41. Розвиток хромосомних мутацій їх значення.

Хромосомні мутації — структурні зміни хромосом, хромосомні перебудови. Основні типи хромосомних мутацій:

а)делеція — втрата ділянки хромосоми;

б)транслокація — перенесення частини хромосом на іншу негомологічну хромосому, як результат — зміна групи зчеплення генів;

в)інверсія — обертання ділянки хромосо¬ми на 180°;

г)дуплікація — подвоєння генів у певній ділянці хромосоми.

Причини хромосомних хвороб. У переважній більшості випадків причиною виникнення хромосомних мутації стає негативний вплив шкідливих факторів зовнішнього середовища на статеві клітини і спадковий матеріал, в них міститься. Ушкоджуваними факторами можуть бути іонізуюча радіація, високі і низькі температури, хімічні агенти, в тому числі лікарські препарати, вірусні агенти і зміни метаболізму в організмах батьків. Хромосомні аномалії викликають порушення загального генетичного балансу, тому патологічні ефекти хромосомних і геномних мутацій виявляються на всіх стадіях онтогенезу і, можливо, навіть на стадії гамет, впливаючи на формування наступних. Основні ефекти хромосомних аномалій виявляються у двох взаємопов'язаних варіантах: летальності й природжених вадах розвитку.

42. Поняття про спадковість та її значення в розвитку пат.Процесів.

Спадко́вість — здатність, одна з основних властивостей живих організмів передавати з покоління в покоління спадкові ознаки, збереження й відтворення у нащадків основних ознак зовнішньої та внутрішньої будови, фізико-хімічних особливостей і життєвих функцій батьків. Головними функціями спадкового апарату, як відомо, є зберігання спадкової інформації в процесі розмноження, відновленні функцій генів при їх пошкодженні. Основу спадкової патології складає мінливість. Причиною неспадкової модифікаційної мінливості є дія факторів зовнішнього середовища (фізичні—іонізуюче та ультрафіолетове випромінювання; хімічні — цитостатичні препарати, особливо інгібітори синтезу ДНК: меркаптопурин, теобромін, теофілін; алкілуючі сполуки; азотистий парний фенол, формальдегід; аналоги пуринових та піримідинових основ, деякі антибіотики, вільні радикали, антиметаболіти, біологічні віруси). Всі фактори, що викликають мутації, мають одну загальну назву — «мутагени». Спадкові хвороби в яких патологічний вплив мутації, як етіологічного фактора практично не залежить від зовнішнього середовища. Останнє може тільки змінювати ступінь прояву симптомів хвороби та тяжкість її перебігу. До захворювань цієї групи відносяться хромосомні і генні спадкові хвороби з повним проявом або з 100 % пенентрантністю ( Пенентрантність- частота прояву гена, експресивність - ступінь фенотипового прояву гена). Наприклад: хвороба Дауна, нейрофіброматоз, гемофілія, ФКУ, муковісцидоз, ахондроплазія. Хвороба може проявлятися не обов'язково в дитячому віці, а в будь - якому віці у відповідності до часових закономірностей генної експресії.

43. Класифікація та етіологія порушень внутрішньоутробного періоду розвитку організму тварин.

Вади розвитку — це порушення внутрішньоутробного розвитку, відхилення від нормальної будови організму. Найлегші ступені вад розвитку називають аномаліями, а найтяжчі, що су проводжуються формуванням певного зовнішнього вигляду, — потворністюмал. 76). Сучасне вчення про етіологію й патогенез вад розвитку з'явилося на ґрунті успіхів ембріології, генетики, експериментальної тератології. На кожну тисячу дітей 10 народжуються з вадами розвитку. Серед перинатальних смертей (померли в утробі матері під час вагітності, пологів і новонароджені до 7 дняжиття) у 18 % випадків реєструють вадирозвитку. Природжені вади розвитку (ПВР) у 20 % випадків зумовлені порушеннями генетичного апарату клітини (мутаціями), ще 20 — порушеннями реалізації генетичної інформації під час ембріонального розвитку зародка під впливом шкідливих чинників середовища, а решта 60 % поєднання впливу генетичних і негативних чинників зовнішнього середовища

44, Поняття про конституцію та її значення в розвитку пат процесів в організмі тварин

