на водопостачання)
Німеччина - Створення агентств розвитку на початку 90-х років, що об’єднали державних і приватних партнерів для відновлення занедбаних земель. (Відновлення та реформування міської інфраструктури)
Італія - ДПП використовується як інструмент міського і регіонального економічного та соціального розвитку. Концесії є найбільш поширеною формою партнерства держави, органів місцевої влади та приватного сектору.
(Лікарні, транспорт, житлово- комунальна галузь)
Відповідно до Закону України «Про державно-приватне партнерство» ознаками ДПП є: забезпечення вищих техніко-економічних показників ефективності діяльності, ніж у разі здійснення такої діяльності державним партнером без залучення приватного партнера; довготривалість відносин (від 5 до 50 років); передача приватному партнеру частини ризиків у процесі здійснення державно-приватного партнерства; внесення приватним партнером інвестицій в об’єкти партнерства із джерел, не заборонених законодавством [5]. Також у цьому Законі виділено основні принципи здійснення ДПП, сфери застосування ДПП, форми здійснення та об’єкти ДПП, джерела
фінансування ДПП, визначено заходи щодо проведення аналізу ефективності здійснення ДПП, розкрито засади проведення конкурсу з визначення приватного партнера, розглянуто питання надання державної підтримки здійснення ДПП, державних гарантій та проведення державного контролю, перераховано повноваження уповноваженого органу виконавчої влади з питань ДПП, подано прикінцеві та перехідні положення.
