4. Родинне виховання в курсі психолого-педагогічних дисциплін

Практична діяльність випускників вищих навчальних закладів, у тому числі й педагогічних університетів, засвідчує недостатній теоретичний і практичний рівень їхньої психолого-педагогічної підготовки, відсутність у них навичок цілеспрямованої роботи з батьками, конкретними дітьми чи групами дітей, які перебувають в умовах життєдіяльності не тільки класних груп, але й різних гуртів, тимчасових дитячих та юнацьких об'єднань.

Молодий учитель часто виявляється психологічно непідготовленим до просвітницької роботи з батьками. Багаторічний досвід нашої практичної роботи в школі, в дитячих оздоровчих закладах (на посаді директора, методиста), анкетне опитування студентів, які отримали перше "хрещення" у такій діяльності , показують, що є чимало вчителів, вихователів, котрі знають роботу з батьками, володіють необхідними навичками для їх проведення, проте не усвідомлюють необхідності зміцнювати взаємодію батьків і тих дитячих та юнацьких товариств, у яких перебувають їхні діти.

Водночас, батьки, діти яких перебувають у власне нових для сучасної категорії вихователів дитячих та юнацьких об'єднаннях (Пласті, Січах, Соколах тощо), переважно знають загальні положення про взаємини дітей у групах, але дуже слабо володіють знаннями організаційно-теоретичних основи взаємодії, засобами й методами виховання, допоміжної, супровідної ролі батьків у взаємодії з цими організаціями. Це перешкоджає творчій співпраці батьків із виховниками цих об'єднань.

Внаслідок нескоординованості в роботі молодих учителів і батьків виникають значні труднощі у вирішенні основних завдань виховання дітей і підлітків:

задоволенні й правильному формуванні основних життєво необхідних для різних вікових груп потреб особи - в емоційному контакті з ровесниками, друзями, у прихильності й впевненості, в успіху, визнанні серед інших; у виборі й випробуванні власних сил, відриві від буденщини; у переживанні чогось надзвичайного; в активній діяльності, у розвитку інтересів, уподобань тощо; розвитку творчих потреб і здібностей: мистецьких, наукових, технічних, організаційних, господарських, фізичної впевненості тощо; підтримці, збереженні й розвитку таланту, обдарованості особи;

формуванні характеру особистості, її всебічного розвитку, навичок самовдосконалення;

формуванні спільних ідей, поглядів, звичок, що становить об'єднуючу творчу психолого-національну внутрішню силу особистості; кристалізації світогляду, національної самосвідомості; товариському гуртуванні, зав'язуванні глибоких дружніх зв'язків у колі вибраних; розвитку приятельських відносин як основи для майбутнього подружнього життя;

відтворенні душевно-моральних сил, задоволенні рекреаційно-соціалізаційних потреб.

Необхідну підготовку до майбутньої взаємодії з батьками студенти отримують у процесі різноманітних видів аудиторної та поза-аудиторної діяльності: при засвоєнні знань із теоретичних психолого-педагогічних і спеціальних курсів, під час науково-практичних конференцій, у період різних видів педагогічних практик тощо.

Досвід показує, що в період проходження педагогічних практик студентам доцільно пропонувати для розв'язання такі дослідницькі завдання:

вивчити матеріальні і морально-психологічні умови родинного виховання, з'ясувавши при цьому матеріально-побутові умови сім'ї та їх вплив на характер взаємин батьків і дитини, характер участі батьків у навчальних і шкільно-громадських справах своїх дітей;

- проаналізувати уміння батьків висувати вимоги до своїх дітей, враховувати ними психологічний стан дитини в момент пред'явлення вимоги;

- виявити залежність характеру участі батьків у вихованні від рівня їхньої педагогічної культури;

проаналізувати зміст, форми і методи роботи школи з батьками учнів, які є об'єктом вивчення;

• прослідкувати як здійснюється індивідуальна робота та враховуються індивідуальні особливості батьків у процесі різноманітних видів їхнього педагогічного всеобучу (педагогічного практикуму, батьківського педагогічного консиліуму, діагностичного тестування рівня сформованості педагогічних якостей та умінь, складання індивідуальної програми сімейного виховання тощо);

• - встановити відмінності учнів у диференційованих групах щодо їхнього ставлення до навчання й залежність цієї різниці від умов родинного виховання;

- висловити свою думку про характер індивідуальної роботи з батьками учнів (викласти у звіті про педагогічну практику);

- скласти план-програму виконання означених завдань, узгодивши її з методистом.

