Байка в українській літературі 18-19 століть

Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках Митрофана Довгалевського, Феофана Прокоповича, Георгія Кониського. Байки використовували у своїх «казаннях» Іоаникій Галятовський та Антоній Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода «Баснями харьковскіми» (1753–1785).

У перші десятиліття 19 ст. у часи формування нового національного письменства байка була одним із панівних і найпродуктивніших жанрів, який помітно сприяв демократизації літературного процесу. Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський та Євген Гребінка збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, народним колоритом.

Розквіт жанру в українській літературі пов'язують із іменем Леоніда Глібова. До байки також зверталися Іван Франко, Борис Грінченко.

Байка в українській літературі 20 століття

У 20 столітті байки писали Василь Блакитиний, Сергій Пилипенко, Микита Годованець, Анатолій Косматенко, Павло Глазовий та ін.

Байка нині зазнає певної еволюції. Крім сюжетних байок, з'являються байки-приповідки («ліліпути»), а також байки-епіграми, байки-жарти, байки-пародії тощо.

Анекдот (грецьк. anekdotos – невиданий) – коротка усна оповідь гумористичного чи сатиричного ґатунку з дотепним фіналом. Свого часу до анекдоту відносили фабліо та фацеції і польські фрашки. А. схильний розгортатися в новелу. Сюжети А. постійно використовував в свої співомовках С. Руданський:

Питаються якось хлопця

Придорожні люди:

«Чи багато верстов, сину,

До Києва буде?»

«Та так, люде, того року

Було вісімнадцять.

А тепер, - говорить хлопець, -

Лічімо сімнадцять!»

«Що ж то, сину, за пригода

Така прилучилась?»

«Така пригода – не пригода –

Верства провалилась!»

Народні пісні

Наро́дні пісні́ — це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста.

Твори анонімні, бо імена першотворців, як правило, невідомі. Народна пам'ять зберегла нам лише деякі імена авторів народних пісень. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «3асвіт стали козаченьки» — це козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай». Інша частина народних пісень літературного походження — «Реве та стогне Дніпр широкий» — Т. Г. Шевченко «Ніч яка місячна» — Старицький. Народні пісні мають багато жанрів:

• Веснянки та гаївки

• Весільні пісні

• Голосіння

• Жартівливі пісні

• Історичні пісні

• Календарні пісні

• Козацькі пісні і думи

• Колискові пісні

• Колядки та щедрівки

• Купальські пісні

• Ліричні пісні та балади

• Обрядові пісні

• Побутові пісні

• Рекрутські пісні

• Стрілецькі пісні

• Повстанські пісні

• Танці і хороводи

• Чумацькі пісні

• Щедрівки

• Патріотичні пісні

Обрядова пісення творчість. Календарно-обрядові пісні. Родинно-обрядові

Обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку.

Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові пісні). Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Наприклад: на сільських майданах і галявинах співали веснянки і гаївки, під час Зелених свят — русальні пісні, на Івана Купала — купальські пісні. По закінченню жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимового сонцестояння виконували сонцесяйні пісні.

Пізніше календарно-обрядові пісні поступово втрачали зв'язок з давніми обрядами, почали підпорядковуватись християнським святам. Надзвичайної популярності в народі набули колядки та щедрівки. Ці пісні приурочувались до основних свят зимового циклу: колядки — до Різдва (7 січня), щедрівки — до Нового Року (за старим календарем 14 січня).

Серед відомих колективів, що досліджують і відтворюють українську календарно-обрядову пісенність, - фольклорний гурт автентичного співу "Володар", основу репертуару якого складають саме календрані, обрядові, весільні пісні.