2. Адміністративна правосуб'єктність громадян України.

Адміністративна правосуб'єктність громадян здатність громадянина (фізичної особи) бути суб'єктом адміністративного права.Її елементами виступають адміністративна правоздатність громадян і адміністративна дієздатність громадян. Адміністративна правоздатність громадян здатність громадянина мати в силу норм адміністративного права суб'єктивні права і нести юридичні обов'язки, що виникають з моменту народження і припиняється смертю. Обставини, що визначають обсяг адміністративної правоздатності громадян, - вік, стан здоров'я, рівень освіти, кваліфікація, сімейний стан та ін.

Адміністративна дієздатність громадян здатність громадянина в силу норм адміністративного права своїми діями набувати права і створювати (реагувати) для себе юридичні обов'язки у сфері державного управління.

Види адміністративної дієздатності громадян:

1) повна - настає з моменту повноліття (18 років);

2) часткова - з 6 до 14 років (малолітніх); з 14 до 18 років (неповнолітніх);

3) обмежена - полягає в обмеженні дієздатності в силу рішення суду (особи, які страждають психічними захворюваннями, хронічні алкоголіки, наркомани, токсикомани).

Адміністративна деліктоздатність громадян здатність громадянина в силу норм права нести відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень.

3. Адміністративно-правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства.

Іноземці за своїм правовим статусом несуттєво відрізняються від осіб без громадянства. Обсяг прав і обов'язків цих суб'єктів вужчий, ніж у громадян України, але за загальним правилом вони користуються тими ж правами й на них покладено ті ж обов'язки, що й на громадян України. Відмінності пов'язані з відсутністю громадянства в розглядуваної категорії осіб, яке є найважливішим компонентом адміністративно-правового статусу особи. Правосуб'єктність цих осіб виникає з моменту прибуття в Україну й завершується з часу залишення її території. Адміністративно-правовий статус іноземців регламентовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09. 2011р., а також міжнародними угодами. Статус осіб, які не мають громадянства, але перебувають на території України, визначає законодавство України. Для іноземних громадян і осіб без громадянства обов'язковими є норми Конституції та інших законів України, загальнообов'язкові правила стосовно охорони природи, санітарії, пожежної безпеки, громадського порядку, користування транспортними засобами, в'їзду та виїду. Разом з тим, ці особи не користуються частиною прав і обов'язків, що становлять групу виключних прав і обов'язків громадян України (виборче право, право мати паспорт громадянина України тощо). У цілому основні обмеження для іноземців і осіб без громадянства зводяться до таких: 1) вони не можуть займати деякі посади (Президента України, судді, перебувати на посадах у складі морських і повітряних екіпажів тощо); 2) вони не мають доступу до посад державних службовців, діяльність яких пов'язано з державною таємницею; 3) ці особи не можуть служити в Збройних Силах України; 4) для іноземних громадян і осіб без громадянства допускаються обмеження в пересуванні чи перебуванні в окремих місцях; 5) для них встановлено окремі правила паспортного режиму, вступу в навчальні заклади тощо; 6) для іноземних громадян і осіб без громадянства встановлено особливу адміністративну деліктоздатність. При регулюванні правового статусу іноземців Україна виходить з принципу взаємності, що застосовується в стосунках з іншими державами. Адміністративно-правовий статус осіб, які мають дипломатичні привілеї, визначається, крім законодавства України, міжнародними правилами та міжнародними угодами України.