Конституція –це сукупність функціональних і морфологічних властивостей організму визначення його реактивности утворилися на спадковій основі і в процесі взаємодії з нав серед

Від конституції залежать властивості організму :

1)устойчивость

2)адаптація

3)своеобразное течение пат и физ.процесов

4)предросположеностьк болезням

5)реакція на стресс

6 продуктивность

7 рангові отношения

45)патогенез порушень внутрішньоутробного періоду розвитку орг. Тварин

Вутриутробный период жизне –это период реализации генетик программы розвития.Основ значения пат факторов наблюдается в кретическом периоде .Эти периоды хар высокой метаболической активностю в соответс .зачатках и повышеноюих чуствит к действию пат факторов

46 . Поняття про реактивность та їх значення для орг. Тварин біологічний базис реактивності .

Реактивность-(противодействие ) способность организма отвечать изменениям жизнедеятельности на раздражение внешней и внут среды .

Виды реактивности :

1)биологическая или видовая

2)индивидуальная

3групповая

Есть Специфическая реактивность –это обр Ат на антигеные раздражения (имунная реак)

Неспецифическая реактивность-прояви под действием на орган различных факторов внеш среды она реализуется с помощью стресса измен функционального состояния орган парабиоз ,фагоцитоз.

47. Классфикация конституционных типів та їх взаемозвязок з реактивністю орган тварин Індивідуальна реактивність може бути специфічною і неспецифічною.Специфічна реактивність виражається в здатності утворювати антитіла на антигенні подразнення. Таким вимогам задовольняє імунологічна реактивність. Вона забезпечує несприйнятливість до інфекційних хвороб (імунітет), реакції біологічної несумісності тканин, підвищеної чутливості.Неспецифічна реактивність виявляється при дії на організм різних факторів зовнішнього середовища. Вона реалізується за допомогою таких механізмів, як стрес, зміна функціонального стану нервової системи, парабіоз, фагоцитоз, біологічні бар'єри. Найбільш загальною формою реактивності є біологічна, чи видова, реактивність, що визначається насамперед спадковими факторами і виражає здатність організму реагувати на різні впливи навколишнього середовища (токсини, гіпоксію, радіальне прискорення та ін.) зміною життєдіяльності захисно-пристосувального характеру. Її називають ще первинною. Видові особливості реактивності визначають видовий імунітет до інфекційних захворювань. Так, видовим імунітетом пояснюється несприйнятливість людини до чуми рогатої худоби. Прикладом видових змін реактивності є зимова сплячка тварин, сезонна міграція риб і птахів. При зимовій сплячці, що характеризується глибоким пригніченням активності нервової, ендокринної систем, обміну речовин і зниженням у зв'язку з цим температури тіла (до 3—4 °С у прямій кишці), значно знижується реактивність до багатьох факторів.

48.Поняття про біологічні бар'єри, їх види та значення для організму тварин.

БіологІчні бар’Єри — сукупність біологічних мембран, які відокремлюють тканини одну від одної та регулюють проникнення (перенесення) БАР і лікарських речовин, їх розподіл в організмі. Мембрани, що утворюють біологічні бар’єри в організмі людини, представлені 4 типами. Кожен тип мембран регулює проникнення речовин залежно від їх фізико-хімічних властивостей. Загальна назва таких Б.б. — гістогематичні (гіст-, гістіо-, гісто-; грец. histion — зменшене від histos — тканина + haіma, haіmatos — кров; син.: внутрішній бар’єр, гістіоцитарний бар’єр). Вони регулюють обмінні процеси та забезпечують постійність складу і фізико-хімічних властивостей тканинної рідини, а також затримують перехід до неї з крові чужорідних сполук та проміжних продуктів обміну, створюючи адекватне середовище для виконання специфічних функцій клітинних елементів. Гістогематичний Б.б. — ліпідопориста мембрана, яка розділяє порівняно невеликий внутрішньосудинний сектор (плазма крові — близько 3,5 л за винятком форменних елементів крові) від інтерстиціального (міжклітинного) сектора рідини (в середньому близько 10,5 л), з якого у клітини надходить все необхідне. Розрізняють гематоенцефалічний, гематогепатичний, гематолабіринтний, гематолієнальний, гематоофтальмічний, гематопульмональний, гематоренальний, гематотестикулярний, печінковий, плацентарний, гематолімфатичний, гематосиновіальний та інші Б.б.