2. Характеристика аналогових каналів зв'язку

Каналом зв'язку називається сукупність лінійних, кому­туючих та інших технічних засобів, що забезпечують незалеж­ну передачу сигналів між двома абонентами по загальній лінії зв'язку. При поширенні по каналу зв'язку амплітуда сигна­лу загасає. Для нормальної ж роботи приймальної апаратури необхідно забезпечити визначений рівень сигналу. Розрізня­ють відносний, абсолютний і вимірювальний рівні, які пода­ються в логарифмічних одиницях — децибелах (дБ).

Оскільки в даний час ще є в експлуатації вимірювальні прилади, що проградуйовані в неперах, то необхідний пере­хід від Нп до дБ і в зворотному напрямку можна легко зро­бити, зважаючи на співвідношення:

Прийнято, що величини потужностей сигналів даються відносно величини Р₀ = 1 МВт, в точці нульового вимірю­вального рівня. Таким чином, якщо дається рівень сигналів чи шумів в дБ, то слід розуміти, що цей рівень віднесено до Р₀ = 1 МВт або Р₀ = 0 дБ. Інколи зустрічаються інші познач­ки, які показують відносно якого рівня проведено відлік, на­приклад дБВт, слід розуміти, що цей рівень відносно 1 Вт.

Іншими характеристиками є залишкове загасання, амплі­тудна й амплітудно-частотна характеристики, фазо-частотна чи характеристика нерівномірності групового часу поширення.

Залишкове загасання А визначає різницю між рівня­ми сигналів на вході і виході каналу. Амплітудно-частотною характеристикою (АЧХ) каналу зв'язку називається залеж­ність його залишкового загасання від частоти. Відповідно до встановлених норм залишкове загасання у всій смузі пропус­кання каналу н% 'має перевищувати залишкове загасання на частоті 800 Гц більш ніж на 8,7 дБ чи 1 Нп (рис. 7). Характеристики каналу ТЧ наведені на рисунку 7

Рисунок 7 Характеристики каналу зв'язку: а), б), в)

ФЧХ зображено на рисунку 7 б, вона повинна бути лінійною в межах смуги. Окремі ділянки нелінійної ФЧХ призводять до зростання групового часу поширення тих чи інших складових спектра (рис. 7 в). За допомогою фазо­вих коректорів, або еквалайзерів удається дещо скорегувати ФЧХ, як зображено на рисунку 7, в.

3. Загальна характеристика систем багатоканального зв'язку

В умовах безупинно зростаючих потоків переданої інфор­мації надзвичайно актуальною є задача ефективного вико­ристання найбільш дорогих споруджень систем передачі ін­формації — ліній зв'язку. Уявлення про витрати представимо в кількості кольорових металів, що витрачаються. При про­кладці симетричного кабелю, що складається з чотирьох чет­вірок (8 пар) проводів, на 1000 км лінії зв'язку витрачається 374 т міді і 1660 т свинцю, а при прокладці коаксіального кабелю — 630 т міді і 1800 т свинцю. Варто врахувати, що магістральні лінії далекого зв'язку можуть складатися з кіль­кох симетричних і коаксіальних кабелів.

Таким чином, збільшення переданих потоків інформації, розширення мережі зв'язку вимагає безупинного збільшен­ня довжини ліній зв'язку, а економічні розуміння вимага­ють їхнього ефективного використання. Виконання цих су­перечливих вимог значною мірою досягається практично повсюдним застосуванням у системах далекого зв'язку мето­дів багатоканальної передачі інформації.

Можливість багатоканального зв'язку обумовлена тим, що пропускна здатність ліній зв'язку (провідника та радіорелей­них) в багато разів перевищує пропускну здатність, необхідну для передачі сигналів індивідуальних каналів. Ця пропускна здатність значною мірою визначається її смугою пропускан­ня. Смуга пропускання провідних ліній зв'язку залежно від типу кабеля має величину від десятків кГц до десятків МГц. У радіолініях смуга пропускання сягає одиниць і навіть десят­ків ГГц. Що стосується волоконноо-птичних ліній, то їх про­пускна здатність може сягати десятків Тера Герц.

Особливістю побудови такої багатоканальної системи зв'яз­ку, структурна схема якої наведена на рисунку 1.10, є наяв­ність апаратури ущільнення (формування групового сигналу) на передавальній стороні і апаратури поділу — на приймаль­ній. У цій системі сигнали від окремих джерел після відповід­ної обробки в канальних кодувальних пристроях і модуля­торах поєднуються в апаратурі ущільнення, утворюючи груповий сигнал.

Рис. 8 Структурна схема багатоканальної системи зв'язку

У деяких системах кодувальні пристрої і модулятори мо­жуть бути відсутні. У системах провідного і радіозв'язку цей сигнал перед видачею в лінію зв'язку шляхом додаткової модуляції перетвориться в лінійний сигнал того чи іншого виду, зручний для передачі по цій лінії зв'язку. На прий­мальній стороні груповий сигнал, відновлений після першої демодуляції, надходить в апаратуру розподілу, що забезпечує поканальний розподіл сигналів. Після розподілу сигнали окре­мих каналів піддаються індивідуальній обробці в демодулято­рах і декодувальних пристроях, після чого інформація вида­ється споживачу.

Однією з найважливіших задач апаратури багатоканаль­ного зв'язку є зменшення до мінімуму перехідних перешкод, що діють між сусідніми каналами.