Тема № 7 психологія діяльності прокурора й адвоката (захисника) з кримінальних справ

1. Психологія прокурорської діяльності

2. Психологічні особливості діяльності адвоката(захисника)

3. Психологічні аспекти відносин адвоката (захисника)

і прокурора в суді

4. Судова етика в діяльності прокурора й адвоката (захисника)

У будь-якій організації, де поділ праці визначено, внески, які очікуються і вимагаються від різноманітних учасників, називаються соціальними ролями, до яких відносяться в тому числі і професійні ролі. Ролі не можуть бути визначені в термінах поведінки самої по собі, а тільки як сукупність взаємних прав і обов'язків. Обов'язок - це те, що людина змушена робити, виходячи з тієї ролі, яку вона відіграє в даній конкретній ситуації. Прокурор як посадова особа органів прокуратури здійснює в суді функції державного обвинувача. Адвокат - особа, професія якої - надання юридичної допомоги громадянам і організація у тому числі захисту їхніх інтересів у суді. Такі обов'язки прокурора й адвоката викликають відповідні очікування в їх діях із боку інших людей.

Але виступаючи у визначеній професійній ролі, прокурор чи адвокат володіє також: правами стосовно інших учасників того або іншого процесу. Право прокурора й адвоката утворюють експектації (система очікувань, вимог), що звернені до суддів, підсудного, свідків, експертів та інших осіб, які присутні у залі судового засідання.

За своєю суттю діяльність прокурора й адвоката має протилежну спрямованість, що ускладнює їх взаємодію в суді. Проте з позицій психологічних у діяльності і прокурора, і адвоката є багато спільного: дослідження матеріалів розглядуваної кримінальної справи, вивчення особистості підсудного, формування особистого переконання, проведення допиту підсудного, свідків та ін.

Важливість і значимість прокурорської й адвокатської діяльності вимагає більш детального її розгляду з погляду юридичної психологи.

1. Психологія прокурорської діяльності

Діяльність прокурора дуже різноманітна, вона пов'язана як і з роботою державних органів і посадових осіб, так і з охороною законних інтересів і прав громадян. Обвинувальна діяльність прокурора повинна поєднуватися зі всіма іншими його обов'язками.

Прокурор не стоїть над судом, а покликаний сприяти його успішній роботі. Головне завдання прокурора в обвинувальній промові на суді - кваліфікований аналіз доказів. Він повинен переконати інших учасників судового розгляду в доброякісності і достовірності цих доказів. У випадку заперечення підсудним своєї вини, обов'язок прокурора розглянути детально докази, які він наводить, зіставити їх з іншими доказами, показати їхню неспроможність, проаналізувати експертні висновки. Якщо ж дані слідства не підтверджують обвинувачення, пред'явлені підсудному, прокурор зобов'язаний відмовитися від підтримки обвинувачення.

Здійснюючи кваліфікацію злочину, прокурору варто розкрити зміст відповідної статті кримінального кодексу, обґрунтувати правильність її застосування, розкрити об'єктивні і суб'єктивні сторони відповідного складу злочину. При призначенні покарання він повинен враховувати особистісні особливості підсудного (ціннісні орієнтації, мотиваційну сферу, стиль його поведінки, основні риси характеру й ін.). Справедливо вважають: при характеристиці особистості підсудного розкривається особистість самого прокурора, його ставлення до людей, розуміння їхніх проблем, рівень його професійної та психологічної підготовки. У діяльності прокурора в суді завжди повинне дотримуватися правило: покарання може досягти мети тільки тоді, коли воно законне, справедливе і строго індивідуалізоване.

Психологічний аспект даного правила такий:

- від надмірно суворого покарання може постраждати особистість; - від надмірно м'якого покарання губиться віра в правосуддя.

Судова практика показує, що найбільш складна частина обвинувальної промови прокурора - характеристика особистості підсудного. Достатньо часто спостерігається тенденція надмірного «згущення барв» аж до неприпустимого приниження людської гідності.