Ці та інші види практичної діяльності майбутніх учителів допомагають їм формувати відповідні гностичні, проектувальні, конструктивні, організаторські та комунікативні вміння роботи з батьками. Наявність гностичних умінь включає: адекватно оцінювати й аналізувати сучасне становище дитини, прогнозувати розвиток особистості в конкретних умовах; визначати індивідуальні особливості дитини, її інтереси, потреби, міру соціальної активності; правильно визначати морально-психологічний клімат і суспільно-значущу спрямованість діяльності членів родини.

У процесі оволодіння уміннями проектувати перед студентами ставляться завдання: визначати мету і завдання педагогічної взаємодії, організації суб'єкт-суб'єктних відносин; проектувати систему взаємодії з урахуванням дальших перспектив і можливих результатів; планувати здійснення спільних нетрадиційних справ, розвиваючи взаємний інтерес; передбачати можливі труднощі й непередбачені ситуації в організації взаємодії.

Прищеплення конструктивних умінь передбачає навчити студентів: прогнозувати з певною мірою ймовірності власні дії у процесі взаємодії; будувати конструктивні моделі (алгоритми) діалогічного спілкування, дискусії, брати ініціативу в свої руки; здійснювати супровід педагогічне доцільних видів діяльності, зберігаючи вільну творчу атмосферу та ініціаторство дітей;

Розвиток організаторських умінь, спрямованих на посилення виховного впливу, має на меті: розвивати ініціативу й самодіяльність вихованців; творчо використовувати чергування відповідних форм і методів роботи; створювати передумови ініціаторства у співпраці з боку дитини; уміння організовувати власну діяльність, узагальнювати й систематизувати досвід взаємодії;

Наявність комунікативних умінь допомагає студентам: відстоювати свою думку, не нав'язуючи її дитині в процесі взаємодії; управляти власними емоціями, настроєм, делікатно ставитись до дитини у випадку можливих конфліктів; розуміти психологічний стан дитини, створювати комфортний емоційний клімат; користуватися тактичними принципами і прийомами методики контактної взаємодії.

Серед професійно значущих якостей майбутніх виховників, які безпосередньо формуються і збагачуються в процесі вивчення психо-лого-педагогічних дисциплін у вищих закладах освіти, психологи й педагоги виділяють: здатність розуміти іншу людину, емоційні співчуття, співпереживання в процесі усвідомлення стану іншої людини; здатність переконувати людей; організаторські здібності; педагогічна етика і такт; здатність до творчої роботи, до діяльності, що забезпечує професійну самореалізацію особи; здатність швидко реагувати на педагогічні ситуації і гнучко поводитись у них; здатність передбачати результати своєї роботи тощо (Ф. Гоноболін, Ю. Кулюткін, Н. Остро-верхова, Р. Скульський, С. Харченко). Такі якості можна виробити тільки в процесі включення студентів у педагогічно доцільні для цього види міжособистісних стосунків, як в умовах студентської групи, так і під час безпосередньої практики педагогічної діяльності студентів у загальноосвітніх закладах. Адже професійним надбанням людини стає тільки те, що вона сама пережила в процесі почуттєво-емоційної та раціональної діяльності.

В сучасному вищому закладі освіти починає домінувати цілеспрямований підхід до створення умов для саморозвитку особистості, прийняття кожної конкретної людини такою, якою вона є, без прямих оцінок і настанов, завжди зберігається за вихованцем право на самостійне прийняття рішення. У цьому випадку відпрацьовується необхідна професійна якість, яка пізніше стане безпосередньо в пригоді для роботи з учнями й вихованцями освітніх закладів, - відповідаль­ність за будь-які наслідки прийнятих рішень.

Досвідчені викладачі, особливо предметів гуманітарного, соці-ально-педагогічного і психологічного циклів, куратори студентських академічних груп втілюють важливе завдання виховання - допомагають відпрацювати індивідуальний стиль життя, індивідуальний стиль діяльності і спілкування, що також постає важливим у майбутній педагогічній взаємодії з батьками та їхніми дітьми.

