2. Основні джерела інформації для прогнозування

Основні джерела інформації для прогнозування – статистична, фінансово-бухгалтерська й оперативна звітність підприємств, організацій, установ; патентно-ліцензійна документація; науково-технічна документація з результатами виконання НДДКР.

Успішність прогнозування залежить від таких умов: обсягу та якості інформації про прогнозований процес, об’єкт управління; правильності формулювання задачі прогнозування й обґрунтованості вибору методу її розв’язання; наявності необхідних обчислювальних засобів і обчислювального апарата відповідно до обраного методу.

Мета, час, умови прогнозу та специфіка розробки рішення визначають комплекс методів і прийомів прогнозування. Для прогнозування в практичній діяльності застосовують кількісні та якісні методи. Кількісні методи базуються на інформації, яку можна отримати, знаючи тенденції зміни параметрів чи маючи статистично достовірні залежності, що характеризують продуктивну діяльність об’єкта управління. Сучасні методи прогнозування засновані на використанні різних математичних теорій. До них належать функціональний аналіз, теорія рядів, теорія екстраполяції та інтерполяції, теорія ймовірності, математична статистика, теорія випадкових функцій і випадкових процесів, кореляційний аналіз, теорія розпізнавання образів. В основу якісних методів покладено експертні оцінки фахівців у сфері прийнятих рішень; наприклад, методи експертних оцінок, думка журі (усереднення думок експертів у релевантних сферах), моделі очікування споживача (опитування клієнтів).

3. Принципи аналізу. Основні методи аналізу господарських рішень

• принцип єдності аналізу та синтезу – розбиття певної проблеми на окремі складові елементи з наступним розглядом їх у цілому (у взаємозв’язку та взаємозалежності);

• принцип відділення провідної ланки (принцип ранжування проблем) і другорядних проблем передбачає постановку цілей та визначення способів їх досягнення;

• принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу за різними характеристиками (обсяг, якість, строки виконання);

• принцип кількісного визначення;

• принцип оперативності та своєчасності.

4. Інструментарій методів аналізу.

• зведення (синтезування результату впливу різних факторів на узагальнювальний показник виробничо-господарської діяльності підприємства) та групування (виділення, за певними ознаками, характерних груп серед явищ, які вивчаються; розрізняють: структурні (за продуктивністю, рівнем механізації, структурою продукції) та аналітичні (з двох взаємопов’язаних показників один розглядається як фактор впливу, а інший – як наслідок цього впливу); прості (за однією ознакою) та комбінаційні (за декількома ознаками);

• абсолютні (характеризують розміри економічних явищ показників; використовуються як база для розрахунку середніх та відносних величин) та відносні величини (використовуються для аналізу динаміки явищ, зміни показника, явища у часі; відображають рівень виконання планових завдань, дотримання норм, терміни зростання, структуру, питому вагу);

• середні величини (використовуються для узагальненої характеристики масових, якісно однорiдних економічних явищ, показників, процесів; види: середні арифметичні, середні геометричні, середньозважені, мода);

• динамічні ряди (відображають зміну значень показників у часі);

• суцільні (вивчають усю сукупність явищ, що характеризує конкретний напрям виробничо-господарської діяльності підприємства) та вибіркові (передбачають вивчення господарської діяльності підприємства на основі типових представників сукупності явищ, процесів, наприклад, на основі методів теорії ймовірності) дослідження;

• деталізація (розкладання узагальнювального (кінцевого) показника на окремі частини для визначення впливу кожної з них) та узагальнення (визначення зв’язку між частинами цілого та їх впливу на загальні результати).

Основні поняття і терміни

Аналітичний метод – цілеспрямована організація прийомів, способів і дій людини, що дає можливість розкласти складний об’єкт на елементи, дослідити їх, а отримані результати об’єднати за допомогою іншого логічного прийому – синтезу цілого, збагаченого новими знаннями.

Ділові ігри – один з евристичних методів прийняття ГР; імітаційне моделювання реальних ситуацій, для виконання якого кожен учасник отримує певну роль.

Евристичне програмування – методи виконання завдань, що спираються на досвід прийняття рішень.

Інструментарій методів аналізу: зведення та групування; абсолютні та відносні величини; середні величини; динамічні ряди; суцільні та вибіркові дослідження; деталізація та узагальнення.

Метод «дерева рішень» – метод, що ґрунтується на аналізі графічних зображень зв’язків основних і наступних варіантів ГР за основними результатами кожного рішення й очікуваної ефективності.

Метод експертних оцінок – метод, який полягає в раціональній організації проведення експертами аналізу проблеми з кількісним оцінюванням суджень і обробленням їх результатів.

Метод сценаріїв – набір прогнозів щодо кожного розглянутого рішення стосовно його реалізації, а також можливих позитивних і негативних наслідків.

Методи аналізу ГР: метод порівняння; індексний метод; балансовий метод; метод ланцюгових підстановок; графічний метод; факторний аналіз; функціонально-вартісний аналіз; матричні методи.

Методи розроблення ГР – набір заходів організаційного, технологічного, економічного, правового та соціального характеру, спрямований на формування ГР.

Організаційно-діяльнісні ігри (ОДІ) – спеціальний засіб і метод вирішення унікальних завдань, обґрунтування прийняття найскладніших ГР, що є досить універсальною й ефективною формою організації, розвитку та дослідження колективної розумової діяльності, методологічного мислення.