29. Поетична творчість г.Сковороди: традиції і новаторство.

Григорій Сковорода дуже добре володів поетичним словом. У його спадщині поетичні творі займають значне місце. До збірки “Сад божественніх пісень” увійшло 30 віршів. Білеше 20 не ввійшли до цієї збірки,але деякі були вмонтовані у його філосовські твори.

Тематично поезія Сковороди дуже широка: релігійні вірші, оригінальні псалми, медитації (роздумі) про суть житя, про взаємини між людиною і природою, про суспільну несправедливість, про справжнє щастя. В його ліричній поезії релігійні мотиви часто переплітаються із світськими.

У ранніх поетичніх творах Григорія Сковороді переважно звучать мотиви туги людини, смутку, яку гнітить навколишня дійсність.

Поет-мислитель був невіддільний від рідної природи. Він сприймав її як божественний храм, глибоко вбирав у душу її вічну красу. Природа навівала йому тиху радість, проганяла смуток, схиляла до роздумів. Дуже важливою віхою в житті Григорія Сковороди був Переяславський період, коли письменник повернувся із своїх закордонних мандрів; твори, написані в цей період він об"єднав у збірку "Сад божественних пісень". В цих поезіях ми знайдемо морально-філософські роздуми про смисл життя, про істене щастя, добро, чесність; однією з провідних тем лірика-поета в цей період є тема шукання щастя, морального удосконалення.

30. Жанр байки у творчості г.Сковороди: традиції і новаторство.

Створення першої на Україні збірки «Басни Харьковские» - збірки, якою Григорій Сковорода вивів байку на шлях самостійного розвитку, є знаменним фактом, що виявляв нові тенденції в українській літературі, нові потреби розвитку жанрів. Харківські байки є яскравим свідченням того, що Сковорода непогано знав українську байкарську традицію й цінував її досягнення. Серед сюжетів оброблених ним байок знаходимо ряд таких, що, безперечно, свідчать про обізнаність письменника з досвідом байкарства XVII-XVIII ст.

Наскільки ж у своїй байкарській діяльності Сковорода був новатором, а його харківські байки – явищем, незнаним в попередню епоху?Наскільки байки Сковороди є продовженням давньої традиції в історичному і теоретичному планах?

Спільні ідейно-тематичні риси поєднують байки Сковороди з тими байками, які тривалий час побутували й розроблялися на Україні в попередню епоху. Досить вказати на спільність ідейно-стильових ознак байки про Коника й Мурашку з поетики Тихона Олександровича з байкою Сковороди про Козеня і Вовка тощо.

У репертуарі українських байкарів провідне місце посідали байки на моральні теми; цей вид байок залишається провідним і в спадщині Сковороди. У байках письменника-філософа підносяться розум, працьовитість, безпечна бідність, спокійна старість, зневажаються спокуси, славиться дружба, розум, любов. Особливе місце посідають байки, присвячені темі «сродної» діяльності людини. Тут найяскравіше виявляються оригінальні риси байкаря, його глибокі філософсько-моральні висновки. Відзначимо і такий момент: «Басни Харьковские» і переважна більшість байок XVII-XVIII ст. писані прозою. Це, звичайно, не випадково: Сковорода завершує прозовий період давньої української байки.

Отже, можна твердити цілком певно, що в ідейно-тематичному плані Сковорода продовжує лінію розвитку української байки XVII-XVIII ст. Особливо помітно це у харківських байках.