ЛЕКЦІЯ № 13
МОНТАЖ ПОВІТРЯНИХ ЛІНІЙ
Загальні відомості.
Підготовчі роботи.
Визначення, габарити.
Котловани, фундаменти, опори.
Проводи, арматура, ізолятори.
Розташування проводів на опорах.
Загальні відомості
Повітряною лінією (ПЛ) називається пристрій для передачі і розподілу електричної енергії по проводах, розташованих і прикріплених за допомогою ізоляторів і арматури до опор або кронштейнів, стійкам інженерних споруд (мостам, шляхопроводам та ін.).
Для повітряних ліній існують чотири режиму роботи:
нормальний для ПЛ до 1 кВ;
нормальний для ПЛ вище 1 кВ;
аварійний режим;
монтажний режим.
Монтажним режимом згідно ПУЕ називається режим у стані монтажу опор, проводів і тросів.
Повітряні лінії споруджують згідно проекту, у якому відбиті питання організації і виробництва будівельно-монтажних робіт. У організаційній частині приводяться обсяги будівельно-монтажних робіт, потрібність в будівельних конструкціях, деталях, ізоляторах, проводах, механізмах та робітниках. У виробничій частині приводяться календарний план будівельно-монтажних робіт, графік прямування робітників за видами робіт, графік прямування механізмів, технологічні карти на розробку котлованів під опори, складування та установка опор, монтаж проводів і т. п.
Ряд невеликих ліній, а також відпайки можуть виконуватись без проектної документації.
Спорудження ПЛ виконують відповідно до “Правил улаштування електроустановок” (ПУЕ) і “Будівельними нормами і правилами”(СНиП).
Проектування трас звичайно ведуть на основі візуальних вишукувань. Винос траси в натуру і закріплення центрів опор здійснює замовник. Траси ПЛ можуть проходити в будь-якій місцевості і мати зближення з інженерними спорудженнями (залізницями, мостами, лініями зв’язку) або перетинати їх. Проте вони повинні розташовуватися такою уявою, що не загороджувати входів в будинки, в’їздів у подвір’я і не затрудняти прямування транспорту і пішоходів.
В місцях, де є можливість наїзду транспорту опори повинні бути захищені від наїзду. На опорах ПЛ на висоті 2,5-3 м від землі повинні бути встановлені (нанесені): порядковий номер і рік установки опори; плакати, на котрих вказані відстані від опори ПЛ до кабельної лінії зв’язку. Металеві конструкції, бандажі повинні бути захищені від корозії.
Підготовчі роботи
До початку електромонтажних робіт із спорудження повітряних ліній електропередач (ПЛ) напругою до 1 кВ повинні бути виконані підготовчі роботи згідно вимог СНиП 3.01.01-85 «Организация строительного дела» в тому числі:
Підготовлені інженерні спорудження в місцях розміщення інженерно-технічних ділянок і тимчасові бази для складування матеріалів і устаткування;
Споруджені тимчасові під’їзді дороги, мости і монтажні площадки;
Влаштовані просіки; здійснено, згідно проекту, знос будівель і реконструкція пересічних інженерних споруджень, що знаходяться на трасі ПЛ або поблизу її.
Визначення
Проміжні опори – встановлюється на прямих ділянках траси ПЛ. Ці опори в нормальних режимах роботи не повинні сприймати зусиль від тяжіння, спрямованих вздовж ПЛ (рисунок 2 а).
Рисунок 1 - Схема траси повітряної ліній і типи встановлених опор
Анкерні опори – встановлюються на перетинаннях із різноманітними спорудженнями, а також у місцях зміни кількості, марки і перерізів проводів. Ці опори повинні сприймати в нормальних режимах роботи зусилля від різниці тяжіння проводів, котрі спрямовані вздовж ПЛ. Анкерні опори повинні мати жорстку конструкцію (рисунок 2 б).
Кінцеві опори – встановлюються на початку та у кінці ПЛ, а також у місцях, котрі обмежують кабельні вставки (рисунок 3 а).
Кутові опори – встановлюється в місцях зміни напрямку траси ПЛ. Ці опори при нормальних режимах роботи повинні сприймати складову тяжіння проводів суміжних прольотів (рисунок 3 б).
