3.1. Прибутковий підхід нематеріальних активів.
Прибутковий підхід оцінки нематеріальних активів включає такі різновиди, як:
метод дисконтування грошових потоків;
метод капіталізації прибутків;
метод звільнення від роялті.
Метод дисконтування найкраще використовувати у випадках, коли мають місце нестабільні потоки прибутків та витрат. В його основу покладені фінансові закони, які можна сформулювати таким чином:
сьогоднішня грошова одиниця коштує більше, ніж завтрашня;
безризикова грошова одиниця коштує більше, ніж ризикова.
Алгоритм методу дисконтування грошових потоків показано на рис. 1.6.
На малюнку вказана послідовність оцінки нематеріальних активів за методом дисконтування грошових потоків.
3.2. Визначення ставки дисконтування.
Визначення ставки дисконтування є найвідповідальнішим етапом цього методу оцінки. Існує декілька способів визначення ставки дисконтування. Досить поширеним є шлях кумулятивної побудови ставки. При цьому за основу ставки дисконтування приймається безризикова ставка. Ризик втрати майбутніх доходів вимагає передбачення перевищення ставки ризику над безризиковою ставкою, він також має гарантувати премію за всі види ризику, пов'язані з інвестуванням в оцінювану інтелектуальну власність.
Такими видами ризику є:
розмір підприємства 0-5%;
якість менеджменту 0-5%;
територіальна та виробнича диверсифікованість підприємства 0-5%;
структура капіталу 0-5%;
диверсифікованість клієнтури 0-5%; .
стабільність отримання прибутків та ступінь вірогідності їх отримання 0-5%;
інші можливі ризики 0-5%.
У промислово розвинених країнах безризикова ставка приймається на рівні З-4%, що відповідає реапьній прибутковості довгострокових урядових облігацій США. До цієї ставки додаються премія за ризик країни та премії за інші можливі ризики. В Україні рекомендується за основу безризикової ставки брати ставку за депозитними вкладами юридичних осіб в найнадійніших банках. Ця ставка включає безризикову ставку та ставку за ризик, пов'язаний з інвестиціями в економіку України.
У цілому метод дисконтування грошових потоків, який ґрунтується на аналізі цих потоків за весь період використання об'єкта інтелектуальної власності, дає змогу оцінити вартість інтелектуальної власності при нестабільних грошових потоках.
В основі методу капіталізації прибутків лежить капіталізація як процес переведення прибутків від використання майна у його вартість. Істотним припущенням є те, що прибуток не змінюється у часі. Тому цей метод краще використовувати при оцінці нематеріальних об'єктів, які тривалий час застосовуються на ринку інтелектуальної власності і мають стабільні, легко прогнозовані, величини прибутків та витрат. Поточна вартість об'єкта оцінки визначається шляхом ділення щорічного прибутку від його комерційного використання на коефіцієнт капіталізації.
Алгоритм методу капіталізації прибутків наведений на рис. 1.7.
На малюнку 1.7. вказана послідовність оцінки нематеріальних активів за допомогою методу капіталізації прибутків підприємства.
Складним етапом цього методу є вибір коефіцієнта капіталізації, який істотно залежить від стабільності прибутку підприємства. Якщо підприємство має стабільний приріст прибутку, то обирається нижній рівень коефіцієнта капіталізації, який, в свою чергу, приводить до зростання ринкової вартості об'єкта інтелектуальної власності. І, навпаки, при нестабільному прирості прибутку враховують високий рівень коефіцієнта капіталізації. Суттєвим недоліком методу капіталізації є те, що його можна застосувати лише у випадках, коли прибуток стабільний або легко прогнозований. Якщо коефіцієнт капіталізації визначити неможливо, цей метод не використовують.
Досить ефективним є метод звільнення від роялті. Оцінка за цим методом передбачає, що використовувана підприємством інтелектуальна власність йому не належить. Тому частину доходу підприємство повинно сплачувати як винагороду за гіпотетичною ліцензією особам, які мають права на відповідні об'єкти. Вартість інтелектуальної власності визначається як сума майбутніх грошових потоків роялті, приведених до поточної вартості з використанням ставки дисконтування.
Алгоритм застосування методу звільнення від роялті наведений на рис. 1.8.
На розмір ставок роялті впливають такі фактори:
- економічна ефективність ліцензії;
- наявність та обсяг патентного захисту;
- обсяг прав, які передаються за ліцензією;
- обсяг документації та ноу-хау, що передаються;
- інжиніринговий супровід;
- кон'юнктура ринку;
- конкурентні пропозиції.
Рис. 1.8. Послідовність оцінки нематеріальних активів за методом звільнення від роялті
Крім загальних методів, існує ряд таких, що застосовуються в окремих випадках і для певних видів інтелектуальної власності. Наприклад, метод ринкових мультиплікаторів, метод оцінки брендів, а також методи, що ґрунтуються на гібридному базисі.
