Тема 12. Лікувально-профілактичне харчування у санаторіях і профілакторіях. Принципи радіозахисного харчування План

1. Призначення та основні вимоги лікувально-профілактичного харчування у санаторіях і профілакторіях.

2. Профілактична дія харчових речовин при дії професійних чинників.

3. Характеристика раціонів лікувально-профілактичного харчування.

СР. Принципи радіозахисного харчування.

1. Призначення та основні вимоги лікувально-профілактичного харчування у санаторіях і профілакторіях

Для ефективного запобігання виникненню професійних захворювань, поряд із оздоровленням умов праці зовнішнього середовища, важливе значення мають заходи, що спрямовані на підвищення стійкості організму до дії несприятливих виробничих чинників. Серед таких заходів провідну роль відіграє лікувально-профілактичне харчування.

Мета лікувально-профілактичного харчування – підвищити опірність організму до впливу певної професійної шкідливості, а також обмежити накопичення в організмі шкідливих речовин та прискорити їх виведення.

Основні принципи організації лікувально-профілактичного харчування:

1. Затримка надходження токсичних речовин із травного каналу в організм, тобто зв’язування їх у шлунку.

2. Прискорення виведення токсичних речовин із організму.

3. Підвищення загальної резистентності організму.

4. Захист окремих органів і систем від шкідливого впливу токсичних речовин.

5. Прискорення метаболізму токсичних речовин або, навпаки, його уповільнення.

Лікувально-профілактичне харчування входить у якості обов'язкового компонента у систему запобіжних і оздоровчих заходів у багатьох галузях виробництва. У процесі трудової діяльності можливий контакт людей зі шкідливими чинниками виробництва. До них належать отруйні хімічні речовини, які використовуються в промисловості, розчинники, кислоти, луги, виробничий шум, вібрація, магнітні поля, іонізуюче випромінювання, випромінювання оптичних квантових генераторів та ін. Згідно з Конституцією України, громадяни мають право на охорону життя і здоров'я у процесі трудової діяльності. Законодавчі основи державної діяльності в цьому напрямку ґрунтуються на Законах України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про охорону праці», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Кодексу законів про працю України (КзПП). Відповідно до ст. 153 та 158 КзПП України, керівники чи власники підприємств та організацій зобов'язані створити безпечні умови праці. З цією метою на підприємствах упроваджують комплексні технічні та санітарно-гігієнічні заходи (прогресивні технології, новітні досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництв, заміну токсичних сполук мало- чи нетоксичними тощо), ергономіку, позитивний досвід з охорони праці, що сприяє оздоровленню виробничого середовища. Проте не завжди можливо повністю виключити вплив на організм працівників шкідливих хімічних і фізичних чинників або забезпечити постійне дотримання граничне припустимих їхніх величин на виробництві. У цих умовах зростає значення медико-біологічних заходів, серед яких важливе місце посідає лікувально-профілактичне харчування.

Медико-біологічне обґрунтування розробки і впровадження лікувально-профілактичного харчування (ЛПХ) базується на:

—- взаємодії організму зі шкідливими чинниками (хімічними, фізичними, біологічними);

— порушенні гомеостазу і виникненні «токсичного дисгомеостазису»;

— біотрансформації та детоксикації ксенобіотиків в організмі; а також на можливості аліментарної корекції активності фізіологічних бар'єрів і процесів детоксикації організму.

О. О. Покровським були сформульовані основні принципи лікувально-профілактичного харчування, яке повинне:

• підвищувати захисні функції фізіологічних бар'єрів організму (шкіри, слизових оболонок тощо), що перешкоджає проникненню шкідливих речовин в організм;

• використовувати антидотні властивості (здатність протистояти шкідливій дії токсикантів) окремих компонентів їжі;

• активувати системи антиоксидантного захисту організму, тобто протидіяти утворенню та накопиченню вільних радикалів;

• прискорювати або гальмувати метаболізм отрут залежно від токсичності вихідних речовин або їхніх метаболітів;

• прискорювати виведення отруйних речовин з організму шляхом зв'язування їх з утворенням нерозчинних сполук;

• уповільнювати процеси засвоєння отруйних речовин у травному тракті;

• підвищувати загальну стійкість організму, його адаптаційних резервів; його працездатність, поліпшувати самопочуття, знижувати загальну та професійну захворюваність, сприяти продовженню активної життєдіяльності, попереджуванню передчасного старіння; діяти за допомогою окремих харчових речовин на стан органів та систем, які найбільше вражаються;

• підвищувати антитоксичну функцію печінки як специфічного детоксикуючого органу;

— компенсувати підвищені витрати харчових та біологічно активних речовин, які пов'язані з дією отрути;

— підтримувати аугорегуляторні процеси організму, в тому числі адаптаційні, компенсаторні, імунорегуляторні.

Навколишнє середовище, у тому числі, виробниче постійно впливає на організм людини. Хімічні, фізичні, біологічні фактори безпосередньо чи опосередковано впливають на стан та стабільність внутрішнього середовища організму, функціонування органів та систем на різних рівнях, тобто на гомеостаз (динамічно сталу відносність внутрішнього середовища організму, стійкість основних фізіологічних функцій). Хімічні речовини як чинники виробничого або навколишнього середовища потрапляючи в організм, порушують «хімічну чистоту» внутрішнього середовища і стикаються з гомеостатичними механізмами детоксикації — першим захисним бар'єром організму. Детоксикація здійснюється в біомембранах клітин. Проте ефективна детоксикація можлива за умов їх цілості. Порушення цілості біомембран призводить до прориву ксенобіотиків у внутрішньоклітинне середовище і виявлення їхньої токсичної дії. Хімічні агенти втручаються в молекулярні механізми функціонування біологічних, у тому числі біохімічних, систем (рецепторів, біологічних мембран, ферментів, імуноглобулінів тощо), порушують нормальний перебіг метаболізму, що спричиняє зрушення гомеостазу на клітинному і тканинному рівнях (рис. 5.1).

Ці явища вважають первинними диcгомеостатичними порушен­нями. Ступінь порушень гомеостазу залежить від інтенсивності й тривалості впливу хімічного чинника. У разі досягнення критичного рівня первинних зрушень у патологічний процес можуть включитися супутні біологічні системи. Тоді виникають більш глибокі, поширені й значущі порушення рівноваги у функціонуванні систем (вторинні порушення гомеостазу), що можуть призвести до утворення «хибних патологічних кіл», які в свою чергу підтримують стабільність патоло­гічного стану. Раціони лікувально-профілактичного харчування склада­ються з урахуванням даних про специфічний вплив окремих нутрієнтів на інтенсивність усмоктування токсичних речовин, які надійшли до організму під час трудової діяльності, на зменшення відкладення цих речовин у тканинах та підсилення їх виведення з тканин та крові.

Так, кальцій гальмує відкладення фтору в кістках, аскорбінова кислота посилює, його виведення. Цей вітамін відновлює метгемоглобін, який утворюється у крові з гемоглобіну під впливом деяких виробничих отрут. Більшість токсичних речовин в організмі людини піддається перетворенням під час реакцій окиснення, відновлення та гідролітичного розщеплення в печінці та інших органах і тканинах. Деякі хімічні сполуки або їх метаболіти, які виникають в організмі, реагують з ендогенними молекулами та радикалами (глюкуроновою та сульфатною кислотами, амінокислотами, СН₃-групою) з утворенням нетоксичних розчинних речовин, які виділяються зі сечею, жовчю та повітрям, що видихає людина.