2. Прийняття фінансових рішень за умов ризику

Фінансові рішення – рішення щодо визначення обсягу та структури інвестованих коштів (власних і позикових), забезпечення поточного фінансування наявних коротко- та довгострокових активів (структура власних засобів, позикових засобів, сполучення коротко- та довгострокових джерел).

Портфель цінних паперів – сукупність активів (акцій, облігацій), складених у найбільш вигідних пропорціях.

Структура портфеля – співвідношення часток різних видів інвестицій у цінні папери, вартість портфеля – це вартість усіх паперів у його складі, прибутковість портфеля за визначений період (рік):

,

де P – сьогоднішня вартість портфеля,

P¹ – вартість портфеля через рік.

3. Критерії обґрунтування рішень при прийнятті (виборі) інвестиційного проекту

Критерії обґрунтування рішень

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
Чистий приведений дохід (чиста теперішня вартість) (NPV)	де – грошові доходи проекту за і-й рік реалізації проекту; - проточні грошові витрати проекту за і-й рік реалізації проекту; Іі – інвестиції за і-й рік реалізації проекту; r – процентна ставка дисконтування; і – період отримання доходів (вкладання коштів)	NPV > 0 прийняття проекту, NPV < 0 проект слід відкинути, NPV = 0 проект не збитковий, але й не принесе прибутку. Перевага віддається проекту з більш високим показником NPV
Індекс прибутковості (PI)		Проект вважається доцільним, коли РІ > 1
Термін окупності (PVP)		він не враховує ті чисті грошові потоки, які формуються після періоду окупності інвестиційних витрат
Внутрішній коефіцієнт рентабельності (внутрішня норма окупності) (IRR)	, де r1 – ставка дисконту, за якої значення NPV позитивне; r2 – ставка дисконту, за якої проект стає збитковим, а NPV – від’ємним; NPV1 – значення чистої поточної вартості за r1; NPV2 – значення чистої поточної вартості за r2	Відображає граничну величину ставки дисконту, вище якої проект стає збитковим. Проект вважається ефективним, якщо: IRR > і, де і – деяка базова ставка відсотка

4. Систематичний ризик та сподівана дохідність компанії

Коефіцієнт систематичного ризику j-го активу визначається за формулою:

,

де R – загальноринковий середній рівень норми прибутку;

– норма прибутку j-гo капітального активу (акції);

– коваріація величин;

– дисперсія загальноринкового середнього рівня норми прибутку.

Коефіцієнт β є оцінкою систематичного ринкового ризику. Чим вищий коефіцієнт, тим вищий і систематичний ризик. За акціями він коливається від 0,5 до 1,5. Коефіцієнт β звичайної акції вказує, на скільки відсотків наближено зросте (знизиться) норма прибутку акції, якщо норма прибутку ринку зросте (знизиться) на 1 %. Тобто це означає, що коефіцієнт β певної акції показує, якою мірою норма прибутку акції реагує на зміни, котрі відбуваються на ринку в цілому.

Таким чином, завдяки описаній вище моделі можна врахувати тільки систематичний ризик, при цьому вважається, що несистематичний ризик усувається деверсификацією. Тому для недиверсифікованих портфелів необхідно додатково враховувати несистематичний ризик.

Традиційно середньозважена ціна капіталу підприємства може застосовуватися як ставка дисконтування під час проведення інвестиційних розрахунків у тому випадку, якщо розглянутий проект належить до того самого класу ризику, що і середній ризик наявних проектів. В іншому разі це може призвести до неправильних висновків в оцінці проекту. Якщо рівень ризику проекту відмінний від середнього ризику здійснюваних фірмою проектів, прийнятна ставка дисконтування може бути здобута на основі дослідження β фірм, чия діяльність, а отже й ризик, аналогічні розглядуваному проекту. Найчастіше на практиці для визначення ставки дисконтування, що враховувала би ризик, застосовуються середні коефіцієнти β для галузі – об’єкта майбутніх інвестицій.