1. Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці

В Україні передбачено різні форми відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони праці в залежності від виду, ступеня тяжкості і наслідків, які обумовили ті чи інші порушення.

Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавства у сфері охорони праці, нанесені збитки громадянам, підприємствам, місцевій громаді чи державі в цілому внаслідок зазначеного порушення, протидію представникам Держгірпромнагляду України, профспілковим і громадським інспекторам з охорони праці встановлюється дисциплінарна, адміністративна, матеріальна і кримінальна відповідальність. Це стосується не тільки посадових осіб, а й тих працівників, які допустили відповідне порушення.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні дисциплінарного стягнення на винних осіб у формі догани або звільнення з роботи. Як різновиди дисциплінарного стягнення, але не передбачені законодавством, можуть застосовуватися усні зауваження, попередження про службову невідповідність. Дисциплінарну відповідальність покладають вищі посадові керівники на своїх підлеглих у випадку, коли з вини підлеглої посадової особи, інженерно-технічних, адміністративно-господарських працівників допущено порушення вимог охорони праці, що призвели чи можуть призвести до негативних наслідків. Якщо протягом місяця після виявлення порушення дисциплінарне стягнення не було накладено, адміністрація втрачає таке право.

Адміністративна відповідальність передбачає покарання винних працівників і посадових осіб, а також власників підприємств чи уповноважених ними керівників за різноманітні порушення законодавства України, в тому числі за порушення у сфері охорони праці. В залежності від ступеня тяжкості скоєного порушення можуть застосовуватися різні види стягнення, зокрема:

• попередження (як правило застосовується до неповнолітніх громадян віком до 16 років та до їх батьків);

• штраф (розмір визначається діючим законодавством);

• позбавлення спеціального права, наданого працівникові (права на управління транспортним засобом – для водіїв, права на полювання – для єгерів, лісників, не виключаються і працівники геологічної служби);

• адміністративний арешт.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності винних осіб може бути виключно наявність прямої матеріальної шкоди у формі навмисної дії, бездіяльності, халатності чи з необережності. Законодавство України передбачає як повну так і часткову матеріальну відповідальність в залежності від обставин, які обумовили те чи інше порушення законодавства, правил і норм охорони праці.

За наявності у діях (чи бездіяльності) працівника складу злочину, що обумовив матеріальну шкоду, на нього може покладатися повна матеріальна відповідальність. Повна матеріальна відповідальність накладається за заподіяну шкоду в нетверезому стані, у стані наркотичного сп’яніння, за навмисне знищення, псування предметів та засобів праці, під час робіт, не пов’язаних з виконанням виробничого завдання чи службових обов’язків. За відсутності ознак злочину при нанесенні матеріальних збитків підприємству, постраждалим особам матеріальна відповідальність покладається у межах середньомісячного заробітку працівника.

При визначенні розміру матеріального відшкодування враховуються обсяг збитків, пов’язаних з порушенням нормативно-правових актів охорони праці. До збитків відносяться: вартість зіпсованого майна з урахуванням поточних цін, кошти, виплачені потерпілим на відшкодування втраченого заробітку чи іншого доходу, витрат на обстеження, лікування, протезування тощо. У випадку смерті потерпілого враховуються виплати на поховання, одноразової допомоги на сім’ю та утриманців.

Збитки відшкодовуються в добровільному, а у випадку відмови, в судовому порядку. Термін подання позовної заяви – не більше одного року з часу виявлення заподіяної шкоди.

Якщо розмір заподіяної шкоди в грошовому обчисленні не перевищує середнього місячного заробітку працівника, відрахування із заробітної плати здійснюється за розпорядженням (наказом) власника підприємствам чи уповноваженої ним особи і виплачується потерпілій стороні не пізніше ніж два тижні з часу, коли відбулася подія. При незгоді працівника щодо відрахувань із заробітку, він має право звернутися до комісії з трудових спорів підприємства або з позовом до суду в установленому законодавством порядку.

До кримінальної відповідальності можуть притягуватися особи, винні у порушенні законодавства та інших нормативно-правових актів з охорони праці, які обумовили небезпеку життю і здоров’ю громадян. До таких осіб (суб’єктів злочину) відносяться власники підприємств, уповноважені ними керівники, інші посадові особи та рядові працівники. Ступінь провини і кримінальної відповідальності звинувачуваних осіб визначається винятково за рішенням суду.

Формами кримінальної відповідальності можуть бути виправні роботи, штраф у розмірах, що визначаються чинним законодавством, позбавлення волі. Зокрема, винні у порушенні правил безпеки геологорозвідувальних чи гірничопрохідницьких робіт, які обумовили людські жертви чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі або виправними роботами на строк передбачений Кримінальним кодексом України і визначений рішенням суду. Ухвала суду повинна враховувати функціональні обов’язки звинувачуваних осіб, ступінь їх вини від дій чи бездіяльності і розмір негативних наслідків.

Притягнення винних осіб до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності не звільняє їх від відшкодування завданих збитків, тобто від матеріальної відповідальності.