Тема 14. Заходи безпеки при роботі в гірських умовах, районах лісів, тайги, на Крайній Півночі, в Антарктиці, пустелі, напівпустелі, в тропіках і субтропіках

Дана тема визначає питання безпеки робіт в географічних районах, які в Україні відсутні або займають відносно невеликі площі, а тому викладена в загальному варіанті. В більшій мірі викладені правила безпеки при роботі в гірських районах, оскільки гори Карпати (східні) і Кримські гори є складовими елементами території нашої держави. Потрібно зазначити, що як Карпати, так і Кримські гори не надто складні в рельєфному плані.

До роботи в гірській місцевості залучаються працівники, які мають певний мінімум альпіністської підготовки. Для цього їх навчають умінню безпечно переходити ділянки льоду, снігу, сипучого каміння і брил. В складних гірських умовах маршрутні групи використовують спеціальне альпіністське спорядження, яке включає спеціальне гірське взуття, вірьовки, льодоруби, крючки, дюбелі, теплий легкий одяг, спальники і засоби зв’язку.

Забороняється під час руху і роботи скидати каміння та відвалювати нестійкі брили. В горах з наявністю скелястих і снігових карнизів, вузьких ущелин з нестійкими стінками, сипучого каміння, снігових наметів не можна стріляти, гучно кричати для уникнення обвалів і лавин.

Під час роботи на обривистих і крутих схилах необхідно страхуватися запобіжним паском, який слід закріплювати для надійної опори. За відсутності надійної опори потрібно встановити взаємне страхування працівників. Те ж саме стосується пересування в зонах гірських льодовиків.

Рух по схилах (підйом і спуск) виконується по траєкторії серпантину. Під час пересування люди не повинні знаходитися на схилі один над одним.

Додаткова небезпека настає під час танення снігу чи дощу, які можуть обумовити утворення селевих потоків і оповзнів.

В зонах гірського лісу потрібно також дотримуватися правил безпеки робіт в лісовій місцевості.

При проведенні маршрутів в лісовій місцевості рекомендується дотримуватися правил зорового і голосового зв’язку, розмічати маршрут для повернення чи для наступних переходів. Найпростіший спосіб розмітки – нанесення сокирою насічок на стовбури дерев. Насічки треба виконувати таким чином, щоб деревам не зашкодити. Кожна наступна насічка робиться на відстані чіткої видимості від попередньої. При наявності каміння маршрут позначається викладеним камінням у будь-якій формі, визначеній за попередньою домовленістю учасників маршруту і керівництвом на базі партії. Від дощу під час грози не можна ховатися під високими деревами, особливо під тими, які ростуть на полянах чи інших відкритих ділянках. Це небезпечно через можливість удару блискавки. Найбільшою небезпекою в лісі є пожежа. Тому при використанні вогню потрібно дотримуватися правил пожежної безпеки. При найменших ознаках пожежі потрібно якомога швидше, але спокійно, вийти до найближчої річкової долини чи іншого безпечного місця, зв’язатися по мобільному телефону, рації з пожежною частиною і керівництвом польової бази та повідомити про небезпеку. Якщо не буде надано рекомендацій, то потрібно зорієнтуватися, в якому напрямку поширюється вогонь. Рухатися потрібно подалі від зони поширення вогню. Її можна визначити за напрямком поширення запаху горілого, спрямування бігу лісових звірів, польоту птахів.

В умовах Крайньої Півночі і тундри дуже складними є не тільки умови праці а й побутові умови. В тундрі практично неможливо заготувати дрова, за виключенням улоговин, де можуть рости деякі види невисоких дерев. Тому потрібно заздалегідь забезпечити працюючих паливом і засобами обігріву для опалювання палаток і сушіння одягу. Це ж стосується заготівлі продовольства і спорядження. Гаряче харчування організувати практично неможливо. Працівники з ознаками хвороб шлунково-кишкового тракту до польових робіт не допускаються. Не можна сідати на землю без підстилки, вживати лід замість води. В іншому випадку можуть виникнути хвороби гострих респіраторних вірусних інфекцій. У маршруті потрібно остерігатися проталин, які на місцевості можуть бути невидимими. Через практичну відсутність мобільного зв’язку на безмежних просторах тундри, потрібно забезпечити постійний радіозв’язок з експедиціями і партіями на будь-яку імовірність виникнення нестандартної ситуації.

Правила безпеки при роботі в умовах тайги практично не відрізняються від правил безпеки в лісовій зоні. Більшою складністю є те, що в районах тайги, як правило, відстань між населеними пунктами значно більша і ці місця менш обжиті, ніж території звичайних лісів.

Роботи в умовах пустелі і напівпустелі характеризуються умовами різко континентального клімату. Значні безводні простори покриті пісками, сильні вітри досягають сили урагану. Перед початком робіт обов’язково потрібно зібрати всю інформацію щодо населених пунктів, джерел води, орієнтирів. В умовах пустелі і напівпустелі для робіт у маршруті використовуються всюдиходи і авіаційний транспорт. Для більш детальних геологічних обстежень використовуються верблюди.

В пустелі і напівпустелі в денний час влітку температура повітря часто досягає +40 градусів за Цельсієм і вище, а тому переходи і виконання робіт потрібно планувати на ранковий і вечірній час. Працівникам рекомендується носити одяг світлих відтінків із натуральної тканини (льону чи бавовни). Для захисту від сонячного випромінювання голова повинна прикриватися солом’яним або матерчатим капелюхом. На ноги вдягаються шкіряні просторі черевики з широким носком або брезентові чоботи. Через холодні ночі потрібно також мати запас теплого одягу і теплі спальні речі. Кожний працівник повинен мати компас, карту місцевості, аптечку, включаючи протиотруйні ліки, недоторканий запас харчів і кип’яченої води. Перед початком робіт працівники проходять інструктаж з правил безпеки, а також навчаються вводити проти отруйні ін’єкції.

При наближенні піщаної бурі роботи припиняються, люди повинні укритися в безпечному місці спиною в напрямку вітру.

Забороняється ходити у відкритому вбранні і взутті через небезпеку укусів ядовитих комах і плазунів. При відборі зразків гірських порід і мінералів не можна перевертати каміння без попереднього ретельного огляду місця відбору і простукування геологічним молотком. На ділянках, укритих травою чи кущами попередньо треба відлякати ядовитих змій і комах, створюючи шум рухами палки. Нічліг потрібно планувати ретельно оглянувши місця на предмет відсутності змій, фаланг, скорпіонів тощо. Перед сном спальні мішки, інші спальні речі, а також одяг ретельно обстежується і витрушується. Щоб не приваблювати отруйних павуків і комах користування світильниками потрібно звести до мінімуму.

Зміст останнього абзацу визначає правила поведінки працівників у будь-якій місцевості південних територій, у яких водиться багато отруйних плазунів і комах. Крім того потрібно пам’ятати, що в тропіках і субтропіках зустрічаються отруйні рослини. Симптоми від доторкування до отруйних рослин однакові: алергічні явища почервоніння, пухирі тощо. Дуже небезпечно вживати отруйні рослини в їжу. Добрим правилом є знання їстівних рослин і грибів. Якщо ж обставини складуться так, що приходиться їсти незнайомі плоди – робити це потрібно в невеликих кількостях і не одразу, а невеликими порціями.

В різних районах планети зустрічаються небезпечні звірі, а також водні хижаки. Потрібно пам’ятати, що особливу небезпеку представлють ті тварини, які загнані «в глухий кут» і у них виходу немає як напасти на людину. До таких також відносяться ті, що поранені і ті, які захищають своїх дітей.