Нормальним режимом ПЛ вище 1 кВ називається стан ПЛ при необірваних проводах і тросах.
Аварійним режимом ПЛ вище 1 кВ називається стан ПЛ при необірваному одному проводу або декількох проводах і тросах.
Проміжний прольот – це відстань по горизонталі між двома суміжними проміжними опорами. Ці прольоти на ПЛ до 1кВ звичайно розташовуються на відстані між собою від 30 до 50 метрів, а на ПЛ вище 1 кВ складають відповідно від умов місцевості.
а б
Рисунок 2 – Залізобетонні опори ПЛ 0,38 кВ:
а) проміжна опора типу П-0,4
б) анкерна опора типу А-0,4
Рисунок 2 – Залізобетонні опори ПЛ 10 кВ:
а) проміжна опора типу П-10
б) анкерна опора типу А-10
Рисунок 3 – Залізобетонні опори ПЛ 10 кВ:
а) кінцева типу КА-10;
б) кутова для кута 90 типу УАА-10.
Анкерний прольот – це відстань між опорами по горизонталі, на яких проводи закріпляють жорстко. На ПЛ 35 кВ і нижче зі штирьовими ізоляторами довжина анкерного прольоту не повинна перевищувати 10 км у районах з товщиною стінки ожеледиці до 10 мм і 5 км у районах з товщиною стінки ожеледиці 15 мм і більше [вимоги ПУЕ-86].
Габарити
Повітряні лінії характеризуються прольотами, стрілою провису проводів і тросів, допустимими відстанями (габаритами) від проводів до землі, до пересічних доріг і т.п.
Габаритним прольотом називається прольот довжина котрого визначається нормованим вертикальним габаритом від проводів до землі при установці опор на ідеально рівній поверхні.
При перетинанні ПЛ з різними спорудженнями, а також з вулицями і площами городів і населених пунктів кут перетинання не нормується.
Відстань від проводів при найбільшій стрілі провису до землі і проїзної частини вулиць повинно бути не менше 6 м. При перетинанні непроїзної частини вилиць відгалуженнями від ПЛ до вводу відстань від проводів до тротуарів і перехідних доріжок дозволяється зменшувати до 3,5 м. При неможливості дотримання даних відстаней повинна бути встановлена додаткова опора або конструкція на будинку.
Відстань по горизонталі від проводів при найбільшому їх відхиленні до будівель і споруджень повинна бути не менше 1,5 м до балконів, терас і вікон, 1 м до глухих стін. Проходження ПЛ над будинками не дозволяється, за виключенням підходів відгалужень від ПЛ до вводів у будинки.
При проходження на лісовими масивами відстань до дерев, кущів повинна бути не менше 1 м.
Пересічення ПЛ до 1 кВ між собою рекомендують виконувати на перехресних опорах, відстань між проводами повинна бути не менше 1 м. Відстань від проводів ПЛ вище 1 кВ до 110 кВ до поверхні землі в населеній місцевості повинна бути не менше 7 м в нормальному режимі і 4,5 м в аварійному режимі. Кут перетинання не нормується. Проводи більш високої напруги повинні, як правило, знаходитись над проводами більш низької напруги.
Перетинання проводів ПЛ вище 1 кВ з повітряними лініями міської телефонної мережі не припускається: лінії зв’язку у прольоті з проводами ПЛ повинні виконуватись тільки підземними кабелями з дотриманням спеціальних вимог.
Котловани згідно вимог СНиП 3.05.06-85 “Электротехнические устройства” котловани під стійки опор необхідно розробляти, як правило, буровими машинами. Розробку котлованів необхідно виконувати до проектної відмітки. Перед сваркою деталі стиків повинні бути захищені від іржи. Зворотну засипку фундаментів необхідно виконувати безпосередньо після спорудження і вивірки фундаментів.
Фундаменти. Для опор, котрі встановлюються у заплаві рік, а також для спеціальних опор споруджують фундаменти.
