- •Питання на екзамен з адміністративного менеджменту 2014
- •Адміністративні органи управління та їх різновиди
- •Американська школа адміністративно-державного управління.
- •Базові принципи створення та функціонування партнерств.(Басок)
- •Бюрократична теорія Макса Вебера
- •Визначення і еволюція менеджменту.
- •Вимоги до сучасного менеджера адміністратора
- •Вимоги ефективного контролю.
- •Виникнення класичної та адміністративної теорії управління.
- •Вплив і влада, баланс влади. Форми влади та впливу.
- •Дванадцять функцій менеджменту місцевих урядових органів.
- •Делегування повноважень. Принципи делегування повноважень.
- •Державна служба в країнах з унітарним типом аду (Франція, Великобританія).
- •Система державної служби в країнах з федеральним типом аду (Німеччина, сша).
- •Еволюція та інституціоналізація державно-приватних партнерств в країнах Заходу.
- •Запровадження загального управління якістю.
- •Зв’язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади.
- •Зв’язок теорії адміністративно-державного управління із іншими науками.
- •Зміст, діяльності, функції й завдання менеджера-адміністратора.
- •Змістовні та процесуальні теорії мотивації.
- •Інституціолізований діалог між неурядовими організаціями та державними інститутами (зарубіжний досвід). Вимоги до учасників діалогу.
- •Консультації: місце, види, переваги інституціалізації.
- •Концепція партисипативного управління.
- •Лінійні та штабні повноваження.
- •Мета та засади створення державно-правтного партнерства.
- •Методи наукового пізнання адміністративно-державного управління.
- •Методи прийняття рішень.
- •Методи прогнозування.
- •Місія організації. Визначення цілей організації.
- •Модель джерел влади к. Хейлса.
- •Мотивація як функція управління.
- •Найвизначніший у світі принцип менеджменту. Закон результату.
- •32. Напрями аду. Основні проблеми теорії аду.
- •33. Наслідки нездатності організації до змін.
- •34. Наукові передумови виникнення адміністративного менеджменту.
- •35. Наукові та правові засади державного управління.
- •36. Об’єкт та предмет навчальної дисципліни “Адміністративний менеджмент”.
- •37. Організаційні засади державного управління в Україні.
- •38. Організаційні структури управління.
- •39. Основи проектування організаційних структур адміністративного управління.
- •40.Основні вимоги, яким мають відповідати структури управлінь
- •41.Основні етапи становлення та розвитку теорії адміністративно-державного управління.
- •42. Основні поняття лідерства.
- •43. Основні поняття організації як функції управління.
- •44. Основні поняття організації як функції управління.
- •45. Основні проблеми теорії адміністративно-державного управління.
- •46. Основні теорії лідерства.
- •47. Основні функції управління.
- •48. Переговорний процес в адміністративно-державному управлінні
- •49. Підходи до прийняття рішень. Процес прийняття рішень.
- •50. Поняття «бізнесмен», «підприємець», «менеджер».
- •51. Прийняття рішень в адміністративно-державному управлінні. Чотири фази прийняття рішень. Схема аналізу стартових даних.
- •52. Принципи загального управління якістю в державному секторі.
- •53. Причини небажання керівників делегувати свої повноваження та причини уникнення додаткових повноважень підлеглими.
- •54. Причини повільного підвищення якості послуг у державному секторі.
- •55. Програма у.Демінга, її застосування в сфері державного адміністрування.
- •56. Проектування організації.
- •57. Процес прийняття управлінських рішень.
- •58. Процесуальні теорії мотивації.
- •59. Раціоналізація, демократизація та економізація відносин між підлеглим та адміністрацією.
- •60.Реформа державного управління в Україні.
- •61. Розподіл функцій у державно-приватному партнерстві.
- •62. Система державної служби в країнах з федеральним типом аду (Німеччина, сша).
- •63. Стратегічне планування.
- •64. Стратегічний державний менеджмент.
- •65. Суспільно-державні консультації в процесі державного управління.
- •66. Сутність державного управління.
