4. Методи класифікації економічної інформації. Метод класифікації - це по суті сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань і їх зв'язки між собою.

Розрізняють два основні методи класифікації:

1) ієрархічний;

2) фасетний.

Ієрархічний метод класифікації характеризується тим, що початкова множина об'єктів техніко-економічної інформації послідовно поділяється на угруповання (класи) першого рівня поділу, далі - на угруповання наступного рівня І т.ін.

В ієрархічній класифікації в частинному випадку на кожному рівні поділу може бути використана одна ознака. Це означає, що об'єкти початкової множини характеризуються однаковим набором ознак.

Недоліки ієрархічного методу класифікації компенсуються фасетним методом, за якого початкова множина об'єктів може незалежно поділятися на класифікаційні угруповання щоразу з використанням однієї з обраних ознак.

Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації. Наприклад, ознака «колір» містить такий список значень: червоний, білий, чорний, блакитний ... зелений; ознака - «професія» містить такий список значень: апаратник, автослюсар ... токар і т. ін. При застосуванні фасетного методу класифікації слід додержувати таких основних правил:

• ознаки, які використовуються в різних фасетах, не повинні повторюватися (принцип взаємного виключення фасетів);

• із усіляких ознак, які характеризують множину об'єктів класифікації, відбираються і фіксуються лише істотні, які забезпечують розв'язування конкретних економічних задач.

Фасетний метод класифікації не має недоліків ієрархічного методу. Він особливо ефективний у разі функціонування комп'ютерних інформаційних систем.

5. Класифікація та покоління ЕОМ  Виділяють п’ять поколінь ЕОМ .

I покоління ЕОМ (50-ті роки). Елементною базою ЕОМ першого покоління були вакуумні електронні лампи, які зараз ще можна побачити в старих телевізорах і радіоприймачах. Тисячі ламп розміщувалися в металевих шафах, які займали великі приміщення. II покоління ЕОМ (60-ті роки). Елементною базою ЕОМ другого покоління були транзистори, які замінили електронні лампи. Транзистори є значно меншими за лампи і споживають значно менше енергії. Розміри ЕОМ зменшилися. III покоління ЕОМ (70-ті роки). Елементарною базою ЕОМ третього покоління стали інтегральні схеми. Інтегральна схема формування на невеликій пластиці з чистого кремнію, на яку наносились у потрібній комбінації тонкі плівки різних речовин. IV покоління ЕОМ (80-ті роки). Елементарною базою ЕОМ четвертого покоління є великі інтегральні схеми (ВІС).Прогрес у фізиці напівпровідників дав змогу розмістити велику кількість елементів на одному кристалі кремнію V покоління ЕОМ (90-ті роки). Елементарною базою ЕОМ п’ятого покоління є надвеликі інтегральні схеми (НВІС), які містять до сотні тисяч елементів на квадратному сантиметрі. П’яте покоління – це не тільки нова елементарна база, це проект на досягнення принципових якісних зрушень у всіх галузях, пов’язаних з конструюванням, виробництвом і експлуатацією ЕОМ. Зауваження. У США та інших країнах, які орієнтуються на фірму ІВМ, прийнята дещо відмінна градація поколінь ЕОМ за роками, а саме: 1951 – 1958 роки (I покоління); 1959 – 1964 роки (II покоління); 1965 – 1970 роки (III покоління); 1971 – теперішній час (IV покоління); КЛАСИФІКАЦІЯ СУЧАСНИХ ЕОМ Сьогодні експлуатуються ЕОМ III і IV поколінь. Залежно від їх можливостей, що у випадку ЕОМ одного покоління прямо пропорційно пов’язано з розмірами та ціною, ЕОМ поділяють на: супер-ЕОМ («Ельбрус», моделі серії «Крей»); великі ЕОМ (моделі Єдиної системи: ЄС –1060, ЄС – 1061, ЄС – 1065 та інші в нашій країні та машини системи ІВМ-370); малі ЕОМ (моделі Системи малих машин: СМ – 3, СМ – 4 в нашій країні та машини серії PDP фірми DEC у США); мікро-ЕОМ (персональні комп’ютери; портативні комп’ютери, спеціалізовані комп’ютери, робочі станції); спеціалізовані ЕОМ (ЕОМ у годиннику, в фотоапараті, в автомобілі, у верстатах з числовим програмним управлінням). Супер-ЕОМ – це багатопроцесорні системи, які виконують мільярди операцій за секунду. Сьогодні у світі існує близько 200 супер ЕОМ. Ціна такої машини – декілька мільйонів доларів. Супер –ЕОМ використовуються у космічних дослідженнях, для перспективного прогнозу погоди на планеті, опрацювання геодезичної інформації при пошуках корисних копалин, а також у військових дослідженнях.

6. Принципи фон-Неймана. Структура комп’ютера. Принципи побудови і функціонування цифрового комп'ютера, сформульовані Дж. фон Нейманом у 1945-46 рр., надовго визначили магістральний шлях розвитку комп'ютерної техніки. Базові принципи зберігають актуальність і сьогодні. У 50-х - 60-х роках ХХ століття стало ясно, що класична фон-нейманівська архітектура має багато "вузьких місць".  

