- •Основи теорії літератури
- •Тема 7. Фольклор 48
- •11 Клас 59
- •Тема 2. Епос (3 год) 60
- •Тема 6. Інші літературні види, жанри 96
- •Тема 7. Літературні стилі та напрями 100
- •Літературна самоосвіта як складати тези, статті
- •Як складати план, тези I конспект
- •Як писати оповідання
- •Як виконати проект
- •Як підготуватися до доповіді
- •Як виконати лінгвістичний аналіз тексту
- •Як проаналізувати переказ
- •Як проаналізувати учнівський твір-роздум
- •3Агальні вимоги до написання творів рі3них типів
- •Вимоги до творчих робіт 3а епічними творами
- •Вимоги до творчих робіт за драматичними творами
- •Вимоги до творчих робіт за ліричними творами
- •Практичний довідник-порадник за темами спецкурсу «Основи теорії літератури»
- •10 Клас
- •Тема 1. Вступ (3 год) Довідкове бюро до теми Література як мистецтво слова. Художній образ та літературний тип. Зміст і форма художнього твору
- •Ідея художнього твору. Проблематика та конфлікти в художньому творі
- •Для самостійної роботи
- •Для творчого зростання
- •Тема 2. Композиція (2 год) Довідкове бюро до теми Композиція. Сюжет. Фабула твору
- •Для самоосвіти Практичне заняття № 2. Визначення особливостей композиції конкретних літературних творів Особливості композиції п’єси і.К. Карпенко-Карого «Сто тисяч»
- •Тема 3. Тропи. Види комічного (6 год)
- •Метонімія та її різновиди (синекдоха, антономазія, евфемізм, перифраза)
- •Гіпербола, літота. Оксиморон
- •Символ. Ідіоми
- •Види комічного (гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск)
- •Для самоосвіти Практичне заняття № 3. Визначення тропів та засобів комічного в уривках художніх творів.
- •Тема 4. Поетичний синтаксис (5 год)
- •Анафора та епіфора. Симплока. Кільце, рефрен
- •Риторичні фігури. Асинтедон та полісинтедон
- •Алітерація. Асонанс
- •Для самоосвіти Практичне заняття № 4. Визначення особливостей поетичного синтаксису на прикладі конкретних літературних творів та уривків з них
- •Тема 5. Теорія віршування (3 год)
- •Рима, клаузула, асонанс, консонанс
- •Тема 6. Римування (4 год)
- •Види строф: моностих, дистих (двовірш), тривірш, катрен, п’ятивірш, секстина, терцет, терцина
- •Види строф: октава, тріолет, сонет, олександрійський вірш, верлібр
- •Для самоосвіти Практичне заняття № 6. Визначення типу римування запропонованого уривка художнього твору. Визначення видів поетичних строф
- •Тема 7. Фольклор
- •Види міфів:
- •Сучасне значення:
- •Казки. Особливості казок; стійкі поетичні фігури, традиційні формули
- •Характерні особливості
- •Головні українські казкові мотиви
- •Найвідоміші збірки казок
- •Авторські казки
- •Найвідоміші авторські (літературні) казки Фентезі і фантастика
- •Види казок. Казки про тварин та їх особливості. Чарівні казки та їх особливості. Соціально-побутові казки
- •Легенди та перекази
- •Історія жанру легенди
- •Легенда в українській літературі
- •Легенда у фольклорі
- •Характерні ознаки легенди
- •Байки та анекдоти
- •Історія байки
- •Байка в українській літературі 18-19 століть
- •Байка в українській літературі 20 століття
- •Народні пісні
- •Обрядова пісення творчість. Календарно-обрядові пісні. Родинно-обрядові
- •П обутові пісні. Родинно-побутова лірика. Соціально-побутові пісні. Коломийки р одинно-побутова лірика
- •Прислів’я та приказки. Загадки та скоромовки
- •Для самостійної роботи
- •Для творчого зростання
- •Тести для самоперевірки
- •11 Клас
- •Тема 1. Вступ (1 год) Довідкове бюро до теми Поглиблення поняття про літературні роди: лірику, епос, драму. Ліро-епічні твори
- •Роди і види літератури
- •Тема 2. Епос (3 год)
- •Довідкове бюро до теми
- •Малі епічні твори. Середні епічні твори. Великі епічні твори
- •Для самоосвіти Практичне заняття № 1. Визначення жанрового різновиду епічного твору. Аналіз епічного твору Ідейно-художній аналіз повісті г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»
- •Тема 3. Лірика (6 год)
- •Ода. Послання. Епіграма. Елегія. Романс. Акростих.