Моральний обов'язок прокурора - проявити стриманість у слові, обдуманість і справедливість у висновках і поряд з осудом доведеного злочину - ставлення до підсудного без черствої однобічності і без образи в ньому почуття людської гідності.

А.Ф.Коні

Тільки об'єктивний аналіз державним обвинувачем як позитивних так і негативних якостей особистості підсудного може сприяти винесенню - справедливого вироку.

Висловлене положення має особливу актуальність у випадку розгляду кримінальних справ, скоєних неповно літніми. У багатьох випадках аналіз формування особистості неповнолітнього злочинця дає можливість виявити фактори, що зробили суттєвий вплив на прояв у підлітка криміногенних елементів (пияцтво батьків, відсутність належного контролю за поведінкою неповнолітніх у школі, негативний вплив «вулиці» і т.п.). Соціальний аналіз особистості підлітка і оточуючого його мікросередовища. об'єктивна оцінка рівня впливу цього середовища на його психіку, поведінку - одна з важливих сторін у діяльності державного обвинувача. Подібний соціально-психологічний аналіз особистості підсудного стає одним із доказових факторів при визначенні прокурором міри його покарання. Варто підкреслити ще один важливий момент у діяльності прокурора при розгляді кримінальних справ про злочини неповнолітніх: він виступає не тільки як обвинувач, але і як вихователь. Тому він роз'ясняє сутність законів, принципи моралі, указує шляхи викорінювання злочинів, що певним чином відбивається на змісті і формі його виступу в суді, на сприйнятті слів прокурора складом суду і всіх присутніх у залі засідання.

УВАГА!

Значне місце в обвинувальних промовах прокурора приділяється викладу фактичних даних. На жаль, деякі прокурори замість кваліфікованого аналізу доказів обмежуються переказом матеріалів справи. Оповідальний характер викладу фактичних обставин справи замість аналітичного різко знижує дієвість виступу прокурора в суді і може служити одним критеріїв його професійної непідготовленості.

До речі, далеко не всі кримінальні справи вимагають обов'язкового викладу фактичних обставин у промові прокурора. Можна виділити наступні ситуації, коли виникає така необхідність:

♦ прокурор наполягає на зміні обсягу поданого обвинувачення;

♦ прокурор вимагає зміни кваліфікації складу злочину;

♦ між прокурором і захистом з'являється незгода стосовно фактичних обставин справи.

Особливо старанно прокурор повинен досліджувати виправдувальні версії, що висувають у судовому розгляді захисник і підсудний. Така ж старанність і скрупульозність в аналізі доказів повинна бути у випадках, коли обвинувачення засноване на побічних доказах. Справа в тому, що взаємозв'язок цих доказів опосередкований якимись проміжними обставинами і «не лежить на поверхні». Завдання прокурора в даній ситу­ації - зробити ці зв'язки очевидними.

Психологічно складним елементом прокурорської діяльності в суді є його полеміка з захистом. У своїх висловлюваннях, репліках прокурор не повинен бути голослівним і необ'єктивним. Прояв поваги до адвоката, суспільного захисника є нормою його поведінки в полеміці з ними.

У кінцевому рахунку всебічний аналіз події злочину прокурором повинен бути спрямований на те, щоб довести: подія злочину мала місце й в його вчиненні винен підсудний. І навіть очевидність справи і визнання провини підсудним не знімає з нього обов'язку доведення обвинувачення. Внутрішнє переконання прокурора в обгрунтованості і законності обвинувачення повинно формуватися на основі доказів всіх обставин справи.

• Якщо матеріали судового слідства не підтверджують обвинувачення, пред'явленого підсудному, прокурор зобов'язаний відмовитися від обвинувачення. Це дуже складний психологічний крок з його боку: важко переступити через бар'єр, який виник, тому що він сам підтверджує обвинувальний висновок. Цим, очевидно, зокрема, і пояснюється майже повна відсутність відмов прокурорів від обвинувачення в судовій практиці.

