49.Види резистентності та їх значення для організму тварин.

Резистентність — це стійкість організму до діїпатогенних факторів. Розрізняють резистентність пасивну й активну. Пасивна резистентність пов'язана з анатомо-фізіологічними особливостями організму — будовою шкіри, слизової оболонки, кісткової тканини, щільних покривів комах, черепах.

Активна резистентність зумовлена захисно-пристосувальними механізмами. Так, стійкість проти гіпоксії пов'язана зі збільшенням вентиляції легень, прискоренням кровотоку, збільшенням вмісту еритроцитів і гемоглобіну в крові й т. д. Стійкість проти інфекційного впливу — імунітет — пов'язана з утворенням антитіл і активізацією фагоцитозу.

Резистентність може бути первинна, пов'язана зі спадковими факторами, і вторинна — набута.

50.Поняття про резистентність та її значення для організму тварин. Біологічний базнис резистентності.

Реактивнiсть - одна iз складових конституції органiзму, властивість

змiнювати життєдiяльнiсть у вiдповiдь на рiзнi впливи зовнiшнього середовища.

Виявляється вона в багатьох бiологiчних явищах, а саме: перельоти птахiв, осiннє (весняне) линяння, зимова сплячка тварин, розмноження, обмiн речовин. Разом з тим реактивність являє собою i здатнiсть органiзму захищатися або пристосовуватися до впливу рiзних несприятливих чинників навколишнього середовища. Для ветеринарної і гуманної медицини найбiльше значення має складова реактивностi, зумовлена взаємозв’язком між цiлiсним органiзмом i ушкоджувальними чинниками, стiйкiсть його проти цих впливів, а також реактивність природжена або набута, специфiчна чи неспецифiчна.

51.Види реактивності та їх значення для організму тварин.

Розрiзняють такi форми реактивностi: нормергiчну (фiзiологiчну), гiперергiчну

та гiпергiчну. У найзагальнiшій формi реактивнiсть виявляється у тварин незалежно вiд їх виду, породи, вiку тощо. Це бiологiчна, або видова, реактивнiсть. Механiзми її передаються за спадковістю, не залежать вiд статi, вiку чи впливу навколишнього середовища. Видова реактивнiсть виявляється у здатностi органiзму реагувати на вплив найрiзноманiтніших чинникiв. Певному виду птахiв притаманнi сезоннi перельоти; деякі тварини линяють, впадають у зимову сплячку, конi не хворiють на чуму, велика рогата худоба  на сап. Сюди вiдносять i пiдвищену чутливiсть деяких видiв тварин до окремих хiмiчних речовин. Так, свинi й птиця чутливi до кухонної солi, кiшки не переносять фенолу i т.д.

52.Клінічний прояв алергічних реакцій. Механізм їх розвитку.

Одночасно в кровi і тканинах нагромаджується надлишок бiологiчно активних

речовини: простагландинів, брадикiнiнів, катiонних бiлків, повiльно реагуючої

субстанцiї тощо, які ініціюють порушення в організмі. За характером, формою та перебiгом ці порушення бувають різними. Так, під впливом гiстамiну, серотонiну, ацетилхолiну, брадикiніну та інших біологічно активних речовин у серцево-судинній системі виникають зміни, що супроводжуються зниженням артерiального тиску та пiдвищенням пористостi стiнок судин. У кролів виникає спазм судин легень, гладеньких м’язів стінки ворітної вени тощо. Зовнiшнє дихання істотно погiршується внаслiдок спазму гладеньких м’язiв бронхiв, який розвивається пiд впливом кiнiнiв, серотонiну та гiстамiну

53.Понятгя про сенсибілізацію. Її види, механізм розвитку.

Обов’язковою умовою виникнення алергiчної реакції є попередня пiдготовка

органiзму у виглядi с е н с и б i л i з а ц і ї. Остання виникає пiсля первинного контакту алергену з iмуноцитами, внаслiдок чого в органiзмi вiдбувається iмунобiологiчна перебудова. Для такої перебудови необхiдний латентний перiод, тривалість якого в середньому 14 днiв з коливанням 821 день. Протягом цього періоду в органiзмi утворюються специфiчнi антитiла в певному титрi. Доведено, що за цих умов на одну молекулу антигену в середньому виробляється 10 тис. молекул антитiл. Щоб викликати сенсибiлiзацію у морської свинки, достатньо, наприклад, ввести в організм сироватку коня в дозі 0,00000007 г (0,07 мкг) бiлка. Явище сенсибiлiзації органiзму зберiгається протягом усього життя тварини. Отже, починаючи з 14-го, а iнодi з 8-го дня i до кiнця життя сенсибiлiзований органiзм здатний реагувати на повторне введення алергену.