Для самоосвіти Практичне заняття № 3. Визначення тропів та засобів комічного в уривках художніх творів.

• В.Самійленко «Патріоти». Виразне читання твору.

• Тропи:

Епітети: «гаряче розмовляли», «мовити красно», «діло святе».

Метафори: «права боронив», «вели язиками», «бачив душею Вкраїну».

Антитези: « Два хлопці укупі стояли, А третій дивився оддалі»… «Один права боронив, А другий про теє доводив, А третій не мовив нічого»… «Ті двоє, з балачки втомившись…А третій стояв зажурившись». Іронія: «І поступі інших народів Він місце йому показав»; « Так двоє вели язиками Роботу для краю свого». «Ті двоє з балачки втомившись, Веселі собі розійшлись».

• І. Котляревський «Енеїда». Читання твору.

• Тропи. Засоби комічного.

Спираючись на народну мову, Котляревський як видатний художник слова суттєво збагатив українську літературну мову. «Енеїда» за стилем є бурлескно-травестійним твором, а отже, всі мовні засоби, які використав письменник, мають переважно сатирично-гумористичний характер. Наприклад, влучні і несподівані порівняння є найпоширенішим художнім засобом твору: Нептун «вирнув з моря, як карась», Меркурій «прискочив, мов котище мурий», Дідона «закраснілася, мов рак», Вулкан «розм'як, як кваша», п'яні боги «понадувались, мов йоржі». Стиль бурлеску позначився і на епітетах: інтриганка она — «суча дочка», розпусна Венера називається «невірною, оною, халявою», ченці, попи — «святі понури», десяцькі і соцькі — «п'явки людські».

У поемі також досить багато вульгаризмів і лайок («гадів син», Суча дочка», «полізиш рачки»), що зумовлене бурлескним стилем твору, але вони не переходять межі пристойності і є частиною художнього замислу.

Письменник часто вдається до іронії, яка в « Енеїді» досягається завдяки невідповідності між «високим стилем» мови і зображуваними подіями. Наприклад, іронічно зображується сценка залицяння Юпітера до Юнони, у якій урочиста мова богів суперечить їх похітливим бажанням.

Гумор Котляревського йде від народного жарту, анекдоту, і письменник максимально використовує цей арсенал у синонімах. Наприклад, втеча Енея з Трої та від Дідони описується так: «тягу дав, п’ятами накивав», «куди очі почухрав», «в собачу ристь побіг», відтіль уплітає», «дав драпака».

У поемі також зустрічаються наведені без змін фольклорні порівняння («Убрався в патоку, мов муха», «Бо хитра ся була, як біс», «Побігла з неба, як би хорт», «Еней з Дідоною возились, «як з оселедцем сірий кіт» та ін.), фразеологізми («З очей аж іскри полетіли», «І носа хоть кому утруть», «Чмелів довгенько... слухав, Оскому щоб з зубів зігнать» тощо).

Ще однією характерною стильовою рисою Котляревського є нагромадження епітетів, порівнянь, метафоричних висловів, перерахування імен, страв тощо. У III частині твору цим засобом поет подає портрет Сівілли:

…Вийшла бабище старая,

Крива, горбатая, сухая,

Запліснявіла, вся в шрамах;

Сіда, ряба, беззуба, коса,

Розхристана, простоволоса,

І як в намисті, вся в жовнах.

Таке нагромадження ознак не лише викликає сміх, а й дозволяє чіткіше змалювати персонажа.

Ще одним засобом творення гумору в «Енеїді» є жаргонізми, які за допомогою перекручення слів та їх порядку («Борщів як три не поденькуєш, на моторошні засердчить...»), вживання латинських і українських слів, перекручення українських слів на кшталт латинських («Енеус ностер магнус панус і славний Троянорум князь, Шмигляв по морі, як циганус. Ад те, о рекс, прислав нунк нас»).

Однією з особливостей стилю «Енеїди» є широке використання народних прислів'їв («Не йди в дорогу від запасу, бо хвіст од голоду надмеш»), приказок («Пропав, як Сірко на базарі») та казкових зво­ротів («Не так-то діється все хутко, як швидко кажуться казки»). Разом із тим окремі вислови з «Енеїди», навпаки, стали народними прислів'ями і приказками: «Мужича правда єсть колюча, а пансь­ка на всі боки гнуча», «Коли в руках чого не маєш, то не хвалися, що твоє» та ін.

У ряді місць поеми, зокрема в останніх частинах, І. Котлярев­ський відступає від бурлескної традиції і вдається до піднесеного або ліричного тону, поет оспівує любов до батьківщини, військову доблесть троянців-козаків.

Для самостійної роботи

1. Виразно прочитайте поезію П. Тичини «Арфами, арфами…»

2. Визначте тропи в цій поезії.

Для творчого зростання

Напишіть твір-мініатюру на самостійно обрану тему, використовуючи оксиморон.