31. Атестація персоналу.

Атестація є однією з форм оцінювання персоналу. Атестація проводиться атестаційною комісією, до складу якої входять керівництво, спеціалісти кадрової служби, керівники структурних підрозділів.

Проведення атестації виконує такі функції: структуроутворюючу і мотивуючу.

Атестація є періодичною і проводиться 1 раз на 1-3 роки.

Організація атестації працівників відбувається в 3 етапи:

1. Підготовка до проведення атестації. Розробляються такі документи:

- атестаційний лист;

- структура письмової характеристики працівника, який атестується;

- бланк оцінювання;

- бланк висновку атестаційної комісії;

- примірна структура звіту.

2. Проведення атестації

Атестація включає такі 2 блоки:

• Блок відповідей на тестові питання (теоретичні, суто професійні)

• Атестаційне інтерв’ю або співбесіда – оцінюється можливість людини логічно мислити, формулювати думки і доводити їх до співбесідника.

3. Підведення підсумків атестації

Оформлюється атестаційний висновок, який підписується головою атестаційної комісії. Оформлюються результати тестування і співбесіди.

Види атестації в залежності від причин проведення:

• Чергова атестація – періодичність визначена, прописуються правила, підлягають всі працівники, окрім окремих випадків, наприклад щойно прийняті стажери, після відпустки за доглядом за дитиною;

• Атестація у зв’язку з завершенням випробувального терміну;

• Атестація для просування по службі – атестуються відповідні претенденти.

У атестаційному висновку зазначаються можливі рішення атестаційної комісії:

• Відповідає займаній посаді;

• Відповідає займаній посаді, але з певними умовами (наприклад навчання, підвищення кваліфікації), але з проведенням повторної атестації з зазначенням термінів;

• Не відповідає займаній посаді.

Працівник повинен бути ознайомлений із атестаційним висновком

32. Нормативно-правове регулювання системи праці та соціального захисту.

Конституція України – праця є вільною і ніхто не може бути примушений до праці, окрім за вироком суду.

Кодекс законів про працю України – визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці.

ЗУ «Про зайнятість населення» - визначає правові, економічні і організаційні основи зайнятості населення та його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави з реалізації громадянами права на працю.

ЗУ «Про колективні договори і угоди» - визначає правові засади розробки, укладання та виконання колективних договорів і угод для сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.

ЗУ «Про оплату праці» - визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору підприємствами усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами. Закон визначає сфери державного та договірного регулювання оплати праці.

ЗУ «Про охорону праці» - визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя та здоров’я в процесі трудової діяльності.

ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та ін.