Порівняльна характеристика препаратів

Кофеїн – алкалоїд, що належить до похідних ксантину. Останні утворюються в організмі, входять до складу клітини і є продуктом її метаболізму. Для нього характерна велика широта терапевтичної дії, порівняно швидке руйнування в організмі і відсутність кумуляції при тривалому застосуванні.

Кофеїн – триметилксантин. Теобромін і теофілін – диметилксантини, відрізняються один від одного положенням метильних радикалів. Незважаючи на хімічну подібність, кофеїн, теобромін і теофілін відрізняються один від одного головним чином тим, що для метилксантинів характерна периферична дія: судинорозширююча, спазмолітична, діуретична.

Дія кофеїну на кору: знімає сонливість, втому, підвищує розумову працездатність, викликає бадьорий настрій, тобто збуджує психічну діяльність, поліпшує пам’ять, мислення, сприймання зовнішніх вражень, зменшує кількість помилок.

Для аналептичної дії кофеїну необхідні більш високі дози, особливо в умовах різкого зниження функцій дихального і судинорухового центрів. Як аналептик кофеїн значно поступається кордіаміну і бемегриду.

Застосування: гострі отруєння снодійними та наркотичними засобами, гострі та хронічні розлади кровообігу, шок, колапс, асфіксія, гостра та хронічна серцева недостатність.

Форма випуску: таблетки по 0,1 і 0,2(для дорослих); 0,075(для дітей); 10% і 20% р-ни в ампулах по 1 і 2 мл.

Бемегрид – антагоніст снодійних засобів: зменшує токсичність барбітуратів, знижує пригнічення дихання і кровообігу викликане цими речовинами. Препарат проявляє стимулюючий вплив на ЦНС і ефективний при пригніченні дихання і кровообігу різного походження.

Застосування: гострі отруєння барбітуратами; для усунення зупинки дихання при наркозі барбітуратами і іншими наркотичними засобами (ефіром, фторотаном і іншими); також в інших випадках, що вимагають застосування аналептиків.

Побічна дія: при передозуванні препарату можливі нудота, блювання, м’язові посмиктування, судороги.

Протипоказаний при психомоторному збудженні.

Форма випуску: 0,5% розчин в ампулах по 10 мл.

Етимізол – дихальний аналептик, поєднує властивості дихального аналептика і транквілізатора. Виявляє центральну і резорбтивну дію, активує адренокортикотропну функцію гіпофізу, що приводить до підвищення рівня глюкокортикостероїдів в крові.

Застосування: як стимулятор дихання етимізол застосовують при отруєннях наркотиками і анальгетиками, під час і після хірургічного наркозу; є данні про застосування етимізолу при асфіксії у новонароджених. У зв’язку із стимуляцією адренокортикотропної функції гіпофізу етимізол застосовують як протизапальний і протиалергічний засіб при артритах, поліартритах, а також при деяких формах бронхіальної астми.

Побічна дія: при прийомі препарату всередину можливі нудота і інші диспептичні явища, іноді спостерігається неспокій, головокружіння, порушення сну.

Протипоказання: не слід призначати хворим з руховим і психічним збудженням.

Форма випуску: таблетки по 0,1; 1% або 1,5% р-н в ампулах по 3 і 5 мл.

Камфора – продукт окислення спирту борнеолу. Застосовується також синтетична лівообертаюча камфора, яку добувають з піхтової олії. Природна камфора (правобертаюча) входить до складу ефірної олії камфорного дерева. Рацемічна камфора (із скипидару) використовується для зовнішнього застосування.

Камфора має місцеву, резорбтивну і рефлекторну дії, центральну і периферичну.

Місцева дія: подразнює шкіру (почуття холоду, жару, почервоніння, зменшення болю), що використовується при запаленнях середнього вуха, при ревматизмі, артриті, м’язових болях, подагрі, в дерматології. Місцево камфора діє як слабкий антисептик, протизапальний засіб.

Камфора посилює обмінні процеси у серцевому м’язі, розширює вінцеві судини, підвищує чутливість серця до впливу адреналіну Внаслідок рефлекторної і прямої дії камфора збуджує судиноруховий і дихальний центри довгастого мозку, особливо при їх пригніченні, камфора виявляє заспокійливу дію при неврозах. Виділяючись із сечею, пригнічує мікрофлору, поліпшує сечовиділення.

Застосування: для комплексної терапії при гострій і хронічній серцевій недостатності, колапсі, пригніченні дихання при пневмонії і інших інфекційних захворюваннях, при отруєннях снодійними і наркотичними засобами.

Протипоказання: епілепсія і схильність до судорожних реакцій.

Форма випуску: 20% олійний р-н для ін’єкцій в ампулах по 1 і 2 мл.

Сульфокамфокаїн – комплексна сполука сульфокамфорної кислоти і новокаїнової основи. За дією близький до камфори, але у зв’язку із розчинністю у воді швидко всмоктується при підшкірному і в\м введенні, не викликає утворення інфільтратів (і олеом); може вводитися в\в.

Застосування: профілактика і лікування серцевої і дихальної недостатності, при інфекційних захворюваннях, при кардіогенному шоку.

Форма випуску: 10% р-н в ампулах по 2 мл.