Фундамент – це конструкція, котра встановлюється в ґрунту і сприймає на себе масу опори з ізоляторами і проводами, а також навантаження від впливу ожеледиці і вітру. Конструкція фундаменту визначається у проекті в залежності від характеру ґрунту, типу опори і кліматичних умов.
Дерев’яні і одностопні вільно стоячи залізобетонні опори встановлюється у ґрунту без фундаменту.
Опори В залежності від призначення лінії, її напруги, кількості проводів і тросів, які закріплені на опорі, розташування проводів, кліматичних умов і інших факторів застосовують конструкції дерев’яних, залізобетонних або металевих опор.
Дерев’яні одностопні опори застосовують для ПЛ 0,38; 6; 10 і 35 кВ. Для ПЛ 110 кВ застосовують в основному П- і АП –образні опори.
За способом ущільнення бетону отримують опори двох видів: вібровані і центрифуговані. Вібровані опори застосовують для ПЛ до 10 кВ і мають прямокутні, квадратні, двотаврові профілі. Центрифуговані опори застосовують на ПЛ 35, 110 кВ і мають кільцевий переріз.
Металеві опори застосовують у якості анкерних і кутових на ПЛ 110, 220 і 330 кВ. Їх виготовляють на підприємствах блоками і постачають на будівництво окремими комплектами секцій. Зборку опор виконують безпосередньо на місці установки.
Проводи і ізолятори
На ПЛ до 1 кВ застосовуються одно- і багатодротові проводи; застосування розплетених проводів не допускається.
За умовами механічної тривкості необхідно застосовувати проводи з перерізом не менше: алюмінієві – 16 мм2 ; сталеалюмінієві і біметалічні – 10 мм2 ; стальні однодротові – 4 мм (діаметр).
Відгалуження від ПЛ до вводів у будинки: Мідні само несучі (АВТ) – 4 мм2 ; стальні, біметалічні – 3 мм; алюмінієві і сплави із алюмінію – 16 мм2 .
З'єднання проводів необхідно виконувати за допомогою з’єднувальних затискачів або сваркою. Сварка в стик не допускається. Однодротові проводи допускається з’єднувати скруткою з послідовною про пайкою.
Кріплення проводів до ізоляторів на опорах ПЛ повинно бути одинарним. Кріплення проводів до штирьових ізоляторів необхідно виконувати дротовими в’язками або затискачами. Проводи відгалужень повинні мати глухе кріплення. Способи кріплення проводів до ізоляторів самостійно.
Ізолятори – (Соколов Монтаж электрических установок).
Розташування проводів на опорах На опорах допускається любе розташування фазних проводів незалежно від району кліматичних умов. Нульовий провід, як правило необхідно розташовувати нижче фазних проводів. Проводи зовнішнього освітлення, котрі прокладають на опорах сумісно з проводами ПЛ, як правило, над нульовим проводом.
Відстань між проводами на опорі і у прольоті при найбільшій стрілі провису 1,2 м повинна бути:
при вертикальному розташуванні проводів і розташуванні проводів с горизонтальним зміщенням не більше 20 см – 40 см в 1,2,3 районах за ожеледицею і 60 см в 4 та особовому районах;
відстань по вертикалі між фазними проводами на опорі не менше 10 см;
відстані між ізоляторами вводу по осям не менше 20 см;
відстань по горизонталі між проводами при спусках на опорі повинна бути не менше 15 см. Відстань від проводів до поверхні опори, траверси або інших елементів опори не менше 5 см.
Лекція № 13-1
Улаштування повітряних ліній електропередач напругою до 1 кВ з самоутримними ізольованими проводами
Галузь використання ті нормативні посилання
Визначення
Загальні положення
Лінійна арматура
Заземлення, опори
Габарити, перетини і зближення
1 Улаштування повітряних ліній електропередач напругою до 1 кВ з самоутримними ізольованими проводами – вводяться вперше на підставі відомчих будівельних норм України.
Відомчі будівельні норми України ВБН В.2.5-341.004.001.001-02 визначають норми улаштування ліній електропередачі напругою до 1 кВ з самоутримними ізольованими проводами (ПЛІ).
Вимоги, наведені в цьому документі, обов’язкові для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють проектування, будівництво та експлуатацію ліній електропередачі напругою до 1 кВ на території України.