- •67. Сутність і сенс контролю. Види контролю. Характеристики процесу контролю.
- •68. Сутність та значення планування. Види планів.
- •69. Сутність та особливості менеджменту державної влади . (Король)
- •70. Суть Паблік Рілейшнз в державному управлінні: шляхи здійснення.
- •71. Сучасна система аду, її структурні моделі.
- •72. Сучасний досвід аду в країнах Заходу.
- •73. Сучасні погляди на моделі організації.
- •74. Теорія адміністративно-державного управління в Німеччині
- •75. Теорія адміністративно-державного управління у Великобританії.
- •76. Типологія керівник-підлеглий. Сучасні моделі лідерства.
- •77. Управління інвестиційно-інноваційною діяльністю. (Салацький)
- •78. Управління невиробничою сферою в регіоні.
- •Управління жкг включає такі основні завдання і функції:
- •79. Управління неформальною організацією. Чинники що характеризують неформальні групи.
- •81. Управління соціальною інфраструктурою регіону. (Стаднік)
- •82. Участь неурядових інститутів в процесі державного управління.
- •83. Форми адміністрування управлінських рішень. Вимоги до управлінських рішень.
- •84. Форми мотивування адміністративних працівників.
- •85. Французька школа адміністративно-державного управління. (Фанок)
- •86. Функції адміністративних органів держави (м.Роскін, р.Корд, у.Джонс).
- •87. Характеристики аду та сучасні тенденції його функціонування.
- •88. Характеристики процесу контролю. Види контролю.
- •89. Чинники стратегічного планування Джона Зіммермана.
- •90. Чинники які впливають на проектування організації.(Філоненко)
Консультації: місце, види, переваги інституціалізації.
Консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів.
Проведення консультацій з громадськістю має сприяти налагодженню системного діалогу органів виконавчої влади з громадськістю, підвищенню якості підготовки рішень з важливих питань державного і суспільного життя з урахуванням громадської думки, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень.
3. Консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.
4. Результати проведення консультацій з громадськістю враховуються органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій його роботі.
5. Консультації з громадськістю організовує і проводить орган виконавчої влади, який є головним розробником проекту нормативно-правового акта або готує пропозиції щодо реалізації державної політики у відповідній сфері державного і суспільного життя.
6. Органи виконавчої влади щороку складають орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю (далі - орієнтовний план) з урахуванням основних завдань, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, Державною програмою економічного і соціального розвитку України, планом законопроектних робіт та іншими документами, а також результатів проведення попередніх консультацій з громадськістю.
Орієнтовний план складається з урахуванням пропозицій громадських рад, утворених при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністраціях (далі - громадська рада).
Орієнтовний план затверджується до початку року, оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади та в інший прийнятний спосіб.
7. Громадські, релігійні, благодійні організації, професійні спілки та їх об'єднання, творчі спілки, асоціації, організації роботодавців, недержавні засоби масової інформації та інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства України (далі - інститути громадянського суспільства), можуть ініціювати проведення консультацій з громадськістю з питань, не включених доорієнтовного плану, шляхом подання відповідних пропозицій громадській раді або безпосередньо органу виконавчої влади.
У разі коли пропозиція щодо проведення консультацій з громадськістю з одного питання надійшла не менше ніж від трьох інститутів громадянського суспільства, які діють на відповідній території, такі консультації проводяться обов'язково.
Ініціювати проведення консультацій з громадськістю, не включених до орієнтовного плану, можуть також громадські ради.
8. Під час проведення консультацій з громадськістю орган виконавчої влади подає громадській раді проекти відповідних нормативно-правових актів та інформаційно-аналітичні матеріали до них.
9. До участі у проведенні консультацій з громадськістю залучаються в установленому порядку органи місцевого самоврядування.
10. Органи виконавчої влади під час проведення консультацій з громадськістю взаємодіють із засобами масової інформації, надають їм необхідні інформаційно-аналітичні матеріали.
11. Консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення (безпосередня форма) та вивчення громадської думки (опосередкована форма).
