36. Байки г.Сковороди про справжню цінність людини: зміст, образність.

Про справжню цінність людини.

Формулює етичну ідею: головне в людині – її внутрішні якості (розум, доброта, працьовитість). Застерігає від поверхового підходу до оцінки людини. Не моральні абстрактні приписи, а реальні спостереження, породжені дійсністю. “Два цінні камінці: Алмаз і Смарагд”, “Голова і Тулуб”, “Ворона і Чиж”, “Старуха і Горшечник”, “Жаворонки”, “Олениця і Кабан”. “Олениця і Кабан”: гідність людини – не в зовнішніх, а у внутрішніх якостях, не в одязі і словах, титулах, маєтках, а в справах. Викриваються Кабани, що, “несуться в Барани”, ганяються за титулами. Кабан мріє про титули: хоче записатися в Барани (гра слів, мається на увазі - барони) – висміюється його панська пиха, зневага його до простого народу. “Два цінні камінці…”: сяючий при королівському дворі Смарагд у листі до Адамантія – Алмаза шкодує, що той не дбає про почесті і “погребен в попелі”. Алмазу ж нецікава пуста балаканина Смарагда: “ціна наша, і честь, завжди при нас і всередині нас”. “Старуха і Горшечник”: Баба купує на ярмарку горщики, не перевіривши, чи вони цілі, оцінює їх не за дзвоном, а за зовнішнім виглядом. Заклик цінувати в людях не зовнішню красу, а ділові якості. “Голова і Тулуб”: “дурак” Тулуб величається перед Головою своїм розкішним одягом, підкреслюючи, що їй не перепадає і частини його краси. Античний мотив про суперечку між частинами людського тіла.

37. Байки г.Сковороди про «славолюбіє» і «сластолюбіє»: зміст, образність.

Про “славолюбіє” і “сластолюбіє”.

Теорія Сковороди про “рівну нерівність”. Ненависть до обивательщини, суєтного життя, висміювання згубних пристрастей (гонитва за “сластолюбієм”). Як результат – втрата незалежності, внутрішньої свободи реальна дійсність ХVІІІ ст. “Чиж і Щиглик”, “Сова і Дрозд”, “Щука і Рак”, “Жаби”. “Чиж і Щиглик”: Чижа заманила в неволю смачна їжа і красива клітка. Сила: “Краще сухар з водою, ніж цукор з бідою”. “Щука і Рак”: Щука, позарившись на смачну їжу, проковтнула її і потрапила на вудочку. “Жаби”: Ідея марності, зрадливості земних благ на противагу вічності і постійності благ небесних (у Сковороди – земне, “чесне ремесло”). Надає соціального змісту, знявши релігійний.  

38. Українські суспільно-політичні та побутові реалії у байках г.Сковороди.

Оскільки література відображає спосіб життя, праці, думки певного часу, то цьому критерієві повною мірою відповідає і байка. В українській літературі байка утвердилася як жанр сатиричний, функції якого полягають, зокрема, у викритті, розвінчуванні та покаранні тих недоліків суспільного життя, які не підлягають суду юридичному.

Невипадково Сковорода тут постійно звертається до Біблії і лише побіжно згадує езопівську традицію. Проте, хоча художній досвід байкаря й виказує значну залежність від традицій давнього письменства, це не виключає оригінальності його світосприймання і творчої манери. Ця своєрідність виявляється у загальній алегоричності стилю Сковороди: зображення реалій зовнішнього світу служить йому виразом тих або інших явищ духовного життя, - власне, саме воно й цікавить письменника-філософа. При такому підході ці реалії, ввійшовши до сюжету байки, стають тільки емблемами, тільки символами духовного буття.Байки Сковороди не нагадують справжніх художніх байок, де центр ваги полягає в художній фабулі, байки Сковороди не визначаються своєю художньою формою, вони швидше становлять невеликі, зрозумілі для всіх трактатики на житейсько-філософські теми