М.І. Єникеєв

Для досягнення успіху в своїй діяльності прокурор повинен мати певні якості. Розглянемо їх, виходячи з особливостей професіограми прокурора.

*Пізнавальна (пошукова) діяльність прокурора вимагає розвитку всіх процесів. Оскільки прокурорська діяльність відноситься до категорії складної інтелектуально-практичної діяльності, остільки вона припускає наявність у прокурора таких якостей його психіки як спостережливість, допитливість, стійкість уваги, уміння сконцентрувати його на важливій для даного тимчасового періоду діяльності і т.д. Цього вимагають, з одного боку, жорсткі рамки закону, що регламентує діяльність державного обвинувача, з іншого боку, - характер розглядуваних кримінальних справ (убивства, бандитизм і ін.), а також соціальна атмосфера, у якій відбувається його діяльність.

Пізнавальна (пошукова) діяльність прокурора має особливе значення при веденні допитів у залі судового засідання членів злочинної групи. Тут у всій повноті виявляються його спостережливість, добре орієнтування в ситуації та ін.

*Комунікативна сторона - одна з найважливіших професійних сторін у діяльності прокурора. Спілкування займає в роботі державного обвинувача одне з головних місць і пов'язане з встановленням істини по кримінальній справі. У ході судового розгляду прокурор вступає в спілкування із суддями, адвокатами, експертами, підсудними, потерпілими, свідками і до кожного повинен знайти відповідний підхід, особливу манеру поведінки. У зв'язку з цим варто особливо підкреслити необхідність оволодіння прокурором мистецтвом промови.

• Слово - одне з найбільших знарядь людини. Безсиле саме по собі - воно стає могутнім, коли сказане вмію, щиро і вчасно. Воно здатне захоплювати собою того, хто говорить, і осліпити його навколишнім блиском. Тому моральний обов'язок судового оратора - поводитися обережно і помірковано з цією зброєю і робити своє слово лише слугою глибокого переконання, не піддаючись спокусі гарної форми...Обвинувальна промова прокурора, її майстерність є теж: одним із критеріїв його професійної підготовки.

А.Ф.Коні

Судова практика показує, що завдяки високому розвитку комунікативних навичок і умінь прокурор у ході діалогу з підсудним викликає його на відвертість, формує в нього прагнення очиститися від брехні і дати правдиві покази. У створенні такого психічного стану підсудного виявляються майстерність постановки питань, ведення діалогу, звертання до емоційної сфери підсудного та ін.

Ця історія трапилася в маленькому місті Бєлореченьску Краснодарського краю. Три школярки ні за що убили матір однієї з них. Лена Д., Світлана М. і Світлана А. вчилися добре, жоден шкільний захід не обходився без них. Лена Д. росла в сім'ї одна, мама ходила за нею, як курка за непутящим курчам. Зайва опіка 16-річній школярці набридла: почалися скандали через постійне слідкування, обвинувачення і повчання матері своєї дочки і її подруг. Після чергової такої сварки дівчатка обговорили план убивства, а наступного дня учинили звіряче вбивство: на березі ріки Лена хлюпнула в обличчя матері кислотою, потім «дияволиці» затягнули жінку в яр, спорудили вогнище і вилили на неї бензин...

Панянки-вбивці подбали про алібі, але зробили це достатньо невміло, тому слідство швидко вийшло на них...