Посилання на нормативні документи:
ГОСТ 10434-82 Соединения контактные электрические. Общие технические требования.
ГОСТ30331.3-95 (МЭК 304-4-41-92) Требования по обеспечению безопасности. Защита от поражения электрическим током.
СНиП 2.01.07-85 Нагрузки на воздействия.
СНиП 2.03.11-85 Защита строительных конструкций от коррозии.
ДБН В 2.3-4-2000 Автомобільні дороги.
ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (зі змінами 1-10)
ПУЭ-86 Правила устройства электроустановок. Шестое изд., переработанное и дополненное. – М., 1986. З внесеними змінами.
ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.
Правила строительства и ремонта воздушных линий связи и радиотрансляционных сетей, «Связь», М., 1975.
2 Визначення
Повітряна лінія електропередачі напругою до 1 кВ з самоутримними ізольованими проводами (ПЛІ) – пристрій, призначений для передавання та розподілу електричної енергії по самоутримних ізольованих проводах, розташованих на відкритому повітрі і закріплених за допомогою спеціальної арматури до опор, стін будівель і споруд.
Самоутримний ізольований провід (СІП) – система скручених в джгут проводів (фазні, нульовий і додаткові) ізольованих “зшитим” світлостабілізованим поліетиленом, що не потребує спеціального утриманого троса.
Відгалуження від ПЛІ – частина лінії електропередачі, приєднана одним кінцем до магістральної частини ПЛІ.
Відгалуження від ПЛІ до вводу в будівлю (споруду) –ділянка проводів від опори ПЛІ, на якій виконано відгалуження, до конструкції вводу на будівлі.
За характером розподілу механічного навантаження СІП поділяють на дві системи:
систему, в якій механічне навантаження рівномірно розподіляється на скручені в джгут фазні і нульові жили. Додаткові жили у розподілі механічного навантаження участі не приймають. При цьому нульовий провід таких СІП ізольований;
систему, в якій механічне навантаження несе нульовий провід, а фазні та додаткові жили скручені навколо нього і механічного навантаження не несуть. При цьому нульовий провід може бути як ізольований так і неізольований.
3 Загальні положення
ПЛІ повинні розташовуватися таким чином, щоб їх опори не загороджувати входів в будівлі і в’їздів у двори, не утруднювали руху транспорту і пішоходів. В місцях можливого наїзду транспорту, опори рекомендується захищати.
Допускається прокладати СІП по стінах житлових будинків з урахуванням вимог глави 2.1 ПУЕ-86.
На ПЛ можуть застосовуватись системи СІП як з чотирма так і з однією утримною жилами.
На відгалуженнях від ПЛІ та відгалуженнях від ПЛІ необхідно застосовувати СІП з ізольованою нульовою жилою.
На магістральних ділянках ПЛІ та відгалуженнях від ПЛІ необхідно застосовувати трифазні СІП. Кількість додаткових жил СІП визначається проектом.
На магістральних ділянках ПЛІ та відгалуженнях від ПЛІ, де застосовуються СІП з однією утримною (нульовою) жилою, її переріз повинен бути не менше в районах з розрахунковою стінкою ожеледиці до 10 мм – 25 мм2, 15 і більше – 35 мм 2.
Магістралі ПЛІ рекомендується виконувати СІП одного перерізу. При економічному обґрунтуванні допускається виконувати магістраль СІП з декількома перерізами, але як правило, повинен бути не менше 50 мм2.
На відгалуженнях до вводів в будівлі, в залежності від кількості фаз (одно або трифазні) та величини електричного навантаження, застосовуються двожильні або чотирьохжильні СІП.
Переріз жил СІП не може бути меншим ніж 16 мм2. Довжина відгалуження від ПЛІ до вводу в будівлі повинна бути не більше 25 м.
СІП відгалужень від опор до вводів в будівлі повинні мати анкерна кріплення. При улаштуванні відгалужень до вводів сам ввід в будівлю до ввідного пристрою рекомендується виконувати тим же СІП, що і відгалуження до вводу при можливості такого приєднання на ввідному пристрої.