16.Жанр панегірика у збірці «Сад божественних пісень».

Перші вірші збірки за жанром - панегірики, що складалися для вихваляння окремих осіб чи подій. Сковорода дещо обновив традиції панегіричного вірша. Безпосередність і простота ліричного героя, щирість і чистота почуттів стали ознакою жанру

25, 26, і 27 пісні, кожна з яких має свій привід написання:

25-а пісня: Від”їзд Гервасія Якубовича з Переяслава в Білгород “на архімандритський та судійський чин”.

26-а пісня: Приїзд до Переяслава нового єпископа Іоанна Козловича, викладача риторики Київської Могилянської академії.

27-а пісня: Відвідини Харківського колегіуму білгородським єпископом Іоасафом Миткевичем.

Академічна традиція (досконало засвоїв нормативні вимоги жанру).

Загальний нахил до афектації, піднесеність тону.

Однак твори сповнені природнього ліризму і щирості:

Сковороді і в голову не могла прийти думка продавати свій талант…за золоті і срібні табакерки, як робили тодішні знамениті віршописці.

М.Гусєв, 1906

Прагне вийти за рамки унормованості жанру:

25-а пісня:

суперечність у самому тексті:

Пафосні інтонації, наскрізний мотив шляху ++ Зауваження суто інтимного характеру.Образність – предметна, пізнавана (коні, хмари, дощі).

27-а пісня

Малює абстрактний образ благочестивого пастиря, мудрого “вертоградаря” (садівника), що весь час піклується про колегіум та учнів.

+ Додає коментар, робить спробу “оживити” образ: за рахунок конкретних деталей, особистого ставлення до адресата як до людини  “записки заради пам”яті”.

Особистісне начало витісняє канон. Панегірик  дружнє послання ліричного характеру.

17.Пейзажна лірика г.Сковороди.

Сковорода тонко відчував природу, ніколи не втомлювався «вбирати в себе» її красу. Його пейзажна лірика пройнята світлою радістю. Яскравість образів, ритмомелодика і поетична символіка пейзажних творів органічно поєднані з народною поезією. Так, у вірші «Ах, поля, поля зелены» поет намалював картини літа. Спів жайворонка над полями і соловейка в садах, мелодія сопілки викликають у ліричного героя бажання прожити все життя «з хлеба куском... на месте таком». А вірш «Ой ты, птичка жолтобоко» ще за життя поета став народною піснею. Сковорода милується красою рідного краю.

Краса рідної природи (через прості і дохідливі образи).

Природа не пасивна, тісно пов”язана з людиною, з її переживаннями. Наділена людськими рисами: ліси кучеряві, дерева мають руки-гілки.

Заклик пізнати красу природи – не втеча від життя. Краса природи збагачує людину духовно, сприяє моральному самовдосконаленню, пробудженню волелюбства.

Ідея: гармонійне єднання природи і людини (“макро-” і “мікросвіт”).

Динамізм – рух у природі (“Пройшли облака”) = розвиток думок і почуттів людини.

Світ: багатобарвність фарб, звуків, реальні ознаки слобожанського пейзажу (13-а пісня) і селянського побуту  зародження нової художньої системи, що відображає нове світосприйняття.

18.Ідейно-художній аналіз поезії г.Сковороди «Ой ти, пташко…».

“Ой ти, пташко…”: народнопоетичні образи пташки і явора: думка про небезпечність для людини високого становища у світі.

Застосовує тонізацію вірша ( 4стопний хорей), ритмічна структуру (8+8) близька до форми народної щедрівки. У поезії «Ой ти, пташко, жовтобоко», використовуючи поширений у пісенному фольклорі засіб психологічного паралелізму