16.3 Сорбенти

Сучасна класифікація поділяє сорбенти на мінеральні, вуглецеві і полімерні. До мінеральних відносяться алюмосилікати (цеоліти, бентоніти) і силікагель, який одержують осадженням полімерної силікатної кислоти з розчинів силікатів. Змінюючи умови осадження і висушування одержаного гелю одержують силікагелі різної пористості. На поверхні силікагелю розташована велика кількість функціональних груп Si–ОН, завдяки чому він добре адсорбує воду та інші полярні речовини, які здатні утворювати водневі зв’язки.

Найбільш поширеним вуглецевим сорбентом є активоване вугілля. Одержують його з кам’яного або деревного вугілля. Під час випалювання вугілля у присутності води вигоряють смолисті речовини; при цьому усередині матеріалу розвивається пористість і збільшується питома поверхня. Активоване вугілля добре адсорбує неполярні органічні речовини і застосовується для освітлення розчинів і очистки повітря.

Серед полімерних сорбентів на цей час найбільш поширені іонообмінні смоли – іоніти. Іоніти – органічні полімери, що містять активні іоногені групи. Іоніти мають матричну структуру, до складу якої входять фіксовані іони. Ці іони здатні під час контакту з розчинами електролітів обмінюватися на катіони або аніони розчинених речовин. Якщо фіксованими іонами є катіони, то іоніт виконує роль катіоніту, якщо ж матриця має негативний заряд, то такий іоніт є аніонітом. Іоніти застосовують для очистки харчових продуктів і води від надлишкових іонів.