34.) Місцева дія високоі температури може привести до 4 ступенів: -почервоніння'-утворення пухирів,-порушення цілісності шкіри і підшкірного покриву,-обвуглювання тканин з ушкодженням глибших шарів.

Значні опіки зумовлюють істотні зміни в цілісному організмі - розвиток опіковоі хвороби. Характерне порушення серцевоі діяльності й дихання, порушення ф-іі виділення. Порушення обміну речовин, на поверхні розмножується активно мікрофлора. Ушкоджувальна дія високоі температури на організм виявляється також у гіпертерміі, що призводить до виникнення теплового удару. У патогенезі виділяють стадіі компенсаціі та декомпенсаціі. Стадія компенсаціі- організм здатен підтримати температуру крові за рахунок посилення процеівпроцесів тепловіддачі. Розширення периферичних судин шкіри і злиз. оболонок забезпечує збільшення тепловіддачі в 5-6 разів, а прискорене дихання-знижує темпеатуру крові сонних артерій. Стадія декомпенсаціі- температура різко підвищується до 41-44°С. АктивізуютАктивізуються процеси катаболізму, підвищується вміст продуктів розщеплення білків. Відбувається згущення крові та погіршується робота серця. Виникає ацидоз, гіпоксія, судоми і настає смерть.

35.)Джерелом іонізуючого випромінювання є рентгенівська апаратура, різні нукліди і тд. Великі дози здатні спричинити злоякісний ріст, променеву хворобу, злоякісне білок рів*я. Найчутливіша кровотворна, лімфоїдна та епітеліальні тканини і епітелій залоз системи травлення, статевої сфери і тд. Вільні радикали є надзвичайно активними сполуками в організмі. Вони каналізують утворення цілого ряду нових продуктів внаслідок нерегульованого окиснення хімічних зв*язків та функціональних груп. Змінюється структура білків, жирів, вуглеводів,ферментів, ДНК. Внаслідок дії іоніз. Випромінювання на організм можуть бути як місцевого (опіки, пухлини), системному(білок рів*я) та на рівні цілого організму (променева хвороба).

Променева хвороба залежить від дози опромінення має різний ступінь перебігу і може протікати в гострій і хронічній формі. Гостра виникає в наслідок дії великих доз. Характеризується 3 періодами:1-з*являються загальні не специфічні реакції(збудження, зміна артеріального тиску, серцевої діяльності, порушення функцій внутрішніх органів. Спостерігається активізація гіпофіз-адреналової системи).2-зазначені явища зникають, але з*являються ознаки хвороби-лейкопенія і прогресуюча лімфоцитопенія.3- характеризується специфічними для цієї хвороби проявами. Посилюється лейкопенія , виникає тромбоцитопенія. Це знижує резистентність організму і створює сприятливи умови для розвитку бактерій

36.)Незначні коливання не спричиняють патологічні зміни в організмі. Вплив гіпобартії:1) зменшення розчинності газів у рідинах організму,2)зниження парціального тиску кисню у повітрі3) розширення газів у газоносних порожнинах. Надмірна гапобарія викликає утворення бульбашок повітря в капілярах. Зниження р.О2 спричинює зниження оксигенації крові та гіпоксемії, а потім гіпоксії. Найчутливіші до гіпоксіі – нервові клітини. За рахунок чого підвищується кров*яниц тиск, прискорюється робота серця.

37.) Незначні коливання не спричиняють патологічні зміни в організмі. Може ушкодити органи. При швидкому переході – вдавлювання барабанної перетинки. Підвищення розчинності газів (азоту) зумовлює токсичний ефект, особливо на нервову тканину. Супроводжує ослаблення збудливих центрів головного і довгастого мозку. Внаслідок зменшується частота серцевих скорочень і дихання, кров депонується у внутрішніх органах. Виникає гіпоксія – знижуються активності дихальних ферментів.

38.)Навколишнє середовище є джерелом хвороботворного впливу на організм. До органічних відносять-синтетичні сполуки (ефір, хлороформ, оцтову к-ту), та речовини рослинного(алкалоїди, глікозиди) або тваринного (отрути, що виділяють змії). До неорганічних належать основи, кислоти, луги. Розрізняють місцеву і загальну дію хімічних речовин. Загальна виникає в місці контакту з тканин речовин які за цих умов можуть виявити в*ядучу дію, що призводить до утворення альбумін ату. У разі припікання дії на шкіру чи слизову оболонку утворюють альбумінати. Що призводить до відмирання клітин. На місці дії –почервоніння, утворення альбумін атів, некрозом тканин. Більшість речовин всмоктується в кров з поверхня слизових оболонок. Які діють на всі органи та системи. Залежно від походження розрізняють токсичні і отруйні речовини екзогенні та ендогенні, а за перебігом- гострі та хронічні. Багато отруйних речовин відносять до екзогенних, до ендотоксинів належать продукти руйнування тканин та обміну речовин.

39.)Механізм дії вірусів зводить до того, що вірус після вторгнення в клітину змінює діяльність її регулювальних систем. Ці зміни зумовлюють виникнення вірусних захворювань(ящур, віспа, сказ, чума). Патогенні мікроби виділяють продукти своєї життєдіяльності, які є токсинами для організму (екзотоксини). Деякі речовини вивільняються після загибелі та руйнування мікробних клітин(ендотоксини). Аналогічний механізм дії у найпростіших та грибів. Спричиняють ушкодження організму тварини винятково продуктами своєї життєдіяльності – хімічними речовинами. У переважній більшості вони викликають інфекційні захворювання тварин.

40. Розвиток генних мутацій їх значення.

Мутації — нові зміни в генотипі, тоді як ком¬бінації — нові поєднання батьківських генів у зиготі. За впливом на життєдіяльність мутації поділяються на корисні і шкідливі. Шкідливі є летальними і викликають загибель організму ще в ембріональному розвитку.

Здебільшого мутації шкідливі, тому що озна¬ки в нормі є результатом добору й адаптують ор-ганізм до середовища існування. Мутація завжди змінює адаптацію. Ступінь її корисності або шкідливості визначається часом. Якщо му¬тація допомагає організму краще пристосувати¬ся, дає новий шанс вижити, то вона «підтри¬мується» добором і закріплюється в популяції. Генні, або точкові, мутації — зміна нуклео- тиду в одному гені в молекулі ДНК, що призво¬дить до утворення аномального гена, а отже, аномальної структури білка і розвитку ано¬мальної ознаки. Генна мутація — це результат «помилки» при реплікації ДНК.

Результатом генної мутації в людини є такі захворювання як серпоподібноклітинна анемія, фенілкетонурія, дальтонізм, гемофілія. Вна¬слідок генної мутації виникають нові алелі генів, що має значення для еволюційного процесу.