Принцип функціонування

Після завантаження програми (алгоритму й даних для обробки) в запам'ятовуючий пристрій, машина фон-Неймана може працювати автоматично, без втручання оператора. Кожна комірка пам'яті машини має унікальний номер - адресу, а спеціальний механізм, частіше всього - лічильник команд - забезпечує автоматичне виконання необхідної послідовності команд, і визначає на кожному етапі адресу комірки, з якої необхідно завантажити наступну команду.

 Основні пристрої, які входять до складу комп'ютера

керуючий пристрій (КП) - керує всіма процесами, що відбуваються в комп'ютері;

арифметико-логічний пристрій (АЛП) -здійснює всі операції з даними; 

оперативна пам'ять - пам'ять в якій зберігаються результати проміжних обчислень і програма, яка виконується;

зовнішня пам'ять - різноманітні носії інформації, які можуть існувати окремо від комп'ютера;

пристрій введення - здійснює введення інформації в комп'ютер;

пристрій виведення - виводить результати обчислення.

 Пристрої введення-виведення, а також пристрої для попередньої підготовки інформації та її зберігання прийнято називатипериферійними пристроями.Відомо, що цей базовий перелік зазнав певних змін. Так, у сучасних персональних комп'ютерах арифметико-логічний і керуючий пристрій об'єднані в один пристрій, який називається центральним процесором.

 

 

 

7. Системи числення.

Системою числення, абонумерацією, називається сукупність правил і знаків, за допомогою яких можна відобразити (кодувати) будь-яке невід'ємне число. До систем числення висуваються певні вимоги, серед яких найбільш важливими є вимоги однозначного кодування невід'ємних чисел 0, 1,… з деякої їх скінченної множини — діапазону Р за скінченне число кроків і можливості виконання щодо чисел арифметичних і логічних операцій. Крім того, системи числення розв'язують задачу нумерації, тобто ефективного переходу від зображень чисел до номерів, які в даному випадку повинні мати мінімальну кількість цифр.

Розрізняють такі типи систем числення:

Позиційні У позиційних системах числення одна і та ж цифра (числовий знак) у записі числа набуває різних значень залежно від своєї позиції. Таким чином, позиція цифри має вагу у числі.

Наприклад, число «двісті чотири» представляється у десятковій системі числення у вигляді:

Змішані. Змішана система числення є

узагальненням системи числення з основою   і її часто відносять до позиційних систем числення. айвідомішим прикладом змішаної системи числення є представлення часу у вигляді кількості діб, годин, хвилин і секунд. При цьому величина d днів h годин m хвилин s секунд відповідає значенню   секунд.

Непозиційні У непозиційних системах числення величина, яку позначає цифра, не залежить від позиції її у числі. При цьому система може накладати обмеження на позиції цифр, наприклад, щоб вони були розташовані по спаданню, чи згруповані за значеннямТиповим прикладом непозиційної системи числення є римська система числення.

8. Збереження інформації.

Зберігання інформації — 1. Забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв. 2. Комплекс заходів, спрямований на забезпечення збереження повноти і цілісності сформованих масивів даних про сумнівні фінансові операції, створення і підтримання належних умов для їх використання, а також запобігання несанкціонованому доступу, поширенню і використанню.^[1] 9. Загальна характеристика програмного забезпечення.

Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) — сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм^[1]. Розрізняють системне програмне забезпечення (зокрема, операційна система, транслятори, редактори, графічний інтерфейс користувача) та прикладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення^[2].

Виконання програмного забезпечення комп'ютером полягає у маніпулюванні інформацією та керуванні апаратними компонентами комп'ютера. Наприклад, типовим для персональних комп'ютерів є відтворення інформації на екранта отримання її з клавіатури.

10. Операційна система Windows – призначення та функціональні можливості.

Спочатку родина ОС Microsoft Windows проектувалась як графічна надбудова над старими середовищами DOS. Сучасні версії розроблені на базі нового ядра (англ. NT - New Technology, Нова технологія), яке з'явилось в OS/2, запозичене з VMS. Windows запускається на 32- та 64-бітних процесорах Інтел та AMD; попередні версії також могли запускатись на процесорах DEC Alpha, MIPS, Fairchild (пізніше Intergraph) Clipper та PowerPC. Проводились роботи на портування її на архітектуру SPARC.

Станом на 2006 рік Windows утримує монопольне становище (близько 94%) світового ринку настільних систем, дещо втрачаючи позиції через зростання популярності систем з відкритими джерельними кодами. Вона також використовується на малих та середніх серверах мереж та баз даних. Останнім часом Microsoft проводить ряд маркетингових досліджень, котрі мають на меті показати привабливість родини Windows на ринку корпоративних систем.

Найбільше на сьогоднішній день поширена версія Microsoft Windows XP, випущена 25 жовтня 2001 року. Останній випуск Windows XP Service Pack 3 випущено 12 грудня 2007 року. Станом на 27 червня 2008 року операційні системи сімейства Microsoft Windows займають 91% долі світового ринку ОС^[1]

У листопаді 2006 року, після більш ніж 5 років розробки, корпорація Microsoft випустила ОС Windows Vista, що містить велику кількість нововведень та архітектурних змін в порівнянні з попередніми версіями Windows. Серед інших можна виділити новий інтерфейс користувача, названий Windows Aero, ряд вдосконалень безпеки, як наприклад Контроль реєстраційного запису користувача (User Account Control) та нові програми для мультимедія, як наприклад Windows DVD Maker.