Порівнюючи розглянуті підходи, можна дійти такого висновку: перевагами прибуткового методу є те, що він враховує майбутні очікування прибутків та видатків підприємства, забезпечує облік економічного старіння, а також орієнтується на ринковий аспект. До його недоліків відносять складність здійснення прогнозу і ярко виражений суб'єктивізм Ринковий підхід вигідний тим, що ґрунтується в основному на ринкових даних і відображає ринкові реалії між покупцями та продавцями. Його недоліки полягають в складності отримання вихідних даних на порівнюваних підприємствах, необхідності внесення ряду суттєвих поправок. Цей підхід базується на минулих тенденціях і не враховує майбутні вигоди. Що ж до витратного підходу, то його перевагами є те, що він ґрунтується на первісній бухгалтерській документації і дає об'єктивну оцінку витрат. А його недолік полягає в тому, що минулі витрати не завжди відображають можливість приносити прибуток у майбутньому.
3.3. Міжнародні стандарти оцінки при визначенні ринкової вартості об'єктів.
Відповідно до міжнародних стандартів оцінки при визначенні ринкової вартості об'єктів інтелектуальної власності повинні виконуватись такі дії:
1. Збір та аналіз правових, фінансових, технічних та інших показників оцінюваного нематеріального об'єкта. При цьому необхідно проаналізувати інформацію про:
- власника об'єкта та його безпосереднє оточення;
- юридичний статус об'єкта (вид, форма правової охорони, існування прав власності чи прав використання об'єкта);
- складові частини об'єкта;
- стан ринку стосовно оцінюваного об'єкта.
2. Аналіз основних та альтернативних форм використання оцінюваного нематеріального об'єкта.
3. Збір та аналіз інформації про умови ринкових угод, про угоди з аналогічними об'єктами, які мали місце на ринку інтелектуальної власності в минулому.
Аналізуючи ці дані, треба враховувати істотні відмінності між оцінюваним нематеріальним об'єктом та об'єктами-аналогами, щоб внести відповідні коригування до їх ринкової вартості. Також слід ураховувати відмінності в обсязі прав, що передаються, в умовах оплати під час продажу об'єктів.
Якщо інформації про факти продажу порівнюваних об'єктів недостатньо, використовують дані стосовно пропозиції щодо продажу таких об'єктів, враховуючи при цьому умови та обмеження, існуючі при використанні подібної інформації для оцінки вартості оцінюваного нематеріального об'єкта.
4. Збір та аналіз інформації, необхідної для оцінки складових частин об'єкта.
5. Збір та аналіз інформації щодо фактичних витрат на створення об'єктів, які можуть замінити за своїми споживчими якостями складові частини оцінюваного нематеріального об'єкта.
6. Збір необхідної інформації та визначення наявного зносу (амортизації) оцінюваного нематеріального об'єкта. При цьому враховується функціональний знос (моральне старіння) і можливі втрати вартості, пов'язані з появою на ринку аналогічних об'єктів з кращими техніко-економічними показниками.
7. Збір та аналіз інформації про економічні характеристики оцінюваного нематеріального об'єкта, яка стосується:
- доходів, отримуваних від експлуатації об'єкта (потенційних і фактичних);
- витрат, пов'язаних з експлуатацією (використанням) аналогічних об'єктів (при цьому розробляють, якщо.це необхідно, обґрунтований прогноз можливих майбутніх доходів та витрат при експлуатації оцінюваного об'єкта).
8. Збір та аналіз інформації, необхідної для визначення коефіцієнта капіталізації (і/або дисконтування) для оцінки об'єкта.
9. При оцінці ринкової вартості об'єкта враховують вплив строків діючих договорів (опціонів) щодо розробки, продажу і реалізації проектів з використанням оцінюваних об'єктів,
10. Обґрунтоване узгодження розрахованих величин вартості нематеріального об'єкта, отриманих внаслідок використання різних підходів до його оцінки. При цьому кінцевим результатом оцінки може виступати як одна величина, отримана шляхом узгодження обчислених різними способами значень вартості, так і широкий діапазон величин.
Оцінка нематеріальних активів :
Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює запишковій вартості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість з включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.
Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.
Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання, з урахуванням витрат, які виникають внаслідок його придбання (див. формулу (1)).
Первісною вартістю нематеріальних активів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість, з урахуванням витрат, які виникають внаслідок його придбання (див. формулу (1)).
Первісна вартість створеного підприємством нематеріального активу (Фп(НА)с), включає прямі витрати на оплату праці (Bon), прямі матеріальні витрати (Впм), інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо) (Він), тобто визначається за формулою (2). Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з їх удосконаленням, розширенням їх можливостей та продовженням терміну використання (Вуп), що сприяє збіпьшенню очікуваних майбутніх економічних вигод.
