Навчальна дисципліна: «Менеджмент і адмініструваня»

31. Сутність управлінського рішення. Стратегічні та оперативні рішення, їх відмінні особливості.

Прийняття управлінських рішень — це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників.

Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду.

Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та злагоджену роботу всього організаційного механізму.

Стратегічні рішення - це результат аналізу, пошуку, розрахунків, дискусій і роздумів часто досить великої кількості людей, до якої можуть входити власники, представники топ-менеджменту, аналітики, експерти, в тому числі зовнішні. Такі рішення спираються на колективні знання і досвід, що дозволяє не тільки передбачати, а й впливати в потрібному напрямку на хід подій. При цьому дуже важливе вміння дивитися на проблеми творчо, орієнтуватися на знаходження новаторських рішень.

Особливість: стратегічні рішення майже завжди бувають запрограмованими. Найчастіше містять загальні напрями діяльності. Їх реалізації передує досить довгий процес розробки, узгодження, внесення змін і коригувань.

Оперативні(поточні) управлінські рішення, приймаються щодня виходячи з умов виробничої діяльності, ресурсної забезпеченості, ринкового попиту, цін, соціальних запитів, подій політичного, економічного, соціального, екологічного середовища. 

Особливість: оперативні рішення чуйно реагують на виникаючу непередбачену ситуацію, у зв'язку з цим їх називають ситуаційними.

Предмет оперативних рішень : організаційні заходи, термінові доручення, заповнення виникаючих втрат, збитків, поповнення бракуючих матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, коригування планових, програмних заходів, отримання поточних вигод.

31. Види контролювання діяльності апарату правління.

Виокремлюють три основні види контролю: попередній, поточний і заключний. Контроль нагадує айсберг, більша частина якого, як відомо, прихована під водою. Деякі найважливіші види контролю можуть бути замасковані серед інших функцій управління.

Попередній контроль здійснюється до фактичного початку робіт. Основними засобами здійснення попереднього контролю є реалізація визначених правил, процедур і поведінки. Оскільки правила та лінії поведінки виробляються для забезпечення виконання планів, то їх суворе дотримання — це спосіб переконатися, що робота триває в заданому напрямі. Якщо писати чіткі посадові інструкції, ефективно доводити формулювання мети до підлеглих, приймати в адміністративний апарат керівництва кваліфікованих людей, то це збільшуватиме ймовірність того, що організаційна структура працюватиме так, як .заплановано.

В організаціях попередній контроль використовується в трьох головних напрямах — стосовно людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Попередній контроль у сфері людських ресурсів досягається в організаціях за рахунок ретельного аналізу ділових і професійних знань та навичок, необхідних для виконання тих чи інших обов'язків і добору найбільш підготовлених і кваліфікованих людей.

Зрозуміло, що виробити високоякісну продукцію з неякісної сировини неможливо. Тому промисловим фірмам потрібно обов'язково встановлювати попередній контроль ресурсів, які вони використовують. Контроль здійснюється шляхом вироблення стандартів мінімально допустимих рівнів якості та проведення фізичних перевірок відповідності одержаної сировини цим вимогам.

Найважливішим засобом попереднього контролю фінансових ресурсів є бюджет, який дає також можливість здійснювати функцію планування. Бюджети встановлюють граничні витрати і не дають змоги будь-якому відділу чи організації загалом вичерпати свою готівку.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт. Об'єктом поточного контролю, як правило, є підлеглі співробітники, перевірка результатів праці яких дає змогу вдосконалити роботу організації, зробити її більш ефективною, виключити відхилення від планів. Поточний контроль базується на вимірюванні фактичних результатів, отриманих після проведення роботи, спрямованої на досягнення поставленої мети. Для здійснення поточного контролю апарату управління необхідний зворотний зв'язок, найпростішим прикладом зворотного зв'язку є повідомлення начальника підлеглим про те, що їх робота незадовільна і що вони припускаються помилок. 

У рамках заключного контролю зворотний зв'язок використовується після того, як робота виконана. Незважаючи на те, що заключний контроль здійснюється занадто пізно, в кінці проведеної роботи, він, на думку професора В. Ньюмена, виконує дві важливі функції:

— дає керівництву організації інформацію для планування, якщо аналогічні роботи передбачаються для виконання в майбутньому;

— підсумковий контроль повинен сприяти мотивації.