- •Найважливі етапи життя та становлення особистості г.Сковороди.
- •Педагогічні погляди г.Сковороди та їх реалізація у практичній діяльності.
- •Ідея самопізнання у літературній творчості г.Сковороди
- •4) Вчення г.Сковороди про три світи та дві натури.
- •5) Поняття «макро-» і «мікрокосм» у філософській інтерпретації г.Сковороди.
- •6.Потрактування г.Сковородою Біблії як «світу ідей».
- •7.Концепція сродної праці та її реалізація у літературній творчості г.Сковороди.
- •8.Проблема соціальної рівності у філософії та творчості г.Сковороди.
- •9) Ідея нерівної рівності у філософській системі г.Сковороди
- •10.Особливості літературної постаті г.Сковороди.
- •11.Г.Сковорода – теоретик і практик поезії.
- •12.Автобіографічний елемент у поетичній творчості г.Сковороди.
- •13.Структура збірки «Сад божественних пісень».
- •14.Античність у збірці «Сад божественних пісень».
- •15.Жанрова система збірки «Сад божественних пісень».
- •16.Жанр панегірика у збірці «Сад божественних пісень».
- •17.Пейзажна лірика г.Сковороди.
- •18.Ідейно-художній аналіз поезії г.Сковороди «Ой ти, пташко…».
- •19.Ідейно-художній аналіз поезії г.Сковороди «Ой поля, поля зелені…».
- •20. Ідейно-художній аналіз 10-ї пісні збірки «Сад божественних пісень».
- •21.Ліричний герой збірки «Сад божественних пісень».
- •22.Ідея «чистої совісті» у поетичних творах збірки «Сад божественних пісень».
- •23.Біблійні мотиви та образи збірки «Сад божественних пісень».
- •24.Роль епіграфів у авторській концепції збірки «Сад божественних пісень».
- •26. Ритмомелодика і строфіка віршів збірки «Сад божественних пісень».
- •27. Народнопоетичні образи і художні засоби збірки «Сад божественних пісень».
- •28. Ідейно-художній аналіз поезії г.Сковороди «De libertate».
- •29. Поетична творчість г.Сковороди: традиції і новаторство.
- •30. Жанр байки у творчості г.Сковороди: традиції і новаторство.
- •31. Причини звернення г.Сковороди до жанру байки.
- •32. Джерела сюжетів збірки «Байки Харківські».
- •34. Тематичні цикли збірки «Байки Харківські».
- •1. Про “сродну працю” – провідна тема.
- •2. Про справжню цінність людини.
- •3. Про “славолюбіє” і “сластолюбіє”.
- •35. Байки г.Сковороди про сродну працю: зміст, образність.
- •36. Байки г.Сковороди про справжню цінність людини: зміст, образність.
- •37. Байки г.Сковороди про «славолюбіє» і «сластолюбіє»: зміст, образність.
- •38. Українські суспільно-політичні та побутові реалії у байках г.Сковороди.
- •39. Сюжетні конструкції та композиція байок г.Сковороди.
- •40. Фольклорні елементи у байках г.Сковороди.
- •41. Ідейно-художній аналіз байки г.Сковороди «Бджола і Шершень».
- •42. Ідейно-художній аналіз байки г.Сковороди «Оселка і Ніж».
- •43. Ідейно-художній аналіз байки г.Сковорода «Олениця і Кабан».
- •44. Ідейно-художній аналіз байки г.Сковороди «Два коштовних камінця…».
- •45. Ідейно-художній аналіз байки г.Сковороди «Чиж і Щиглик».
- •46. Жанрова своєрідність діалогів г.Сковороди
- •49. Образна система діалогів-притч «Вдячний Еродій» та «Убогий Жайворонок».
- •50. Тематично-ідейний зміст діалога «Наркіс».
39. Сюжетні конструкції та композиція байок г.Сковороди.
Композиція байок
Двочленна: фабула і мораль (“сила”).
До Сковороди: побутувало два типи сюжетних конструкцій байки:
заснований на взаємодії персонажів,
заснований на діалозі, на простому обміні репліками.
У Сковороди переважає другий, діалогічний. Це “голі” діалоги, сюжетна функція персонажів – подача реплік, обмін ними система образів антитетична: один висловлює думки, протилежні ідеї байки, другий розбиває його, виходячи з позицій автора.
Розробляє обидва способи викладу, регламентовані теорією:
стислий (коротко, без деталізації): “Колеса часовії”, “Голова і Тулуб”, “Собаки” та ін.
розгорнутий (за рахунок введення місцевого колориту, мотивації поведінки героїв): “Чиж і Щиглик”, “Собака і Кобила”.
Мораль |
||
Фабулярна: Чіткість, стислість, афористичність. Зустрічається найчастіше. |
Параболічна: Проведення паралелей мораль розвивається у філософський трактат з приводу висловленої думки. Зустрічається рідше. |
Трактатна: Основна увага зосереджується на моралі, оповідання є ілюстрацією до ідеї. Властива лише творам Г.Сковороди. |
40. Фольклорні елементи у байках г.Сковороди.
До прозаїчної збірки «Байки харківські увійшло 30 байок, які були написані приблизно між 1769 і 1774 роками у Харкові та його околицях, тому збірка і отримала належну назву.
Байки були створені переважно книжною мовою, найбільше в них переважали народні елементи. Окрім того автор неодноразово вдавався до засобів римування, вдало збагачував тексти українськими та російськими прислів’ями і приказками, посилав на Біблію. У байках Г. Сковорода дає власну рецепцію зооморфічних символів української народної культури, при цьому намагається передавати їхнє значення у фольклорній традиції, яка простежується у казках, прислів’ях та приказках. Кожна тварина у творах наділена людськими рисами, за якими можна легко впізнати певний людський характер.
У першій байці «Пси» автор зображує двох собак, один з яких дзявкотить заради втіхи на всіх, хто проходить повз двір, інший же собака вважає, що гавкати треба тільки тоді, коли це потрібно. Мораль байки, яка у Г. Сковороди має назву сили, така: «Розумний чоловік знає, що ганити, а дурний ляпає без розбору». Варто наголосити, що собака – це символ вірності, пильності, безкорисливості. Однак у православній східнослов’янській традиції собака є «нечистою» твариною, уособленням усього підлого, символом негідно прожитого життя («собаче життя»). Відповідно до цієї негативної символіки в усіх східнослов’янських мовах існує значна кількість лайливих висловів, пов’язаних із собакою: «сучий син», «пес поганий», «псяча кров»[3, с. 567]. Власне в українському фольклорі існує велика кількість вкрай негативних прислів’їв про собак: «Псом був, псячою смертю пропав»; «Пішла на собачу стежку»; «Пошився в собачу шкуру»; «За ним ані пес не брехне».
В образі собаки автор намагається розкрити справжнє обличчя людей. У письменника, як і у фольклорі собака – істота нечиста, можливо, дурна, нерозумна. Однак, Г. Сковорода вважає, що кожна істота здатна осягнути мудрість і навчитися розрізняти добро і зло.