16. Періоди розвитку хвороби. Їх характеристика.

Під час прихованого, або латентного періоду завдяки опірності організму, його пристосувальним реакціям до того або іншого хворобо­творного фактора відсутні суб’єктивні, а в деяких випадках – об’єктивні симптоми. Наприклад, після впливу на організм радіоактивних випро­мінювань симптоми променевої хвороби спочатку відсутні. Внаслідок розвитку атеросклерозу атероматозні бляшки, які є в тих або інших ді­лянках серцево-судинної системи (відкладання холестерину), довго не проявляються клінічно.

Продромальний період – відрізок часу від перших ознак хвороби до повного її прояву. Іноді цей період має яскраві клінічні прояви (кру­позна пневмонія, дизентерія), в інших випадках симптоми невиражені, наприклад, безпричинна веселість (ейфорія) при гірській хворобі.

Період виражених проявів, або період розпалу хвороби характе­ризується певним розвитком клінічної картини, появою специфічних симптомів і синдромів захворювання: судоми при недостатності при-щитоподібних залоз, лейкопенія при променевій хворобі, типова тріада (гіперглікемія, глюкозурія, поліурія) у хворих на цукровий діабет.

Кінець хвороби може бути наступним: одужання (повне і неповне), рецидив, перехід у хронічну форму, смерть. У період видужання провідні симптоми цього захворювання про­ходять, залишаючи наслідки (наприклад, після інфекційних захворю­вань – відчуття слабкості, зменшення маси тіла тощо).

17. Поняття про смерть. Стадії смерті, їх характеристика.

Смерть — припинення життєдіяльності організму. У теплокровних тварин і людини смерть пов'язана насамперед із припиненням дихання і кровообігу.

I етап - Клінічна смерть - початковий етап смерті. Припиняється дихальна і серцева діяльність , головний мозок перестає реагувати на подразники - зникають всі зовнішні ознаки життєдіяльності організму , проте в клітинах , тканинах і деяких органах організму за рахунок раніше накопичених запасів різних речовин і енергії ще відбуваються обмінні процеси. Клінічна смерть у звичайних умовах триває в середньому 6-10 хвилин в залежності від фізичного стану організму на момент смерті і самих причин смерті ; при « незвичайних » обставинах , наприклад , в умовах гіпотермії , може тривати до 30 хвилин і більше . Сучасна медицина здатна реанімувати організм на даному етапі смерті , однак якщо реанімування не вдалося або не було проведено , настає II етап .

II етап - Біологічна смерть - середина процесу вмирання організму. Являє собою практично повне припинення фізіологічних процесів у клітинах і тканинах. Біологічна смерть починається в інтервалі між 3 і 14 хвилинами і закінчується кількома годинами (аж до доби - точний час науці поки невідомо ) після смерті організму в звичайних умовах. Сучасна медицина не здатна реанімувати організм на даному етапі смерті. Після настає III етап .

III етап - Остаточна смерть - завершальний етап смерті. Існує думка , що навіть після біологічної смерті мозок зберігає інформацію і пам'ять в собі. Однак процес розкладання , що запускається практично з першої секунди після смерті організму , поступово руйнує нейронні зв'язки і сам мозок , тим самим знищуючи пам'ять і інформацію , що робить відновлення особистості ( у всякому разі в колишньому її вигляді ) практично неможливою навіть у віддаленому майбутньому. За сучасними оцінками , при нормальних умовах навколишнього середовища інформаційна смерть починається через кілька годин після біологічної смерті , коли починається активне , поки ще молекулярне розкладання мозку і мозкової речовини . Заморожування і тим більше криоконсервация організму або мозку здатні призупинити або навіть повністю зупинити процес розкладання , а значить і інформаційну смерть.

18. Сучастне уявлення про етиологічну консепцію хвороби

Концеппция современной этиологической теории основана на диалектико-материалистическом представлении о причинности в патологии и операется на основные положения матеариалистической диалектики

1. Причина материальна и существует вне зависимости от нас

2. Все я явлекия имеют свою причину

3.Причина действует в определенных условиях, которые могут влиять на конечный исход.

4.Причина взаимодействет с организмом, т.е. изменяя его она изменяется сама

5. Причина придает процессу (болезни) специфичность

Исходя из этого мы признаем причину реальной и объектвной, а взаимодействие организма и причины обязательным фактором развития патологического процесса, при этом в микробе/вирусе или другом патогене происходят изменения, которые ведут мутации и изменению наследственных свойств, а в организме вырабатываются ат. Также необходимо заметить, то что причина действует на организм двумя путями, или способствует действию причины, или препядствует ему. Причиной может быть только то, что придает процессу специфичность, все остальное условия. Нельзя исключать фактор риска, к примеру болезни ссс могут быть связаны с гиподинамией, ожирением сахарным диабетом и др. факторами.