Процес становлення студента як майбутнього співпрацівника у психолого-педагогічному супроводі з батьками дитини складається з декількох етапів: усвідомлення соціальної ролі праці педагога, сприйняття вимог педагогічної професії, усвідомлення цих вимог до себе, самовдосконалення необхідних емпатійних і комунікативних якостей, моделюючих особистість вчителя, реалізації творчої діяльності. Ці етапи професійного становлення майбутнього спеціаліста складають основу професійно-педагогічного виховання у вищому закладі, процес якого включає в себе навчальну, наукову, позааудиторну та громадсько-корисну роботу [9, 119-120].

Розвиткові інтересу студентів до питань родинного виховання сприяють лекції і практично-семінарські заняття з використанням необхідного комплексу дидактичних засобів і методів навчання у вищій школі. Важливе місце тут відводиться самостійній роботі студентів із книгою, словником термінів, підготовці рефератів, доповідей, виступів, виконанню низки практичних завдань, самостійному вивченню правових документів, що регламентують правові основи шлюбу, подружності, батьківства, опіки, усиновлення тощо. Виконання самостійних проектів (складання оптимального бюджету, схематичне представлення сімейного родоводу, сімейного дерева тощо); самостійні завдання науково-дослідницького характеру (робота з першоджерелами, енциклопедіями; спостереження, анкетування, інтерв»ю в сім»ях, серед друзів, узагальнення матеріалів, обробка результатів, підготовка наукової доповіді чи виступу), прискорюють становлення сім'янина, майбутнього фахівця з питань родинного виховання, корекції сімейних взаємовідносин. Зокрема, із майбутніми викладачами курсів "Педагогіка і психологія сім'ї", "Підготовка молоді до сімейного життя", "Етика і психологія сімейного життя" практикується науково-дослідницька пошукова діяльність - складання структурного сценарію викладу однієї з тем (на вибір студента), присвячених проблемам родинних взаємин. Результатом студентського наукового пошуку задоволені всі його учасники: студенти проходять перевірку від постановки дослідницьких завдань до їх вирішення, що постає прообразом їхніх дипломних та магістерських робіт з питань родинної проблематики; викладачі мають можливість перевірити творчий склад мисленнєвої діяльності кожного студента, його рівень підготовленості до майбутньої роботи з питань родинного виховання молодого покоління.

Література

1. Актуальные проблемы эстетического и художественного воспитания студентов, Межвузовский сборник научных трудов. - Ленинград, 1985.

2. Білавич Г., Литвин-Кіндратюк С. Як формувати і розвивати художньо-естетичну культуру учнів //Як використовувати народознавство в школі / За ред. член-кор. АПН України, проф. Скульського Р.П. - Івано-Франківськ, 2000.

3. Білавич Г., Литвин-Кіндратюк С. Художньо-естетична підготовка майбутніх учителів початкової освіти: етнопедагогічний вимір. - Івано-Франківськ, 2004.

4. Будник О. Підготовка майбутніх учителів до господарського виховання школярів засобами етнопедагогіки: Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ, 2004.

5. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К., 1993.

6. Ващенко Григорій. Виховний ідеал. Підручник для педагогів, психологів, молоді і батьків. В 2-х т. - Полтава, 1994 - Т. 1 (Третє видання).

7. Ващенко Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів. -К., 1997.

8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голови, ред. В.Т. Бусел. - К., 2003.

9. Вітвицька С. Основи педагогіки вищої школи. - К., 2003.

10. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. - Нью-Йорк, 1986.

11. Воропай О. Звичаї нашого народу. В 2-х т. - К., 1991.

12. Галущинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні: Навч. посібник. - К., 1995.

13. Гелд Дейвід, Мак-Грю Ентоні. Глобалізація / антиглобалізація. Переклад з англійської. - К., 2004.

14. Грінченко Б. Словарь української мови. - Т. 1-4. - К., 1907-1909 (перевидання. - К., 1958).

14. Грушевський М. Хто такі українці і що вони хочуть. - К.,1991;

14. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2004. -№ 1-2.

15. Державний стандарт загальної середньої освіти. Художня культура // Мистецтво і освіта. - 1997. - №3.

18. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник.-К., 2004.

19. Эстетическое воспитание в вузе. Межвузовский сборник. - Ленинград, 1990.

20. Эстетическое воспитание студентов. Сборник трудов ученых социалистических стран. - М., 1980.

20. Закон України "Про виховання дітей та молоді¹' (проект) // Освіта України. - 2004. - 14 вересня.

22. Іларіон, митр. Дохристиянські вірування українського народу. -

К., 1994.

23. Караванський С. Практичний словник синонімів української

мови.-К., 1993.

24. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: Обучение на основе исследования, игр, дискуссии (Анализ зарубежного опыта).-М;Рига, 1998.

25. Комарова А.Й. Эстетическое воспитание студентов. - Львов, 1984.

26. Кононенко В. І. Етнолінгводидактика. Навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів і університетів. - Київ-Івано-Франківськ, 1998.

27. Кононенко В. Шляхами народних приповідок. - К., 1994.

28. Кононенко В. Українська етнолінгводидактика. Івано-Франківськ, 1995.

29. Королева Г.И. Петрова Г.А. Система эстетической подготовки студентов в высших учебних заведеннях. - Казань, 1984.

30. Концепція естетичного виховання учнівської молоді в умовах відродження української національної культури // Інформацій ний збірник Міністерства освіти і науки України. - 1992. -№5.

31. Костомаров М. Слов'янська міфологія. - К., 1994.

32. Костомаров М. Книга буття українського народу. - Т.І-ІІ. - К., 1994;

33. Культура і побут населення України. - К., 1991.

34. Кульчицький О. Український персоналізм. - Мюнхен - Париж, 1985.

38.

Лаврентьева Г. Вальдорфський дитячий садок у Німеччині // Дошкільне виховання.- 1998 -№6. 36. Лисенко Н. В., Кирста Н. Р. Педагогіка українського дошкілля: Навчально-методичний посібник. - Івано-Франківськ, 2001.

Лисенко Н.В., Лаппо В.В. Етнопедагогіка: Навчально-методичний посібник. - Івано-Франківськ, 2003. Маркелова Т. С. Дошкольньїй проект Сороса - программа даль-нейшего совершенствования системы образования в России // Педагогический вестник - 2003 - № 1.

39. Масол Л.М., Ганнусенко Н.І., Кемеровська О.А. та ін. Комплексна програма художньо-естетичноГО виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах // Інформаційний бірник Міністерства освіти і науки України. - 2004. - №10.

40. Методы системного педагогического исследования /Под ред. Н. В. Кузьминой.-Л., 1980.

41. Неживий О.І., Ужченко В.Д. Дидактичний матеріал з народознавства на уроках української мов\І. - 2-ге вид. ~ К., 1995.

42. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. - К., 1992.

42. Номис М. Українські приказки, прислів'я і таке інше. - К., 1992.

43. Освіта України. - 2005. - 27 травня. - №38-39.

44. Освіта України. - 2005. - 31 травня. - №4.

45. Освіта . -2005. - 1-8 травня. -№23.

46. Педагогіка національної школи України: Збірник програм для студентів спеціальності 7.01.01.04. - початкове навчання. - К.,

1998.

48. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - К., 1993.

49. Потебня О. Мова. Національність. Денаціоналізація. Нью-Йорк, 1992.

50. Психология. Словарь. Изд. второе, исправленое й дополненое //Под общ. ред. А. В. Петровского й М. Г. Ярошевского. - М., 1990.

51. Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання. - К.,

2003.

52. Сагач Г. М. Риторика: Навч. посібник для студентів серед, і вищ. навч. закладів. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К., 2000.

53. Сірополко С. Народня освіта на Совєтській Україні. - Варшава,

1934.

54. Семашко А.Н. Художественные потребности и их развитие у молодежи.-К., 1977.

55. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. - К., 1996.

56. Скульський Р. П., Стельмахович М. Г. Методика викладання народознавства в школі / За ред. проф. Р. П. Скульського. - Івано-Франківськ, 1995.

57. Скульський Р.П. Підготовка майбутніх учителів до педагогічної творчості: Монографія. -К., 1992.

58. Соловей М., Демчук В. Удосконалення виховної системи вищого навчального закладу у світлі Болонського процесу // Рідна школа. -2005. - №6.

59. Соціальна педагогіка: Навчально-методичний посібник / За заг. ред. А.Й. Капської. - К., 1998.

60. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка. Навчально-методичний посібник. - К., 1997.

61. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К., 1985.

62. Струманський В. П. Виховна робота в національній школі: Навчальний посібник. - К., 1997.

63. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К., 1972.

64. Сухомлинський В.О. Сто советов учителю. - К., 1984.

65. Тимошенко О. Розвивальне середовище за Монтессорі-системою / Дошкільне виховання - 2002 - №5.

66. Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники Опанаса Марковича і других. Впорядкував і видав Матвій Номис. Перевидав Дмитро Гулей. - Торонто-Київ, 1993.

67. Українська душа. - К., 1992.

68. Українська минувшина. - К., 1994.

69. Ушинский К. Д. О преподавании русского язьїка //Изб. пед. соч. В7Т.-М.-Т.5.

70. Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшей школе. - М., 2002.

71. Чижевський Д. Нариси історії філософії на Україні. - Мюнхен, 1988;

72. Фразеологічний словник української мови. - К., 1999. - Кн. 1

73. Фразеологічний словник української мови. - К., 1999. - Кн. 2.

74. Чужа Н. Естетичне виховання молодших школярів засобами українських паремій // Рідна школа. - 2005. - №3.

75. Шлемкевич М. Загублена українська людина. - К., 1992;

76. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. - Т. 1. -- Львів, 1990.

77. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. - Мюнхен, 1993;

СЛОВНИК ЕТНОПЕДАГОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ¹

Етнічна історія - І) реальний процес змін та подій, яких зазнав певний етнос від часів свого виникнення до сьогодення, в усій їх багатоманітності й повноті; 2) галузь науки, що вивчає цей процес у сукупності його найбільш значних подій та зрушень, що збереглися у народній пам'яті, а також знайшли відображення у різних письмових джерелах; вивчає факти реальної етнічної історії у їх взаємозв'язку та спадкоємності, у їх каузальній зумовленості, що передбачає врахування історичних подій сусідніх етносів та націй.

Етнічна психологія - І) складовий елемент суспільної психології у суспільствах, де існують етнічні спільноти (етнічна група, народність, нація); 2) галузь психології, яка вивчає особливості психічного складу й поведінки людей, зумовлені національною (племінною) належністю або етнічною спільністю.

Етновалеологічна культура особистості - соціальне зумовлений рівень розвитку особистості, її конструктивної активності щодо збереження та зміцнення власного здоров'я (фізичного, соматичного, психічного, духовного) на основі позитивного ставлення до своєї тілесності й духовності на засадах народнопедагогічних цінностей і ідеалів.

Етноекологія (етнічна екологія) - наукова дисципліна, що формується на межі етнології з екологією людини (соціальною екологією) і має спільні зони з етнодемографією, етногеографією, етнічною антропологією. Екологічне вивчення етносу передбачає його комплексний аналіз як цілісного системного утворення, що розглядається у взаємодії з природним та соціальним середовищем. Етнічна екологія вивчає взаємодію людини з середовищем, враховуючи її особливості як соціально-біологічної істоти; провідну роль суспільних чинників у формуванні етнопопуляційних груп; важливість специфіки культури як основного засобу позабіологічної адаптації до довкілля; значення господарської діяльності у житгєзабезпеченні людських спільнот, їх впливів на природу.

Етноестетика система притаманних певному етносу як суб'єкту естетичної активності естетичних уподобань, уявлень і детермінант діяльності.

Етноестетична компетентність особистості - здатність, яка забезпечує естетичну активність, її продуктивне життєздійснення на засадах етноестетичних цінностей, що адекватне структурі естетичного, зокрема фольклорного середовища.

Етноестетичне середовище - культурні традиції, що склалися в конкретному регіоні і знайшли своє відображення насамперед у сімейному побуті, етноестетичній культурі сім'ї тощо.

Етноетика - формування особистості на основі ідеальної моделі, якій властива низка моральних чеснот, притаманних етнічній спільноті (працьовитість, гуманність, відповідальність, принциповість тощо). Етноетика включає сукупність оцінок і моральних норм поведінки певного етносу не лише щодо людини, а й щодо живої та неживої природи.

Етнокультурна компетентність особистості необхідна психологічна передумова соціальної адекватності особистості, повно­ти її життєздійснення на засадах етнокультурних та загальнолюдських цінностей.

Етнокультурна психологія - вивчення психології особистості та спільноти в конкретному культурному контексті. Прибічники цього напряму вважають за необхідне описати поведінку людей мовою локальної, регіональної культури, так, як вона розуміється носіями даної культури в межах їх власного унікального культурного простору.

Етнолінгвістика - галузь мовознавства та етнології, що вивчає зв'язки між мовою та матеріальною й духовною культурою етносу - традиціями, звичаями, віруваннями, мистецтвом, психологією тощо.

Етнолінгводидактика - розділ педагогіки, що вивчає теорію навчання мови на етнопедагогічних засадах, з урахуванням народного досвіду вивчення мови в сім'ї.

Етнологія - наука, що вивчає культурні, історичні, соціальні умови життя різних народів, їхні традиції, звичаї, обряди, вірування тощо.

Етнопедагогізація виховання - провідний принцип організації педагогічного процесу в загальноосвітній школі на етнокультурній основі.

Етнопедагогіка - 1) галузь педагогіки, яка вивчає системи виховання та навчання окремих народів; 2) наука про народну педагогіку; 3) усталена система цілей, завдань, принципів, методів і форм організації становлення людини в структурі національно-етнічних поглядів, норм і звичаїв окремого народу; 4) наука по емпіричний досвід етнічних груп у сферах виховання і освіти молодого покоління, морально-етичних і естетичних поглядів на споконвічні цінності сім'ї, роду, племені, народності, нації, контролю й корекції поведінки, її мотивів всередині етносу, міжетнічних оцінок і поведінки, ставлення до природи. Предметом етнопедагогіки є досвід навчання й виховання дітей, накопичений конкретним етносом за тривалий час його існування.

Етнопедагогіка здорового способу життя - зміст, форми й методи організації оздоровчої активності особистості, які спрямовані на збереження її фізичного, соматичного та психічного здоров'я на-роднопедагогічними засобами.

Етнопедагогіка морального виховання - система цілеспрямованого впливу на свідомість та поведінку людини з метою формування в неї прийнятих у певному етнічному соціумі норм, принципів, ідеалів, понять справедливості, добра, зла тощо.

Етнопедагогічна культура особистості - базова складова життєвого компетентності, яка забезпечує її здатність до повноти життєздійснення в процесі етнічної соціалізації в якості її агента (батьки, родичі, педагоги).

Етнопедагогічна система економічного виховання особистості - система організації навчально-виховного процесу школи на основі інтеграції ідей народної педагогіки та сучасних досягнень пси-холого-педагогічної науки в аспекті формування та розвитку економічних якостей і поведінки молодої людини.

Етнопедагогічні засоби виховання - звичаї, традиції, прикмети, святині, усна народна творчість, народна архітектура, ремесла, промисли, символіка, ігри, іграшки, національний одяг, народна кулінарія, свята, родинні реліквії, господарські знаряддя праці, народний календар тощо.

Життєва компетентність особистості - психологічна передумова свободи її життєвих виборів, повноти життєздійснення та умови її життєвих успіхів.

Звичаї - стійкі форми нормативної регуляції, що ґрунтується на минулому досвіді етносу. В широкому розумінні - уклад суспілього життя нації, народу, його культура, побут; загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у суспільному житті народу, соціальної групи. Вузьке трактування - традиційний порядок відзначення якихось подій, свят, пов'язаного з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів, предметів; це усталений, звичний, стереотипний спосіб, манера дії, поведінки. Звичаї виступають і як норми поведінки, і як форма соціального контролю.

Концепти культури - духовно-моральні, культурно-і сторичні цінності в їх національній своєрідності, рецепторні, пропущені через переживання і відтворені в смислі образи.

Крос-культурна психологія - один із напрямів у сучасній психології, представники якого вбачають свої завдання в тому, щоб на основі зіставлення результатів дослідження представників різних культур виявити загальні, універсальні психологічні закономірності та часткові, специфічні для окремої конкретної культури (етнічної групи) особливості мислення й поведінки людей.

Мовна картина світу - відтворення дійсності, загальнолюдських цінностей у їх національній своєрідності через поняття рідної

мови, властиву даному етносу систему найменувань з урахуванням психічного складу народу - носія мови.

Мовна особистість - соціальний індивід як носій рідної мови, що характеризується сукупністю здібностей до створення й сприйняття мовлення різного ступеня структурно-мовної складності, глибиною і точністю відтворення дійсності відповідно до властивого етносу мовної картини світу.

Народна дидактика відображення здобутків народу в галузі освіти й навчання, що виражається у поглядах на принципи, зміст і методи навчання та втілення в народній практиці форм і методів передачі знань, умінь та навичок, розвитку пізнавальних сил і здібностей, мовлення дітей та молоді.

Народна мораль - система народних поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють моральну поведінку людей.

Народна педагогіка - емпіричний педагогічний досвід народу, розгалужена система емпіричних уявлень і знань, які зберігаються й передаються у процесі безпосереднього спілкування членів певної етнічної спільноти, дорослих і дітей, а також однолітків із метою розвитку, виховання особистості.

Народна педагогічна деонтологія - галузь педагогіки, що вивчає виховання істинної особистості в інтересах її розвитку та етніза-ції (любов до рідного краю, культури, історії, мови; повага до батьків, старших, пошанування особистісних якостей людини - совісті, доброти, щирості, справедливості, скромності, патріотизму, милосердя та ін.). Педагогічна деонтологія є складовою етнопедагогіки та віддзеркалює сферу обов'язкового в думках і вчинках представників етносу.

Народне дитинознавство - система різнобічних (психологічних, анатомо-фізіологічних, біологічних, соціологічних) знань про дитину та особливості її формування й розвитку, що збереглась у виховній практиці народу та передається від покоління до покоління.

Народний етикет - уявлення народу про норми поведінки, взаємини особистості в суспільстві.

Народні традиції економічного виховання - сукупність прийомів, методів та організаційних форм, що створені впродовж усієї історії народу й спрямовані на цілеспрямоване плекання господарсько-економічних знань, умінь і навичок дітей та молоді.

Національний характер - своєрідне, специфічне поєднання типових рис у конкретних історичних і соціально-економічних умовах буття нації; уявлення народу про самого себе, сукупність найбільш стійких для даної національної спільноти особливостей сприйняття оточуючого світу та форм реакцій на світ. У структурі національного характеру вирізняються такі елементи: національний темперамент ("збудливий", "несамовитий", "шалений", "палкий", або, навпаки, "спокійний", "врівноважений", "уповільнений"); національні емоції (типу "національної запальності" чи "національного скептицизму"); національні почуття ("національна гордість", "національна зневажливість" та ін.); первинні національні забобони (міфологеми, які закріпилися в емоційній сфері та стосуються призначення та історичної ролі нації чи народу; взаємовідносин етнічної групи з націями-сусідами).

Психолінгвістика - галузь мовознавства, яка вивчає процеси мовлення й сприйняття його людиною у співвідношенні з психічним складом і поведінкою людей.

Ритуали - елемент культури, характеризується як сукупність обрядів, церемоній, звичаїв, що використовують у спілкуванні як колективні дії, які не мають технічного значення, хоча в тій чи іншій культурі спілкування відповідають соціальним потребам.

Родинне виховання - форма виховання дітей, що поєднує дії батьків та інших рідних із використанням впливу сімейного життя, мовного, культурного, соціального, природного оточення, а також школи й етнічної спільноти.

Традиції - елементи загальної соціальної та культурної спадщини народу, що передається від покоління до покоління і зберігається в суспільствах упродовж тривалого часу.

Українська фамілістика - набуті в процесі багатовікової історії розвитку родинного життя знання й практичний досвід українського народу в галузі організації шлюбу та створення міцної, здорової, щасливої сім'ї.

ЗМІСТ

Вступ ............................................................ 3

РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні засади української етнопедагогіки .................... 3

1. Системний опис народнопедагогічного досвіду: структурний та генетичний аспекти ... 3

2. Матеріально-побутова культура та педагогічні засади її застосування .......................... 24

3. Етнокомунікація та мовна особистість в етнопедагогічному процесі ........................... 44

4. Компоненти народної педагогіки ......................................................... 55

5. Предмет та шляхи розвитку української етнопедагогіки .................................................... 71

6. Література ......................................................... 87

РОЗДІЛ II. Виховний потенціал етнопсихології українців ................................................ 93

1. Психологічні особливості соціалізації особистості в контексті етнокультурної

парадигми ......................................................... 93

2. Етнічна група як джерело соціально-психологічної реальності й виховання ............... 110

3. Аналіз психічного складу українців ......................................................... 119

4. Українські традиції і звичаї як стійкі соціально-психологічні регулятори

поведінки індивідів і спільностей ......................................................... 123

Література ........................................................ 134

РОЗДІЛ III. Психолого-педагогічні особливості розвитку етнопедагогічної

культури в умовах сучасної сім'ї ........................................................ 136

1. Етнопедагогічна культура в структурі життєвої компетентності батьків ....................... 136

2. Функції та характерні риси сучасної української родини .................................................. 147

3. Українські родинні цінності ........................................................ 162

4. Закономірності розвитку етнопедагогічної культури батьків ........................................... 173

Література ........................................................................ 181

РОЗДІЛ IV. Етнопедагогіка українського дошкілля ........................................................... 183

4.1. Етнопедагогіка дошкільної дидактики ......................................................................... 183

2. Використання народного досвіду виховання у дошкільних навчальних закладах ...... 199

3. Шляхи активізації народного виховного досвіду в умовах спеціалізованих дошкільних

закладів ....................................................... 211

Література ....................................................... 230

РОЗДІЛ V. Етнопедагогіка і компетентнісно орієнтована шкільна освіта ............ 232

1. Культурологічний вектор змісту шкільної освіти і розвиток життєвої компетентності

учнів ....................................................... 232

2. Етнопедагогічні засади гуманізації навчально-виховного процесу .................................. 242

3. Етнопедагогічні засади оновлення методів навчання ....................................................... 258

4. Особистісно зорієнтовані технології виховання школяра: етнопедагогічний вимір ...... 268

Література ....................................................................................................................................... 280

РОЗДІЛ VI. Етнолінгводидактика в школі ......................................................... 285

1. Основи етнолінгводидактики ......................................................... 285

2. Духовно-моральні цінності в лінгвокульторології ......................................................... 290

3. Народні традиції в етнолінтводидактиці ......................................................... 299

4. Етнолінгвістичні засади вивчення тексту ......................................................... 306

5. Нові етнолінгвістичні процеси в умовах надання українській мові статусу державної 314

Література .......................................................... 319

РОЗДІЛ VII. Етнопедагогічна складова виховання особистості учня ......................... 322

1. Національні основи духовно-морального виховання школярів .......................................... 322

2. Етнопедагогічна складова естетичного виховання ............................................................. 344

3. Етнопедагогічний потенціал зміцнення духовного здоров'я дітей і підлітків у

сучасних умовах .......................................................... 366

4. Розумове виховання школярів засобами етнопедагогіки .................................................... 382

5. Етнопедагогічні засади економічного виховання учнів ....................................................... 393

6. Трудове виховання школярів: етнопедагогічний компонент ............................................. 410

7. Література .......................................................... 415

РОЗДІЛ VII. Етнопедагогічні засади професійної підготовки майбутніх учителів ..................... 422

1. Етнопедагогічні цінності у структурі професійної культури вчителя ...................................... 422

2. Особливості роботи майбутніх педагогів з народнопедагогічними джерелами ........................ 431

3. Підготовка майбутнього педагога у курсі "Українська етнопедагогіка" ............................... 437

4. Розвиток етнолінгводидактичної культури студентів ........................................................... 445

5. Підготовка майбутніх учителів початкової освіти до економічного виховання дітей:

етнопедагогічний вимір ........................................................... 462

6. Етноестетична складова професійної підготовки майбутніх учителів початкової освіти ......... 473

7. Родинне виховання в курсі психолого-педагогічних дисциплін ...................................................... 490

Література ............................................................ 495

Словник етнопедагогічних термінів ............................................................ 500

ББК 74.03(4Укр)6

У-45 Українська етнопедагогіка:

Навчально-методичний посібник /За ред. акад. В. Кононенка. - Івано-Франківськ, 2005.

У навчально-методичному посібнику узагальнено результати науково-дослідної роботи співробітників Науково-методичного центру "Українська етнопедагогіка і народознавство " Академії педагогічних наук України і Прикарпатського національного університету їм. В. Стефаника з проблем використання української ет-нопедагогіки у навчанні і вихованні дітей та молоді. Розкрито методологічні аспекти української етнопедагогіки, висвітлено виховний потенціал етнопсихології українців, представлено теоретичні основи етнолінгводидактики, обґрунтовано особливості розвитку етнопедагогічної культури в умовах сучасної сім "і, виокремлено народні педагогічні засоби формування цінностей дошкільників, учнів загальноосвітніх шкіл та професійної підготовки студентів.

Розраховано на науковців, викладачів, студентів і вчителів, а також усіх, хто цікавиться проблемами етнічного навчання і виховання особистості.

1 У визначенні етнопедагогічних термінів використані енциклопедичні, філософські, педагогічні, психологічні, етнологічні словники, наукові праці, підручники й посібники з проблем етнопедагогіки й народознавства.