Дифтерія

Дифтерія – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується фібринозним запаленням тканин у вогнищі первинної фіксації збудника і загальною інтоксикацією з токсичним ураженнм серцево-судинної і нервової систем, наднирників.

Етіологія. Збудником є паличка дифтерії, яка відноситься до сімейства корінобактерій. Механіхм передачі – повітряно-крапельний від бакреріоносіїв, рідше – хворих.

Патогенез. Дифтерійна паличка, яка виділяє екзотоксин, розмножується у ді-лянці вхідних воріт: слизовій зіва, глоткових мигдаликів, верхніх дихальних шля-хів, інколи статевих органів у дівчаток, ран. Екзотоксин має здатність пригнічувати синтез дихальних ферментів (паралізує тканинне дихання), порушувати синтез катехоламінів з накопиченням їх у тканинах тощо. Місцево він спричиняє некроз епітелію і розвиток фібринозного запалення, всмоктуючись в кров ушкоджує серце і наднирники, викликає зміни у мікроциркуляторному руслі, а його виділення з сечею супроводжується ушкодженням епітелію канальців нирок.

Патологічна анатомія. У зв’язку з тим, що зів, шкіра, мигдалики, слизових статевих органів вистелені багатошаровим епітелієм, у них розвивається дифтерійне запалення. Вони покриті фібринозною плівкою, під якою некротизовані тканини просякнуті фібрином і лейкоцитами. Плівка тривалий час не відторгується, що створює умови для всмоктування токсинів, а отже токсемії. Регіонарні лімфатичні вузли некротизуються. У серці розвивається міокардит, який характеризується жировою дистрофією кардіоміоцитів, що є причиною розширення порожнин серця. Якщо міокардит на початку 2-го тижня захворювання спричиняє смерть від гострої серцевої недостатності, говорять про ранній параліч серця при дифтерії. Перенесений міокардит зумовлює розвиток кардіосклерозу. Пізні паралічі серця, діафрагми, м’якого піднебіння зумовлені нервритом язикогорлового, блукаючого, симпатичного і діафрагмального нервів, а також дистрофією гангліїв блукаючого нерва та виникають переважно через 1,5 місяці від початку хвороби. У наднирників виявляють крововиливи, дистрофію і некроз клітин. При важкій токсемії в нирках розвивається некротичний нефроз.

Окремою формою дифтерії вважається дифтерія дихальних шляхів. Слизова повітреносних шляхів нижче голосових зв’язок переважно уражається крупозним запаленням, хоча можливе і дифтерійне. Все залежить від вираженності дії екзотоксину. Слизова виділяє багато слизу, а отже, фібринозна плівка швидко відторгується, а токсемія при цій формі дифтерії не досягає високого ступеню. Проте, відторгення плівки, набряк слизової можуть закривати просвіт трахеї і спричиняти асфіксію. Крупозне запалення гортані при дифтерії отримало назву справжнього крупу, на відміну від набряку слизової, який спостерігається при ГРВІ (несправжній круп). Крупозне запалення може поширюватись з трахеї і бронхів на бронхіоли, внаслідок чого розвивається вогнищева пневмонія.

Ускладення при дифтерії дихальних шляхів часто пов’язані із трахеостомією і введенням трахеостомічної трубки.

При несвоєчасному введенні антитоксичної сироватки може настати смерть від раннього паралічу серця при міокардитах, пізніх паралічів серця і діафрагми, гострої наднирникової недостатності, асфіксії, гострої ниркової недостатності, гні-йних ускладнень, хронічної серцевої недостатності через розвиток кардіосклерозу.