Лена Д. заперечувала свою причетність до убивства, плуталася в показах, на окремі питання не давала відповідей. Прокурор, старанно вивчивши її життя і психічні особливості, розповів на суді про те, що Лена - не рідна дочка Ольги Олександрівни, що загибла жінка удочерила її зовсім маленькою. 2-х річною дівчинкою, саме тому так піклувалася про неї. Після цих слів Лена Д. визнала себе винною і дала правдиві покази

* Сутність конструктивної (реконструктивної) сторони діяльності прокурора полягає в аналізі і синтезі тієї інформації, що зібрана в справі в ході попереднього і судового слідства з погляду створення концепції державного обвинувачення. Необхідно зробити пояснення:

• Коли прокурор знайомиться з матеріалами попереднього розслідуван- ня, то його розумова діяльність спрямована насамперед на реконструк-, ^ цію події злочину (відтворення події, що мала місце в минулому, по зібра­ним слідчим доказам); встановлення істини в справі, планування її судової перспективи є конструктивною стороною діяльності прокурора.

Конструктивна сторона прокурорської діяльності вимагає від прокурора доброї оперативної і довготривалої пам'яті, схильності до аналітичного мислення й уяви, таких якостей його розуму, як

• глибина (здатність проникнути в сутність фактів, передбачати результати вчинків і явищ),

• широта (можливість охопити одночасно велике коло питань і фактів),

• швидкість (уміння швидко оцінювати обстановку і приймати грамотні рішення),

• критичність (здатність зважувати факти, відшукувати помилки й ін.),

• гнучкість (здібність до аналізу явищ із різноманітних точок зору, варіювання засобів дій і т.д.).

*Організаторські здібності в роботі з людьми і вольові якості є значимими для організаційної сторони діяльності прокурора. Що стосується організаторських здібностей у роботі з людьми, то вони виявляються в процесі консультацій із різноманітними спеціалістами, наприклад, із криміналістами, психологами, педагогами, медиками й ін. Організаційні здібності виражаються й у навичках організації своєї роботи: умінні вчасно вивчити матеріали попереднього розслідування, зробити кваліфікований аналіз, одержати додаткову інформацію, підготувати відповідні матеріали для виступу в суді і т.д. Вольові якості прокурора (цілеспрямованість - спрямованість мислення на розв'язання певної задачі і здатність тривалий час займатися її вирішенням, самостійність - уміння знаходити рішення навіть складних завдань без сторонньої допомоги, наполегливість, зібраність, ініціатива, рішучість і ін.) забезпечують готовність державного обвинувача до складної діяльності по підтримці державного обвинувачення.

* Засвідчу вальна сторона діяльності прокурора пов'язана з використанням промови в письмовій формі при оформленні передбачених законом постанов. Уміння передати в письмовій формі свою думку для нього так само важливо, як уміння виражати її вголос.

У ході судового розгляду прокурор вступає в полеміку з різними учасниками судового процесу (полеміка з адвокатом, допит підсудного або потерпілого і т.п.). В усіх випадках успіх спілкування забезпечується досягненням психологічного контакту з учасником полеміки, здатністю не припустити конфронтації в спілкуванні з ним. Оскільки державному обвинувачу в подібних випадках доводиться переборювати протидію осіб, зацікавлених у тому або іншому закінченні справи, то йому важливо дотримувати .спокій, коректний тон, шанобливе ставлення до будь-якого опонента.

• Сила обвинувача - у доказах, а не в епітетах.

А. Ф. Коні

Як би не був переконаний прокурор у своїй правоті, якими б необґрунтованими не здавалися йому заперечення підсудного або захисника, він не повинен показувати своє обурення і роздратування. Якщо, приміром, державний обвинувач не згоден із позицією адвоката-захисника, він повинен довести необґрунтованість його тверджень, спираючись на факти і норми закону.

• Отже, прокурор, виступаючи в суді по кримінальній справі, обвинува­чує від імені держави, що вимагає від нього виняткової скрупульозності аналізу доказів, бездоганно зроблених висновків і високої мовної майстер­ності. Розглянуті сторони прокурорської діяльності в його обвинувальній промові виступають у комплексі, але кожна вирішує при цьому свої за­дачі. І чим більш гармонійна професійна структура особистості прокуро­ра, тим вище рівень компетентності, навичок і умінь, професіоналізму в цілому в його діяльності за підтримкою державного обвинувачення.