Правила максимізації прибутку та мінімізації затрат.
В результаті ринкового господарювання фірма, одержавши дохід у вигляді виручки, співставляє зроблені витрати з отриманим доходом, щоб впевнитись чи досягнута основна ціль підприємницької діяльності: отримання прибутку. Отже основним економічним змістом прибутку є факт перевищення доходів, отриманих від підприємницької діяльності, над понесеними фірмою видатками. Коли доходи більші ніж витрати - фірма має прибуток, а коли переважають витрати над виручкою-збиток на величину різниці між ними.
Важливо розглянути, якому поєднанню ресурсів підприємство надасть перевагу, якщо всі ресурси є змінними. Поєднання ресурсів для виробництва будь-якого обсягу продукції повинно бути таким, за якого цей обсяг продукції буде вироблятися з найнижчими витратами, а підприємство отримає максимальний прибуток.
Правило найнижчих витрат.
Підприємство забезпечує найменші витрати за такого поєднання ресурсів, коли остання грошова одиниця, затрачена на кожний ресурс, дає однаковий граничний продукт. Тобто витрати на виробництво будь-якого обсягу продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на грошову одиницю вартості кожного застосованого ресурсу однаковий. У разі використання тільки двох ресурсів — праці і капіталу — мінімізації витрат можна досягти тоді, коли
Це рівняння означає виробництво з найменшими витратами. Так, якщо ціни на капітал і на працю складають гривню за одиницю, але капітал і праця застосовуються в таких кількостях, що граничний продукт капіталу дорівнює 5, а граничний продукт праці — 9, то завдяки рівнянню (1) стає зрозуміло, що таке поєднання не забезпечує виробництва продукції з найменшими витратами: ГПп/Цп складає 9/1, а ГПк/Цк — 5/1.
Якщо підприємство затрачає на капітал на гривню менше і витрачає цю гривню на працю, то воно втрачає 5 одиниць продукції, виготовлених з допомогою капіталу вартістю у граничну гривню, а отримує 9 одиниць продукції від наймання праці на додаткову гривню. Чистий обсяг продукції збільшується на 4 (9 - 5) одиниці за тих самих загальних затрат. Таке переливання гривні із капіталу в працю призводить до того, що для підприємства крива ГП праці зміщується вниз, а крива ГП капіталу — вгору, і підприємство наближається до стану рівноваги, де умови рівні (1). У цій точці ГП як праці, так і капіталу може дорівнювати, наприклад, — 7.
Хоча в результаті одних і тих же загальних витрат отримується більше продукції, зрозуміло, що витрати на одиницю, а відповідно, і загальні витрати на будь-який даний рівень обсягу продукції скорочуються. Іншими словами, бути здатним виготовити більший обсяг продукції за певної величини загальних витрат — те ж саме, що бути здатним виготовляти заданий обсяг продукції із меншими загальними витратами. Витрати на виробництво будь-якого обсягу продукції можна скоротити, якщо ГПп/Цп = ГПк/Цк.
Та коли перелив грошей між капіталом і працею досягає точки, в якій задовольняються вимоги рівняння (1), то не відбувається ніяких змін розміру капіталу і праці, які викликали б зниження витрат. Такому обсягу продукції відповідає поєднання капіталу і праці з найменшими витратами. Правило мінімізації затрат підприємства
Мінімізація затрат на виробництво заданого обсягу продукції досягається тоді, коли граничний продукт на гривню вартості кожного з ресурсів, що використовує підприємство, є однаковим.
Математично це правило можна представити так:
