2.3.8. Правила безпечної роботи з комп’ютером

Існують деякі негативні сторони використання комп"ютера. Основна з них – підвищення температури повітря у приміщенні до 25 – 27 градусів Цельсія, зниження вологості до 40% і нижче, а рівень вуглекислого газу і кисню при цьому відповідно збільшується і зменшується. Разом з тим, повітря під дією електромагнітного випромінювання іонізується, збільшується число позитивних (важких) іонів. Іони зв"язуючись з часточками пилу потрапляють в дихальні шляхи і в легені. Такі зміни фізичних характеристик повітря впливають на самопочуття і втомлюваність людини, навіть якщо вона й не сидить безпосередньо біля монітора. У людей, схильних до алергічних захворювань, особливо у дітей, може виникнути подразнення горла, покашлювання через надмірну сухість слизових оболонок.

Правила безпеки і санітарії вимагають дотримання деяких вимог. Перше – комп"ютер повинен бути високої якості, особливо монітор, адже це є запорукою збереження нормального зору і зниження дії електромагнітного випромінювання. Друге – монітор встановлюється в куток кімнати, або задньою поверхнею до стіни приміщення. По-третє – у приміщенні треба робити щоденні вологі прибирання, а тому на підлогу недоречно стелити килимові вироби. По-четверте – приміщення треба якомога частіше провітрювати, а також мати місткість з водою, наприклад, акваріум. Перед роботою і після, монітор треба протирати спеціальною, зволоженою ганчіркою.

Крім того, у приміщенні потрібно забезпечити добре освітлення, настільні лампи повинні розміщуватися зліва. Відстань від монітора до очей 50 – 60 см. Кожні півгодини потрібно робити хоч невеликі перерви.

2.4. Робота зі ртуттю

Ртуть – рідкий метал, який випаровується при кімнатній температурі. У промисловості застосовується при виготовленні різноманітних ртутних препаратів, в термометрах, барометрах, рентгенівських трубках, при хімічних і фізичних лабораторних дослідженнях, в джерелах освітлення тощо.

Техногенними джерелами ртуті є ртутновмісні вироби, які через недогляд чи несумлінність людей потрапляють в навколишнє середовище у формі відходів металу та його сполук і випаровувань: ртутно-цинкові гальванічні елементи, економічні освітлювальні лампи, інші вироби. Повітря забруднюється також при промисловому та побутовому спалюванні газу, при переробці (розігріві) мінералу, з якого отримують ртуть – кіновару, у процесі золочення та амальгування тощо.

При промисловому використанні ртуті здійснюється постійний контроль відповідними службами за дотриманням «Санітарних правил при роботі зі ртуттю, її сполуками і приладами з ртутним наповненням». Складніше здійснювати контроль за дотриманням зазначених правил у побуті. Розбитий градусник – найбільш поширений чинник потрапляння парів ртуті у повітряне середовище житлових приміщень. Адже в градуснику міститься 1 грам ртуті. Якщо ртуть не зібрати повністю і своєчасно, вона може попасти в щілини паркету, меблі, килимові покриття, під плінтус, в дитячі іграшки. Розбитий градусник дає 2 – 3 ГДК у приміщенні.

При попаданні ртуті до шлунково-кишкового тракту людини одразу з’являються ознаки отруєння: посиніння обличчя, задишка, слабкість, непритомність. Перше, що треба зробити, зателефонувати до швидкої допомоги і терміново викликати у постраждалого блювоту, прополоскати рот розчином марганцевокислого калію і почистити зуби.

Найгірше коли ртуть надходить до організму поступово у формі випаровувань. Небезпечні сполуки, які утворюються у формі солей, і накопичуються у нирках, печінці, серці і головному мозку. Симптомами отруєння є загальна слабкість, відсутність апетиту, головна біль, біль при ковтанні, металічний прикус у роті, сильне слиновиділення, набухання та кровотеча зубних ясен, нудота і блювання. З’являються сильні болі у шлунку, запалення легенів, болі в грудній клітині, пульс уповільнюється. Дуже сильно страждає нервова система людини. Якщо постраждалому не надати своєчасно допомогу може наступити смерть.

При високих концентраціях пари ртуті всмоктуються не тільки через легені, але й через шкіру. Найбільш чутливими до ртуті є жінки і діти. Навіть незначні концентрації при довготривалій дії можуть спровокувати зазначені симптоми. Інтоксикація зі смертельним кінцем може наступити при вдиханні загальної кількості 2,5 г парів ртуті. Гранично допустима концентрація парів ртуті в атмосферному повітрі складає 0,0003 мг/м³.

Характерною особливістю ртутного забруднення є його непізнаваність, адже забруднення можна виявити лише при використанні спеціальних хімічних індикаторів чи електронних приладів, які є у санітарних службах.

Якщо після виявлення розбитого градусника ртуть зібрати повністю і провітрити приміщення протягом не менше декількох діб, можна вважати, що загроза усунута. Для збирання ртуті не можна використовувати пилосос. Використовується віник і савок. Підлогу і предмети, на які попала ртуть обробляються марганцевокислим калієм або хлоровмісними препаратами. Після очищення потрібно щодня мити підлогу хлоровмісними препаратами і провітрювати приміщення ще протягом місяця. Але все ж необхідно звертатися до місцевої райСЕС. Зібрану ртуть потрібно утилізувати. Її не можна викидати на смітник, чи в контейнер, виливати в каналізацію, викидати у вікно. Санепідслужба повинна не тільки забрати зібрану ртуть на утилізацію, але й провести демеркурізацію приміщень з відповідними вимірами.

У виробничих приміщеннях, лабораторіях, де виконується робота зі ртуттю, забороняється перебування персоналу без відповідного одягу та інших засобів індивідуального захисту. Працівники повинні також забезпечуватися спецвзуттям і запобіжними пристосуваннями. Їх наявність, чистота і справність повинні перевірятися і видаватися працівникам майстром чи завідувачем лабораторією. Захист органів дихання здійснюється у відповідності від ступеня небезпеки.

Категорично забороняється куріння, вживання їжі у приміщеннях, де виконується робота зі ртуттю. Виробничий персонал повинен обов’язково після роботи здавати спецодяг та інші засоби індивідуального захисту, проходити санітарну обробку, чистити зуби і полоскати їх марганцівкою.

Всі особи, які мають відношення до роботи зі ртуттю, повинні періодично проходити медичні огляди відповідно до «Санітарних правил при роботі зі ртуттю, її сполуками і приладами з ртутним наповненням».