11.Г.Сковорода – теоретик і практик поезії.

Григорій Сковорода виступив як новатор у галузі віршової форми. Він вніс у силабічний вірш важливі вдосконалення. В його віршах помітне часте вживання чоловічих рим поряд із загальноприйнятими в старих силабістів жіночими римами, є й вірші виключно з чоловічими римами. адання поетом рівноправності чоловічим римам збагатило український силабічний вірш. Те саме слід сказати й про інші нововведення до традиційного українського віршування. Ніхто до Г. Сковороди не вживав так часто «неточних» рим на зразок: Косо — волосов, нивах — нажива, солодкій — глотки, скорий — горьі. Новаторство Г. Сковороди в теорії віршування і в поетичній практиці помітне в насиченні віршів думками про шкідливість схоластичного формалізму, про неприпустимість зовнішнього, механічного наслідування поезії чужих зразків, про потребу в поезії, як і в кожному діянні людини, передусім внутрішнього покликання, природного таланту. І поезія, і проза Сковороди відрізняється жанровим розмаїттям. Попри розмаїття форм, ориґінальні сковородинівські писання на значну міру об'єднані схожими ідейними засадами, скажімо, наукою про самопізнання, концепцією "трьох світів" і "двох натур", ученням про сродність, щастя, біблійною герменевтикою. Сковородинівські твори, насамперед поетичні, синтезують у собі українську народну та схоластичну традиції. Звичайно, вони різняться як за своєю ідейною наповненістю, так і за художньою довершеністю, але попри це, постають неординарним явищем в українській бароковій літературі.

12.Автобіографічний елемент у поетичній творчості г.Сковороди.

Автобіографічний елемент чітко простежується у джерелах його байок. Він творив нові сюжети, виходячи з власних життєвих спостережень та використовуючи літературний досвід (байки 2, 9, 10, 12, 19, 26, 28, 29).

Автобіографічні мотиви у байці “Оселка і Ніж” : докори Сковороді за те, що він відмовляється займатися чернечою чи урядовою діяльністю.

13.Структура збірки «Сад божественних пісень».

Збірка «Сад божественних пісень» складається з 30 віршів, написаних між 1757 і 1785 роками. Кожна з пісень збірки мала мелодію, складену самим автором. Поклавши в основу вірша «зерно» зі Святого Письма, Сковорода здебільшого переосмислює кожну тему.

Кожній із пісень передують епіграфи, переважно з Біблії.

Збірка митця отримала таку назву за давньою поетичною традицією (згадаймо збірник «Сад страданій Христа…» або курс піїтики Митрофана Довгалевського «Сад поезії»). У своїх творах поет виступає як лірик, що зв’язав своє життя з життям народу, а тому й по-новому ставив та розв’язував ряд важливих питань сучасної йому дійсності. Не бог, а природа, людина, її думки і почуття стали основним змістом його збірки.

14.Античність у збірці «Сад божественних пісень».

15.Жанрова система збірки «Сад божественних пісень».

Збірка «Сад божественних пісень» різниться жанровою різноманітністю: тут є і пейзажні вірші («Гей, поля, поля зелені», «Весна люба, гей, прийшла…» та інші) і панегірики («Іде, хоче нас лишити», «На день народження Василя Томари»), і оди («Похвала бідності»), і пісні («Про свободу»). Особливість ліричних поезій Сковороди в тому, що в ліричних творах він — філософ, а в філософських працях — лірик.

Ліричний герой збірки — весь у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст.