II. Фактори попиту

Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів усіх ресурсів. А це потребує підвищення рівня сукуп­них витрат, тобто сукупного попиту. Фактори попиту: спо­живчий, інвестиційний попит, попит держави та закордону. Сюди також можна віднести непрямі фактори — податковий тиск, ефективність кредитно-банківської системи тощо.

III. Фактори розподілу

Здатність нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є та­кож розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції, а також розподіл доходів у суспільстві.

Фактори, що стримують та негативно впливають на економічне зростання

Поряд з факторами, які зумовлюють економічне зрос­тання, існують такі, що стримують його.

До факторів, які стримують економічне зростання, належать:

- обмеження з боку сукупного попиту (тобто недо­статній рівень сукупних витрат);

- соціально-політична атмосфера у країні, ресурсні та екологічні обмеження;

- державне втручання у справи приватного бізнесу (за­конодавча діяльність держави у галузі охорони здо­ров'я, праці, довкілля).

До факторів, які негативно впливають на економічне зростання, належать:

- злочинність та корупція;

- недобросовісне ставлення до праці;

- припинення роботи під час страйків, трудових конфліктів;

- несприятливі погодні умови, тобто все те, що стримує зростання продуктивності праці.

Існує також ряд факторів, які мають значний вплив на темпи економічного зростання, але вони майже не піддаються кількісній оцінці, - це забезпечення країни різноманітними природними ре­сурсами, кількість та якість земельних угідь, кліматичні умови, соціальна, культурна, політична атмосфера, національні традиції, а також міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля тощо.

Протиріччя економічного зростання

Позитивні наслідки економічного зростання:

- економічне зростання дозволяє забезпечити більш ви­сокий рівень життя;

- дає змогу здійснювати нові програми поліпшення життя бідних верств населення;

- впливає на авторитет країни у світі;

- полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів.

Економічне зростання є бажаним та позитивним яви­щем, але воно має і негативні наслідки:

- економічне зростання часто призводить до руйнуван­ня середовища, у якому мешкають люди;

- сприяє дегуманізації особистості;

- призводить до перетворення працівників у додаток до машини;

- зростання ВВП і багатства не вирішують проблему справедливого розподілу цього багатства, тобто про­блему бідності;

- автоматизація виробництва сприяє різкому скорочен­ню робочих місць і призводить до збільшення без­робіття.

4. Моделі економічного зростання. Модель макроекономічного зростання р. Харода - е. Домара

В економічній літературі роботу американського еко­номіста Е. Д. Домара (ця модель зростання була розроблена наприкінці 40-х рр.) та модель англійського економіста Р. Ф. Харода (розроблена у 1939 р.) часто розглядають як одну мо­дель, яку іменують моделлю Харода - Домара, це найпростіші моделі економічного зростання.

Модель описує динаміку доходу Y, який є сумою спо­живчих С та інвестиційних витрат І. Економіка вважається закритою, тому чистий експорт дорівнює нулю, а державні ви­трати у моделі не вирізняються. Основними факторами зрос­тання є нагромадження капіталу.

Основні передумови моделі:

• постійна граничність продуктивності капіталу

MPK= dY/ dK

• постійна норма заощадження

S = I / Y

• відсутній процес вибуття капіталу W=0;

• інвестиційний лаг дорівнює нулю, тобто інвестиції миттєво переходять у приріст капіталу, формально це означає, що dK(t) = і(t);

• модель не враховує технічного прогресу;

• випуск не залежить від затрат праці, оскільки праця не є дефіцитним ресурсом;

• використовується виробнича функція, яка передбачає неможливість взаємозаміни факторів виробництва - праці і капіталу.

Припускається, що швидкість зміни доходу пропорційна інвестиціям:

dY = MPK*I(t)=MPK*S*Y,

темп приросту доходу dY/ Yd (t) є постійним і дорівнює S* МРК. Він прямо пропорційний нормі заощаджень та граничній про­дуктивності капіталу. Інвестиції (І) та споживання (С) в мо­делі Харода - Домара зростають з таким же постійним темпом (S* МРК).

Однак передумова про те, що праця не є дефіцитним фактором, технічний прогрес, якісні характеристики праці й капіталу, їхня взаємодія не враховуються у цій моделі, тому теорія зростання Харода - Домара, за якою основним джере­лом зростання є фізичне нагромадження капіталу, а основним інструментом регулювання росту - норма заощадження, по­ступово відійшла на другий план і поступилася місцем більш прогресивній моделі Р. Солоу.