31. Причини звернення г.Сковороди до жанру байки.

У передмові-листі викладається міркування про байку у дусі настанов шкільних поетик і риторик:

Друже мій! Не зневажай байкослів”я. Байка і притча одне і те ж. Не за гаманом усуджуй скарб, а справедливим судом суди. Байка тоді буває погана і баб”яча, коли у простій і смішній своїй шкаралущі не ховає зерна істини, схожа на горіх-свищ…

Цей кумедний і фігурний рід писання був домашній у найліпших стародавніх любителів мудрості. Лавр і взимку зелений. Так мудрі й у іграшках розумні і в брехні істинні. Істина ж гострому їхньому позиру не здаля бовваніє так, як простим умам, але ясно, як у дзеркалі з”являється.

Вважає жанр дуже вдалим для моралізування: ідеї не стільки у межах фабули, скільки в їхній моралі (“тенденційність”), автор має змогу говорити від свого власного імені, без опосередкування.

Приваблює наочність, метафоричність.

Байка – “мудра іграшка”, що в собі ховає “силу”.

Байка – привід для філософських міркувань.

За Сковородою, характерна риса байки – відтворення істини, при цьому він апелює до байок Езопа.

32. Джерела сюжетів збірки «Байки Харківські».

Протягом ХVІІ-ХVІІІ ст. в українській байці панують езопівські сюжети. У Сковороди:

• запозичував з міжнародного фонду байок, переказуючи близько до традиційної сюжетної канви (“Голова і Тулуб” – з Гвіччіардіні, “Жаби” – з Езопа) – традиція шкільних поетик;

• об’єднував чужі сюжети з власними, утворюючи своєрідний симбіоз (“Жайворонки”, “Орел і Черепаха” – використав байку Езопа “Черепаха і Орел”) – нововведення Г.Сковороди;

• лише згадував про класичні сюжети, якимись рисами споріднені з ідеями, викладеними у власних байках (“Олениця і Кабан” – посилається на байку Езопа “Граки”);

• творив нові сюжети, виходячи з власних життєвих спостережень та використовуючи літературний досвід (байки 2, 9, 10, 12, 19, 26, 28, 29).

34. Тематичні цикли збірки «Байки Харківські».

1. Про “сродну працю” – провідна тема.

Праця – природна потреба людини і шлях до щастя. Діяльність без покликання – мука. Єдиний шлях до добра – праця. Постійна практика, досвід, вправи розкривають природні здібності, без них не буде успішної діяльності.

“Колеса часовії”, “Орел і Сорока”, “Оселка і Ніж”, “Орел і Черепаха”, “Змія і Буфон”, “Бджола і Шершень”.

“Бджола і Шершень”: Шершень сміється з Бджоли, що вона працює не стільки для себе, скільки для інших.

Шершень – образ людини, що живе крадіжкою чужого, народжена для того, щоб їсти і пити.

Бджола – мудра людина, що знає своє призначення, отримує задоволення від своєї праці.

Праця дає найвищу насолоду і повне щастя тоді, коли вона є складовою частиною загальної суспільної трудової діяльності.

“Колеса часовії” – крутяться в різні боки, але не заважають, а сприяють взаємному рухові. Так і в людей, “за різними природними схильностями і шлях життя різний”.

Присвячує тим, хто зневажає працю інших, не розуміє і не цінує її.

“Оселка і Ніж” – Ніж дивується, чому Оселка не хоче бути Ножем, хоча любить Ножі. А тому, що Ножі, які Оселка вигострить, значно більше переріжуть, аніж вона перерізала б сама, Ножем будучи.

Сила: деякі не хочуть служити на військовій службі і одружуватися, аби інших прихиляти до чесного, добропорядного життя.

Автобіографічні мотиви: докори Сковороді за те, що він відмовляється займатися чернечою чи урядовою діяльністю.