2. Економічне зростання і крива виробничих можливостей

Щодо теорії економічного зростання, то її основна про­блема формується так: яким чином можна збільшити обсяг ви­робничих потужностей або, іншими словами, що потрібно зро­бити для збільшення потенційного рівня ВВП?. Відповідно до цього економічне зростання графічно можна передати зміщен­ням праворуч кривої виробничих можливостей (рис. 10.1).

Усі рішення в економіці приймаються в умовах обмеже­ності, дефіциту ресурсів. Розглянемо найпростішу модель гіпотетичної економіки, яка використовує власні обмежені природні й людські ресурси на виробництво лише двох видів товарів: засобів виробництва і предметів споживання.

Кількість наявних ресурсів і рівень розвитку виробничих сил вважаємо незмінними.

Крива АD (рис. 10.1) називається межею виробничих можливостей. Будь-яка точка на цій кривій показує макси­мальну кількість одиниць засобів виробництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефективному використанні ресурсів у економіці.

Крива виробничих можливостей відображає взаємодію чинників економічного зростання.

Якщо усі ресурси вкласти у виробництво засобів вироб­ництва (точка А) то вироблятимуться тільки засоби вироб­ництва. Якщо усі ресурси вкласти у виробництво предметів споживання, то буде вироблена тільки певна їх кількість (точ­ка D).

Будь-які точки на кривій виробничих можливостей по­казують ефективне використання чинників економічного зро­стання.

Коли економіка перебуває у стані, якому відповідає точ­ка F чи будь-яка інша точка нижче кривої виробничих можли­востей, то в економіці або є невикористані ресурси, або вони використовуються неефективно.

Точка М лежить вище межі виробничих можливостей, тому рівень виробництва, який відповідає цій точці, недосяж­ний при даному рівні розвитку виробничих потужностей.

Точки В і С на кривій відповідають різним комбінаціям засобів виробництва та предметів споживання. Пересуваю­чись уздовж кривої з точки В у точку С, слід відмовитися від виробництва певної кількості одиниць засобів виробництва для того, щоб виробити додаткову кількість одиниць пред­метів споживання. Отже, ця модель ілюструє поняття альтер­нативної вартості.

Кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називають вартістю втрачених можливостей, або альтернативною вартістю.

За допомогою даної моделі можна розглянути три ос­новні питання економіки, до яких зводиться проблема вибору: Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти? При вирішенні цих питань керуються принципом альтернативної вартості.

Економічне зростання можна зобразити як переміщення кривої виробничих можливостей праворуч (рис. 10.1), тобто від АD до KN. Можливість такого переміщення забезпечує приріст кількості та якості ресурсів, а також удосконалення технології.

3. Фактори та протиріччя економічного зростання

Темпи економічного зростання, його якість повністю визначаються факторами зростання.

Макроекономічні фактори економічного зростання мо­жуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

І. Фактори пропозиції

1. Кількість та якість природних ресурсів.

Земельні ресурси. Україна має площу 603,7 тис. км², вона займає 40-е місце у світі за площею та 21-е — за кількістю земельних ресурсів. Недивлячись на те, що 68% земель в Ук­раїні родючі, вихід продукції сільського господарства з 1-го гектара набагато нижчій, ніж у країнах Західної Європи.

Мінеральні ресурси. Запаси вугілля, залізної та марган­цевої руд, сірки, ртуті, різноманітної сировини для будівель­них матеріалів.

Рекреаційні ресурси. Знаходяться на узбережжі Чорного та Азовського морів, а також у Карпатах.

Загальний рівень лісистості 14% - найменший у Європі.

Україна відчуває гострий дефіцит питної води, промис­ловий потенціал України дуже енергомісткий.

Має здійснюватися ефективне використання, комплекс­не видобування ресурсів і вилучення корисних елементів з руд з подальшою їх переробкою.

2. Кількість та якість трудових ресурсів.

Показниками є чисельність працездатного населення та продук­тивність праці.

Продуктивність праці - це середній виробіток на одного зайнятого за годину.

В Україні на 2000 р. кількість постійного населення за статистикою складає 49,5 млн., у тому числі у віці працездат­ного населення 28,3 млн., молодшому за працездатний - 9,6 млн., старшому за працездатний - 11,6. Природне скорочення населення 373 тис. на рік, але ці темпи дуже швидко зроста­ють. Рівень зареєстрованого безробіття 4,2% або 1155,2 тис, у тому числі жінок 730,4 тис.

Кількість населення зменшується, збільшується кількість осіб похилого віку, народне господарство втрачає кваліфіковані кадри.

3. Обсяг основного капіталу або основних фондів. По­казник:

Фондовіддача.

Виробничий потенціал України раніше був зорієнто­ваний на машинобудівну, добувні галузі та воєнний ком­плекс.

4. Нові технології (НТП). Показником є підвищення ефективності суспільного виробництва. НТП зале­жить від витрат на наукові дослідження. Видатки бю­джету на науку дуже незначні близько — 3%.