1. Поняття та правова характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади і правосуддя. Правоохоронні органи.

Злочини проти авторитету органів державної влади і правосуддя - це передбачені в розділах XV та XVIII Особливої частини КК суспільно небезпечні, винні діяння, вчинені суб’єктами, які посягають на авторитет органів державної влади і правосуддя.

В Кримінальному кодексі України склади злочинів проти авторитету органів державної влади передбачені в розділі XV Особливої частини КК.

Мова іде про злочинні посягання на державні символи України, перешкоді організації або проведення зборів, мітингів та демонстрацій, опір представникам влади, членам громадського формування, представникам правоохоронних органів, військовослужбовцям, втручання в діяльність державних діячів, працівників правоохоронних органів, насильство по відношенню до цих структур, ушкодження і знищення їх майна, посягання на життя, захоплення їх, як заручників, перешкоджання діяльності народних депутатів, самоправство, підроблення і незаконне використання документів, спеціальних технічних засобів, умисне пошкодження ліній зв’язку та інш.

Всього в розділі XV 23 статті. Розглянемо із цього розділу лише деякі із них, тобто склади тих злочинів, які торкаються авторитету правоохоронних органів, як представників державних органів управління та посягань на життя його працівників.

Діяння, які перешкоджають забезпеченню правильному функціонуванню державного апарату і громадських організацій, а також створення перешкод, коли представники таких органів належним чином не можуть виконувати свої службові обов’язки в галузі управління, мають дуже високу ступінь суспільної небезпеки.

Родовим об’єктом злочинів проти авторитету органів державної влади і правосуддя є управління, діяльність державних органів влади, громадських організацій та їх авторитет.

Об’єктивною стороною злочину проти авторитету органів державної влади і правосуддя є вчинення суб’єктами суспільно-небезпечних дій або бездіяльність, що порушують встановлений порядок управління та підривають авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Більшість злочинів – це активна дія, але може бути і бездіяльність, наприклад злочин передбачений ст. 351 КК України, коли діяльності народного депутата України створюються перешкоди шляхом ненадання йому необхідної інформації (зволікання), в результаті чого суспільним відносинам у цій сфері діяльності спричиняється істотна шкода.

Суб’єктами злочинів, як правило, є фізичні осудні особи з 16 років. В деяких випадках суб’єктами злочинів є фізичні, осудні особи з 14 років (наприклад, у ст. 348 КК), а також такі особи, що мають ознаки спеціальних суб’єктів (службові особи та інші).

Суб’єктивною стороною, як правило, являється умисна вина у виді прямого умислу або необережності в складах злочинів передбачених ст. 358, 359 та 360 (пошкодження лінії зв’язку).

Правоохоронний орган – це державний, як правило, озброєний орган, виконання якім, поряд з профілактичною, однієї чи кількох інших головних правоохоронних функцій є визначальним у його діяльності, який у зв’язку з цим потребує специфічного матеріально-технічного та іншого забезпечення, до працівників якого законом пред’являються спеціальні вимоги та працівники якого з метою ефективного виконання ними своїх обов’язків згідно з законом наділяються різноманітними специфічними правами, мають відповідні пільги і зовнішні ознаки приналежності до правоохоронних органів, користуються підвищеним правовим захистом.

До правоохоронних органів відносяться:

• прокуратура;

• органи внутрішніх справ;

• державна прикордонна служба України;

• податкова міліція;

• органи служби безпеки та інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції, що мають повноваження провадити дізнання, слідство, застосовувати адміністративні санкції.

Злочини проти правосуддя передбачені в розділі XVIII Особливої частини КК. До них відносяться:

- завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371 КК);

- притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372 КК);

- порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК) та інші.