49. Образна система діалогів-притч «Вдячний Еродій» та «Убогий Жайворонок».

В творах Благодарный Еродій» та «Убогій Жайворонок» наявні алегорії-образи світу, що витворився в Україні після втрати нею свободи, коли на її незалежність посягнула Російська імперія.

До образів сучасників можна віднести образи Еродія та Сабаша, Пішек й Салакона –героїв притч «Благодарный Еродій» та «Убогій Жайворонок». У творах порушується проблема загрози людству від поверхового світського виховання. Автор протиставляє плазуванню перед іноземщиною, кар’єризмом народну систему виховання:

«1) благо родить;

2) сохранить птенцеви младое здравіе;

3) научить благодарности» [4, с.117].

За взірець, що відповідає принципові народності, автор бере процес виховання в родинах Еродія та Сабаша, де щире слово, працьовитість, взаєморозуміння, чесне, але небагате, життя є його основою. Натомість цьому здоровому глузду протиставляє родини мавпи Пішек і тетервака Салакона, які алегорично відображають типових представників панівної верхівки ХVІІІ ст., котра заради власної слави, маєтків відірвалася від національного ґрунту, виховуючи своїх дітей байдужими, лицемірними і жорстокими.

50. Тематично-ідейний зміст діалога «Наркіс».

Для белетристики українського мислителя характерна політематичність, з якою читач зустрічається вже в перших діалогах „Наркісс” та „Симфоніа, нареченная Книга Асхань”, де тема самопізнання звучить лейтмотивом. Не дивлячись на те, що основним тематично-ідейним спрямуванням творів є пошуки внутрішнього „я”, Григорій Сковорода вводить підтеми (істинна людина, подвійність всього сущого, алегоричний світ Біблії), які в кінцевому результаті приводять до однієї глобальної теми. Самопізнання завдяки заглибленню у внутрішній світ, шлях до якого пролягає через примирення духу та плотістановить фабулу „Наркісса”. Сюжет діалогу складається із двох колізій: перша – трактування письменником античної легенди про юнака, котрий закохався у своє відображення, як розуміння власної суті; друга – дискусія з приводу даної оповіді. Такі сюжетні лінії були необхідні для розкриття ідейно-тематичного спрямування діалогу: легенда потрібна як яскравий ілюстративний матеріал, причому досить відомий, але розтлумачений у дусі авторської концепції себепізнання; друга колізія – безпосередня розмова, котра витікала з легенди й носила дидактичний характер. Конфліктна ситуація виникає із-за нерозуміння справжньої суті легенди, саме її протягом твору пояснюють Друг (сам мислитель), Квадрат та Памва. Намагаючись поєднати два проміжки часу (античну легенду і сучасну письменникові добу) в межах одного твору, Григорій Сковорода утворює анахронізм. Діалог „Наркісс” складається з прологу та семи розмов, шість з яких присвячені темі себепізнання, а сьома – пошукам справжньої людини. Після розмов іде симфонія, що була поширена у давній літературі. Складовими елементами останньої частини твору є вступне оповідання та діалог, розбитий на „хори” і „симфонії”. У симфонії Григорія Сковороди відчутне співвідношення між біблійними мотивами і власними роздумами автора, які хвилюють його під час пошуків справжньої людини.

31