14. Цілі внутрішнього аналізу

Внутрішній аналіз - це процес оцінки факторів, які піддаються управлінню та контролю з боку фірми, тобто факторів, які "виростають" в межах самої організації та є результатом діяльності або бездіяльності її керівництва.

Основне завдання внутрішнього аналізу - це виявлення сильних та слабких сторін організації.

Сильні сторони - це особливі, унікальні, оригінальні властивості організації або, щонайменше, якості, які відрізняють її від конкурентів. На такі якості робиться ставка в бізнесі фірми.

15. Типи та різновиди корпоративних стратегій, сфери їх застосування

Корпоративні стратегії за своїм характером можуть бути:

1) активними;

2)пасивними.

Активна — характеризується постійним розширенням діяльності, освоєнням нової продукції, пошуком конкурентних переваг).

Пасивна — концентрацією на певному ринку чи його сегменті, ринковою орієнтацією, захистом своєї частки ринку.

Реалізація пасивної стратегії відбувається в двох формах:

1) рецептивна;

2)адитивна.

Рецептивна — характерне обмеження інновацій, використання вже перевірених управлінських рішень і методів.

Адаптивна, навпаки, зорієнтована на пошук нових рішень і прагнення утриматися серед новаторів.

Різновиди корпоративної стратегії

1. Стратегія стабільності — зосереджена на існуючих напрямках бізнесу і підтримці їх; зазвичай використовується великими фірмами, які домінують на ринку. Конкретним виразом цієї стратегії можуть бути зусилля фірми, спрямовані на те, щоб уникнути урядового (державного) контролю і (або) покарань за монополізацію (спосіб дій, характерний для російських фірм-монополістів).

2. Стратегія зростання — збільшення компанії, часто через проникнення і захоплення нових ринків. Різновидами цієї стратегії є: вертикальна і горизонтальна інтеграції.

Стратегія зростання здійснюється трьома способами:

• поглинання конкуруючих фірм шляхом активізації (придбання контрольного пакета акцій);

• злиття-об'єднання на приблизно рівноправних засадах у рамках єдиної компанії;

спільне підприємство об'єднання підприємств різних країн для реалізації спільного проекту, якщо він виявився не під силу одній із сторін.

3. Стратегія скорочення - застосовується в тих випадках, коли виживання компанії перебуває під загрозою. Вона має кілька різновидів:

• Стратегія розвороту — використовується, якщо компанія діє неефективно, але ще не досягла своєї критичної точки.

Така стратегія означає відмову від виробництва нерентабельних продуктів, зайвої робочої сили, погано працюючих каналів розподілу і подальший пошук ефективних механізмів використання ресурсів. У тому випадку, коли стратегія розвороту принесла позитивні результати, надалі можна зосередитися на стратегії зростання.

* Стратегія відділення має місце, коли компанія включає кілька видів бізнесу, один з яких працює погано, тому від неї доводиться відмовлятися, наприклад продаж ділової одиниці або перетворення її окремо працюючу фірму.

* Стратегія ліквідації використовується, якщо при досягненні критичної точки (банкрутства) компанія ліквідується і розпродаються активи. Ця стратегія найбільш небажана зі стратегій скорочення, оскільки створює незручності та збитки як для власників (акціонерів), так і для працівників фірми.