Витрати на підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання включаються до складу витрат звітного періоду.
ПРИКЛАД 1. Підприємство здійснює свою діяльність, орієнтуючись на провідні здобутки техніки і технології, постійно модифікуючи асортимент виготовпюваної продукції щодо її дизайну та привабливості. Воно використовує в своїй діяльності як вже запатентоване програмне забезпечення для розробки нових макетів упакування, маркування та брендів продукції, так і власні роз-і робки. Придбання спеціалізованого програмного забезпечення згідно з договором коштує підприємству 14400 грн, в тому числі податок на додану вартість. Крім того, підприємство користується послугами незалежного спеціаліста консалтингової фірми щодо встановлення програмного забезпечення, які оплачує за договором в розмірі 720 грн, включаючи податок на додану вартість.
Конструкторське бюро підприємства склало на дослідження і розроблення власного промислового зразка кошторис витрат. Для дослідження: прямі матеріальні витрати - 14000 грн. прямі витрати на оплату праці дослідників - 88000 грн, інші витрати - 53000 грн. Сума витрат на роз- , робку: прямі матеріальні витрати — 33000 грн, прямі витрати на оплату праці дизайнерів - 125000 грн, інші витрати - 60000 грн.
У результаті розроблення виготовлено промисловий зразок, який відповідає критеріям, ви-і значеним П(С)БО 8 "Нематеріальні активи". Підприємство також планує зареєструвати й отримати патент на розроблення промислового зразка, витрати на що складуть суму в 2000 грн.
Необхідно визначити первісну вартість придбаного те створеного підприємством нематеріальних активів.
РІШЕННЯ. Обчислимо первісну вартість придбаного програмного забезпечення за формулою І (7.1) пам'ятаючи, що податок на додану вартість підлягає відшкодуванню ФМНА)П - (ЦНА - ПДВ) + (Bnocnvr - ПДВ) = (14400 -2400) + (720 - 120) = 12600 грн. Отже, програмне забезпечення візьмуть на баланс підприємства за первісною вартістю 12600 грн.
При обчисленні первісної вартості створеного підприємством нематеріального активу слід згадати, що сума витрат на дослідження не буде включена до вартості промислового зразка, її включать до витрат звітного періоду. Вартість промислового зразка, обчислене за формулою: (7.2) складе: ФЛС(НА)С = вол + Вт + Вт + ВКСсгр = 33000 + 125000 + 60000 + 2000 = 220000 грн.
Загальна первісне вартість нематеріальних активів складе 232600 грн (12600 + 220000). Зважаючи на наведені показники, спід визначити, що існуюче на ринку комп'ютерних технологій і програмне забезпечення більш, ніж в 17 разів, дешевше за власноруч розроблений підприємством промисловий зразок. Тому на даному етапі підприємству доцільніше буде користуватися вже зала-тентованими розробками, по-перше, через те, що вони значно дешевші, по-друге, через те, що комп'ютерні технології характеризуються високим ступенем морального та фізичного старіння.
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок (тобто предмети, що продаються і купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-який час на них можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові-ціни є загальнодоступною). У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.
Переоцінена первісна вартість нематеріального активу (Фпо(НА)) визначається як добуток відповідно первісної вартості (Фп(НА)) та індексу переоцінки (/по) за формулою (3):
Індекс переоцінки (Іро) визначається діленням справедливої вартості переоцінюваного нематеріального об'єкта (Фспр(НА)) на його залишкову вартість (Ф3(НА)) за формулою (4):
Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта.
В результаті переоцінки нематеріальних активів підприємство може здійснити як їх дооцінку, так і уцінку. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду.
У разі наявності на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта нематеріальних активів перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшен-. ня його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.
У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта нематеріальних активів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта І втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.
Приклад 2. Первісна вартість створеної підприємством корисної моделі організації потокового виробництва складає 24600 грн, її справедлива вартість порівняно з аналогічними моделями, які існують на ринку інтелектуальної власності, складає 20295 грн, а залишкова вартість на кінець звітного періоду - 18450 грн. Необхідно визначити переоцінену вартість даного нематеріального активу підприємства і зробити висновок, який процес (дооцінка чи уцінка) з ним відбувся.
РІШЕННЯ. Спочатку слід віднайти індекс переоцінки за формулою (7.4): Іпо = Фспр(НА) / Фз(НА) = 20295 грн / 18450 грн = 1,1. Тепер можна визначити переоцінену первісну вартість даного нематеріального об'єкта за формулою (7.3) як добуток первісної вартості та індексу переоцінки, тобто ФПо(НА) = Фп(НА) х (Іпо) - 24600 грн х 1,1 = 27060 грн. Відтак, ґрунтуючись на отриманий результат, слід відмітити що відбулася дооцінка створеної підприємством корисної моделі. Облік нематеріальних активів