- •Ода в Україні
- •Елегія в українській літературі
- •Ідилія. Медитація.
- •Кантанта. Вірш. Поезія в прозі.
- •Види ліричних творів за тематикою (патріотична, філософська, громадянська, пейзажна, інтимна лірика)
- •Для самоосвіти Практичне заняття №2. Аналіз ліричного твору Ідейно-художній аналіз і.Котляревського «Енеїда»
- •Тема 4. Ліро-епічні твори (4 год)
- •Ба́йка — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту. Історія байки
- •Байка в українській літературі 18-19 століть
- •Байка в українській літературі 20 століття
- •Дума. Балада
- •Характерні ознаки дум
- •Мовно-стилістичні ознаки дум
- •Історія балади
- •Головні ознаки народної балади:
- •Балада в українській літературі Соціально-побутова балада
- •Історичні балади
- •Українські літературні балади
- •Українські літературні балади у 20 століття
- •Поема. Роман у віршах
- •Для самоосвіти Практичне заняття №3 Аналіз ліро-епічного твору Ідейно-художній аналіз байки г. Сковороди «Бджола та Шершень»
- •Тема 5. Драма(6 год)
- •Шкільна драма. Інтермедія
- •Характерні особливості ш.Д.
- •Ш.Д. В Україні
- •Драма. Трагедія.Комедія. Трагікомедія
- •Історія жанру драми
- •Драма в українській літературі
- •Українська драма 20 століття
- •Характерні ознаки комедії
- •Історія жанру комедії
- •Комедія в українській літературі
- •Історія жанру трагедії
- •Трагедія в українській літературі
- •Водевіль. Мелодрама. Фарс
- •Історія жанру
- •Водевіль в Україні
- •Для самоосвіти Практичне заняття №4. Аналіз драматичного твору Ідейно-художній аналіз драми і. Котляревського «Наталка Полтавка»
- •Тема 6. Інші літературні види, жанри
- •Характерні особливості п.
- •Історія жанру
- •Пастораль. Бурлеск. Буфонада. Травестія. Панегірник. Притча
- •Для самоосвіти Практичне заняття №5. Аналіз літературного твору. Ідейно-художній аналіз «Притчі про блудного сина»
- •Тема 7. Літературні стилі та напрями
- •Історія
- •Готичний стиль
- •Зразки готичних соборів
- •Готика України
- •Доля готичного стилю
- •Пізня готика
- •Періодизація
- •Відродження. Реформація. Бароко
- •Вплив Реформації на Україну
- •Реформація в широкому сенсі
- •Витоки і розвиток
- •Ренесансні впливи на культуру в Україні
- •Історія
- •Барокові надгробки в Україні
- •Бороко на землях України
- •Бароко в літературі
- •Класицизм. Сентименталізм
- •Романтизм
- •В Україні
- •Реалізм
- •Визначальні риси реалізму
- •Модернізм. Неоромантизм. Неокласицизм. Символізм
- •Загальна характеристика
- •Персонажі у творах неоромантиків
- •Імпресіонізм. Неореалізм
- •Історичне тло
- •Імпресіонізм в літературі
- •Футуризм. Сюрреалізм. Соцреалізм
- •Погляди
- •У світовій культурі
- •В українській культурі
- •Становлення
- •Особливості соціалістичного реалізму
- •Контроль за літературою
- •Переслідування інакомислячих
- •Постмодернізм
- •Термін «постмодернізм»
- •Розвиток постмодернізму
- •Риси постмодернізму у мистецтві
- •Постмодернізм у літературі
- •Для самоосвіти Практичне заняття №6. Аналіз літературного твору з погляду його стилістичних особливостей. Ідейно-художній аналіз роману і.Багряного «Тигролови»
- •Для самостійної роботи
- •Для творчого зростання
- •Тести для самоперевірки
- •Список використаних джерел
Тема 4. Поетичний синтаксис (5 год)
Довідкове бюро до теми
Інверсія. Тавтологія. Антитеза
Інверсія (рос. инверсия, англ. inversion, нім. Inversion f) – перевертання, зміна напрямку.
