2.3.5. Захист від виробничого пилу

Виробничим пилом називають тверді часточки речовини розміром від декількох десятків до долі мікрометрів, які літають у повітрі робочої зони, повільно осідають на поверхні і покриття.

За походженням виробничий пил класифікують на органічний, неорганічний та змішаний.

За розмірами (дисперсністю) розрізняють видимий пил, мікроскопічний та ультрамікроскопічний. Видимий пил має розміри більші 10 мкм, мікроскопічний – від 10 до 0,25 мкм, а ультрамікроскопічний – менше 0,25 мкм.

В залежності від хімічного складу і властивостей, розміру часток, загальної концентрації у повітряному середовищі, ступеню вибуховості пилу і часу перебування працівника в робочій зоні визначається ступінь несприятливої дії на його організм.

Запилена атмосфера робочої зони обумовлює зменшення видимості, засмічення очей, органів дихання, шкіри на відкритих частинах тіла. А це у свою чергу викликає подразнення і захворювання зазначених органів. Захворювання органів дихання, обумовлені великим вмістом пилу у легенях називають пневмоконіоз. А його найтяжча форма отримала назву – силікоз. Виникає силікоз при тривалому диханні в атмосфері, насиченій пилом із двуокислами кремнія (SiO₂). Працівники, які займаються роботами, пов’язаними з обробкою азбесту, при недотриманні правил гігієни праці можуть захворіти азбестозом. Розвиток талькозу можливий від талькового пилу, сидероз – від сидеритового, а баритоз – від баритового пилу.

Пилоутворення супроводжує процеси гірничорозвідувальних робіт (буріння шпурів, вибухові роботи, прибирання, ручне перенесення і перевезення породи), можливе також при пневматичному бурінні свердловин з продувкою стисненим повітрям, під час відбору і обробці проб гірських порід.

Для уникнення або зменшення несприятливих наслідків пилу потрібно застосовувати різноманітні заходи виробничої санітарії і дотримуватися правил гігієни праці. Найефективнішим заходом для боротьби з пилом є вентиляція. Із приміщення, гірнипрохідницького забою тощо пил усувається методом витяжки. При цьому одночасно замість засміченого подається чисте повітря. Забруднене повітря фільтрується і очищеним спрямовується в атмосферу.

Буріння шпурів супроводжується подачею води до породоруйнуючого бурового інструменту і таким чином надходження пилу зменшується до мінімуму.

При проведенні вибухових робіт у підземній виробці в області вибуху створюється водяний туман. Частки пилу при взаємодії з часточками водяного пару злипаються і швидше осідають.

Для зменшення кількості пилу при навантаженні відбитих вибуховим методом гірських порід їх попередньо змочують обливаючи водою з допомогою спеціальних зрошувачів. У процесі вантажних і очисних робіт по мірі висихання змочування підірваних порід продовжується.

Для зменшення кількості пилу при роботі дробильних машин, шліфувального обладнання у приміщеннях цехів застосовується вентиляційне устаткування, зрошення водою, вологе прибирання тощо. Крім того, при шліфуванні гірських порід і мінералів здійснюється охолодження шліфувального інструменту струменем води і таким чином частки пилу з відпрацюванню водою спрямовуються до очисної системи.

Для контролю ступеня запиленості використовуються спеціальні прилади. Сутність їх роботи полягає у вимірюванні співвідношення маси пилу, який осідає на фільтрі приладу за певний час і об’єму забрудненого повітря, прокачаного через фільтр.

Працівники, задіяні на роботах в умовах високого ступеню запиленості робочого місця в обов’язковому порядку повинні використовувати засоби індивідуального захисту: респіратори чи навіть протигази. При концентраціях пилу, які перевищують допустимі норми, застосовуються додаткові заходи, в тому числі і лікувально-профілактичні, спрямовані на збереження і відновлення здоров’я працівників.