Тема 6. Римування (4 год)

Довідкове бюро до теми

Основні види римування в катрені (парне, перехресне, тернарне, монорима)

Римування — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними. Трапляються випадки, коли відстань між римова­ними словами відсутня, якщо вони вживаються або побіч одне одного ("Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна". — О. Ольжич), або розмежовані цезурою ("Виходимо босі // і коси ми точим". — Я. Савченко) чи віршовою паузою, коли вірш закінчується одним суголосним словом, а другим починається наступний ("Жорстокий смерч, що виведений строго / 3 сухого серця і живущих дум". — М. Бажан). В інших випадках Р. (римований інтервал) набуває істотного значення.

Найпростішою формою Р. з відстанню між спів­звучними словами вважається суміжна або парна (аа бб вв), що вживається як у ліричних мініатюрах ("Самі на себе дивляться ліси,/ розгублені од власної краси". — Ліна Костенко), так і в поемах ("Данило Галицький" М. Бажана). Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних віршів з парними, а непарні — з непар­ними (абаб), воно найпоширеніше в сьогоденній силабо-тонічній версифікації:

Кучугури димів на ліси намело. а

Яма світла між них — як забута копальня. б

Закіптюженим небом пливе НЛО — а

Безпритульний вінок на Івана Купала (І. Римарук). б

Часто застосовується і кільцеве, або охопне, Р. (абба):

Сотий день в дорозі. Сотий день ще й ніч. а

І куди ж ти рвався, поспішав затято? б

Краще не питаймо. Звісно ж, не на свято. б

А якщо й на свято, то не в тому річ (П. Куценко). а

Подеколи в катрені спостерігається і неспароване Р., тобто коли в ньому римуються другий та четвертий вірші (—а —а):

Не місяць і не зорі, — / дніти мов не дніло, а

Як страшно!.. Людське серце — До краю обідніло (П. Тичина). а

Варті уваги також менш поширені форми Р., спостережувані у восьми віршах ( — а — а — а — а), і водночас тернарна ( а а) та кватернарна (- а а) — рідкісні для української поезії форми, де відповідно римуються лише третій та четвертий вірші:

Такі чужі ці низькі, синяві гори.

Когорта прийшла в село на відпочинок.

Поховались біляві полохливі дівчата,

Нависає гілля могутніх дубів. а

О, шляхи ці і курява, і гальські простори.

Товариші оповідають сміховинок, —

Вечір. Мариться біле кампанське місто, мати, —

Скромна сестра і галас малих братш (Олег Ольжич). а

У світовій версифікації трапляються випадки із значно більшими інтервалами Р., як, приміром, в італійській баладі. Зовсім протилежного вигляду набуває монорим, притаманний переважно східній поезії, де рядки (зокремакатрен) пов'язані однією римою, що засвідчує поема Ш. Руставелі "Витязь у тигровій шкурі" (переклад М. Бажана):

Славлю я любов високу, душ піднесених потугу, а

Що її не класти в слово, в нашу мову недолугу. а

Дар небес — таке кохання, неземне стремління духу, — а

Хто до нього прагне, мусить знести горе, злидні й тугу, а

Види строф: моностих, дистих (двовірш), тривірш, катрен, п’ятивірш, секстина, терцет, терцина

Двовірш – найпростіша строфа написана будь- яким розміром , що складається з двох рядків об’єднаних спільною римою ( трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразнии ознаками та конізму й афористичності. Д. Широко вживається як окремий твір.

Що доля нелегка, - в цім користь і своя є.

Блаженний сон душі мистецтву несприяє(Ліна Костенко)

Д. Може складати певний цикл навіть збірку(товторими) Б.Кроціва) правила за строфічну основу поеми.(Данило Галицький М. Бажана) Д. Спостерігають у складніших за власну строфічних структур. (чотиривірш,) Як-от десятивірш Андруховича ,, Залізниця Станіслав – Рахів 1894”.

Катре́н (фр. quatrain) — чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул. Вживається і в неповному римованому вірші (рубаї), і в неримованому. Структура катрена сприяє досягненню оптимального ритмоінтонаційного, синтаксичного та смислового значення:

Сміються, плачуть солов'ї ……………………..а

І б'ють піснями в груди: ………………………..б

Цілуй, цілуй, цілуй її — ……………….………..а

Знов молодість не буде! (Олександр Олесь). б

Подеколи термін «катрен» вживається для означення викінченого за думкою та формою чотиривірша (мініатюри):

Земля і небо борються в мені, ……………….а

І хто кого подужає — не знаю. ……………….б

Люблю простори неба осяйні …………..…….а

І до землі любов велику маю (П. Савченко). б

У сучасному віршознавстві катрен стосується будь-якого чотиривірша, навіть якщо він входить до таких складних строфічних структур, як наприклад, сонет.

Сексти́на (іт. sextina, від лат. sex — шість) — строфа із шести рядків подовженого (п'ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв, досить поширена в українській поезії:

Щодень гостріші лінії руки, ………….а

Темніше — восковіюче обличчя. …..б

І голос твій уже такий слабкий, ……..а

Неначе він доходить з потойбіччя. …б

Гарячим болем спалені уста, ……….в

А в узголов'ї — чорна тінь хреста. …в (Ігор Качуровський).

Подеколи у секстині вживається римування за схемою абабаб («Слово про рідну матір» М. Рильського) чи аббааб:

Чи зумієш ти кохати, ………а

Щоб за все, про все забути, б

Щоб усі зірвати пути, ………б

Щоб усі зламати грати? ……а

Чи зумієш ти літати, ………..а

Щоб зі мною в парі бути? ….б (М. Вороний).

Трапляються секстини, побудовані за принципом тернарного римування (аабввб). Всі ці схеми римування виникли в середньовічній італійській поезії, зазнавши у процесі еволюції певних модифікацій.

Терце́т (іт. terzetto, від лат. tertius — третій) — тривірш. Строфа терцета самостійна за умови, коли схема рим викінчена в її межах (ааа ббб і т.п.) або під час римування один віршовий рядок лишається без рими (ритурнель):

Лежить солдат під лісом, на травах, на піску,……а

Над ним кує зозуля в зеленому ліску,…………….а

І що ж вона віщає, життя чи смерть близьку?……а

І став її питати солдат несамохіть:………………….б

— Хоч не солдатське діло тужить і ворожить,…….б

Скажи мені, зозуле, чи довго буду жить? (…)…….б (Л. Первомайський).

Терцет не завжди є складником більшої строфи, пов'язаним з перехідним римуванням як, наприклад, у сонеті, де переважно останні тривірші — один із варіантів тернарного римування.

Терци́на (іт. terzina, від terza rima — третя рима) — строфа з трьох рядків п'ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайнім — першим і третім — у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т.д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи.

Вперше застосована у «Божественій комедії» Данте Аліґ'єрі, широко використовувана і в українській поезії:

(…) Перехопило дух. Жахлива мить! …а

Я мчуся у безодню, у геєну, …………..б

де небуття, де темний хаос спить. ……а

Я бачу вічну темряву страшенну, ……..б

і серед тиші чорної небес ……………….в

пишучу руку великовогненну …………..б

і троє слів: мене, текел, фарес. ………..в (М. Драй-Хмара).

Терциною називають і окремий ліричний за обсягом твір (Б. Лепкий «Терцина»), фрагмент до поеми (вступ до поеми «Мойсей» І. Франка), частину епопеї (2-ий розділ «Попелу імперії» Юрія Клена) тощо.