Зміна звичайного порядку слів у реченні для виділення змістової значущості тих чи інших його членів або для надання фразі особливого стилістичного забарвлення.
Переорієнтація мотивів, потреб особистості.
Тавтологія (дав.-гр. ταυτολογία від дав.-гр. ταυτο — те ж саме та дав.-гр. λόγος — мова) — у риториці, використання повторювання або надлишковості у мові, коли одна частина висловлювання повністю або частково дублює зміст іншої.
Тавтологію іноді вважають різновидом плеоназму, або називають «хибним плеоназмом» — тобто таким плеоназмом, який не є виправданим ані з логічної, ані з експресивної та стилістичної точки зору (наприклад, «більш тепліший» замість «тепліший» чи «більш теплий», або «популярні шлягери», «відомі зірки естради», «одноголосний консенсус», «прайс-лист цін» та ін.). Здебільшого, вживання таких тавтологій є проявом недостатньої логічної та мовної грамотності.
Дублювати зміст можуть не тільки окремі слова, а й цілі речення або їх частини, наприклад: «…вони ведуть більш активне статеве життя і в результаті частіше займаються сексом».
Найбільш очевидною тавтологія виглядає у словосполученнях, де дублюється один корінь (наприклад, «масляне масло») або корені різномовного походження з аналогічним змістом («пам'ятний сувенір», «народний фольклор»), але у деяких випадках такі слова насправді використовуються у дещо різних значеннях і не повністю дублюють зміст один одного. Наприклад, у словосполученнях «чорне чорнило» чи «біла білизна» повторюються корені, але не значення, оскільки чорнило буває не тільки чорним, а білизна — не тільки білою. Буквальне значення латинського слова «республіка» (res publica) — «справа народна», однак словосполучення «Народна Республіка» здебільшого не сприймається як тавтологічне.
Тавтологічні конструкції входять також до експресивно-стилістичних плеоназмів, які активно використовуються в образній народній та художній мові: «плакати гіркими сльозами», «думу думати», «гори воно вогнем».
Використання повторів чи часткове дублювання змісту, яке покращує стиль або робить висловлювання більш чітким і зрозумілим, зазвичай не характеризується як тавтологія, хоча і використовує для передачі змісту надлишкові засоби. Іноді дублювання змісту використовується для того, щоб підсилити або зробити наголос на певному аспекті висловлювання: наприклад, подарунок за визначенням є безкоштовним, але дуже часто говорять «безкоштовний подарунок», щоб наголосити, що немає жодних прихованих зобов'язань, фінансових або будь-яких інших.
Антитеза (грец. αντιθεσις — протиставлення) —
Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження.
1) В логіці — судження, яке суперечить тезі. Антитеза є необхідною складовою частиною непрямого доведення.
2) У філософії Геґеля — один з ступенів визначення думки, заперечення тези.
3) Стилістична фігура, співставлення контрастних явищ, образів і понять. В основі антитези часто лежать антоніми. Напр.: «Згинь старе із мріями — йди нове з героями» (П. Тичина). А. вживається в ліриці, художній публіцистиці, поширена як ораторський прийом.
