2. Умови і порядок укладення та припинення шлюбу.

Розповідь учителя

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державно­му органі реєстрації актів цивільного стану.

Шлюбний вік для чоловіків в Україні становить 18 років, для жі­нок — 17 років. Цей вік може бути знижений за спеціальним рішенням суду за заявою особи, яка досягла 14 років, що бажає вступити в шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Порядок укладення шлюбу можна звести до таких етапів.

• Звернення до державного органу реєстрації актів цивільного стану (РАГСу) жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб.

• Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов’язками.

• Прийняття державними органами РАГСу заяви за наявності всіх необхід­них документів.

• Заручини.

• Державна реєстрація шлюбу.

Законодавець передбачає інститут заручин. Зарученими вважаються осо­би, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Заручини не створюють обов’язку вступу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до ре­єстрації шлюбу та весілля. Однак такі витрати не відшкодовуються, якщо від­мова була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченого (нареченої) або прихованням важливої інформації (наявність хвороби, судимості).

За загальним правилом шлюб реєструється після спливання одного мі­сяця з моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу. За поважних причин реєстрація може бути здійснена до спливання цього строку, зокрема в разі вагітності нареченої, народження нею дитини, безпосередньої загрози для життя нареченого або нареченої, шлюб реєструється в день подання заяви.

Із метою забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держа­ви та суспільства встановлена державна реєстрація шлюбу. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію, зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я.

При здійсненні реєстрації шлюбу нареченим надається право на вибір прізвища:

• обрати прізвище одного з наречених як спільне прізвище або залишити свої дошлюбні прізвища;

• приєднати до прізвища нареченого (нареченої) прізвище нареченої (на­реченого) та за взаємною згодою визначити порядок їх приєднання. Ири цьому складання більше як двох прізвищ не допускається за винятком, коли таке складання дозволяється за звичаями національної меншини, до якої належить наречена (наречений);

• змінити одну з частин подвійного прізвища, яке є у нареченого (нарече­ної), на прізвище другого з них.

Перешкоди для укладення шлюбу

• перебування в іншому шлюбі;

• наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв’язків пря­мої лінії споріднення;

• наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення;

• недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб.

Названі підстави унеможливлюють укладення союзу між чоловіком і жін­кою. Шлюб, укладений попри зазначені в законі перешкоди, вважається не­дійсним.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Подружжя може укласти шлюбний договір. Шлюбний договір уклада­ється у письмовій формі і засвідчується нотаріусом. Договір, укладений до реєстрації шлюбу, набуває чинності з моменту державної реєстрації шлюбу, укладений після — з моменту нотаріального посвідчення.

Як уже зазначалося, підставами припинення сімейних правовідносин є припинення шлюбу. У свою чергу, підставами припинення шлюбу є смерть одного із подружжя або розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу здійснюється державним органом РАГС за заявою по­дружжя, яке не має дітей. Для того, щоб орган РАГС виніс постанову про розірвання шлюбу, необхідним є виконання двох умов: подружжя не має неповнолітніх дітей; існує взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу. У разі розірвання шлюбу органом РАГС шлюб припиняється в день винесен­ня ним відповідної постанови.

Якщо подружжя має дітей, розірвання шлюбу відбувається за рішенням суду. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється в день набрання чинності цього рішення суду.

3. ОСОБИСТІ ТА МАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ, БАТЬКІВ І ДІТЕЙ.

Розповідь учителя

Зрозуміло, що далеко не всі відносини із тих, які виникають у сім’ї між подружжям, підлягають правовому регулюванню, а тільки ті, які, на думку законодавця, є найбільш важливими як для кожного із подружжя, членів його сім’ї і для суспільства в цілому. Серед інших правовому регулюванню підлягають і деякі особисті немайнові та майнові відносини.

(Учитель ілюструє свою розповідь за допомогою схеми.)

Особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя

Права подружжя
Особисті немайнові	Майнові
Право на материнство та батьків­ство Право на повагу до своєї індиві­дуальності Право на духовний розвиток Право на вибір прізвища при реє­страції шлюбу і зміні його, пере­буваючи у шлюбі Право на розподіл обов’язків та сімейне вирішення питань життя сім’ї; право на особисту свободу	Право на особисту приватну влас­ність Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка Володіти спільно нажитим майном на правах спільної сумісної власності Той із подружжя, який є непрацездат­ним, потребує матеріальної допомоги, має право на утримання, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу Право на укладення шлюбного дого­вору
Обов’язки подружжя
Особисті немайнові		Майнові
Спільно піклуватися про побудо­ву сімейних стосунків між собою та іншими членами сім’ї на по­чуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги Утверджувати в сім’ї повагу до матері та батька Нести відповідальність один пе­ред одним, перед іншими члена­ми сім’ї за свою поведінку в ній Зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї Утримуватися від дій, спрямова­них на примушування до припи­нення шлюбних відносин		Дружина, чоловік повинні матеріаль­но підтримувати одне одного Дружина, чоловік взаємнозабов’язані брати участь у витратах, пов’язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя

Необхідно також звернути увагу на те, що значна частина сімейних від­носин, особливо особистих немайнових відносин подружжя лежить поза межами права. У силу своєї делікатності вони не піддаються зовнішньому впливу, а відтак — і правовому регулюванню. Закон може захистити того, кого скривдили, але не може повернути кохання і довіру, щирість і родинний затишок у дім.

Велика увага в Сімейному кодексі України приділена правам і обов’язкам батьків і дітей. Законодавець визначає, що мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. З іншого боку, діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

(Учитель ілюструє свою розповідь за допомогою схеми,)

Особисті немайнові і майнові права та обов’язки батьків та дітей

Права батьків	Права дітей
Немайнові
Переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини Залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізич­ним та юридичним особам Обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, мораль­ним засадам суспільства Право на захист своєї дитини, повноліт­ніх доньки та сина Право на визначення місця проживання дитини Право на відібрання малолітньої дитини від інших осіб			Право на належне батьків­ське виховання Право противитися неналеж­ному виконанню батьками своїх обов’язків щодо них Право звернутися за захис­том своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування Із 14 років — право зверну­тися до суду з позовом про позбавлення батьків батьків­ських прав Право бути вислуханою бать­ками та іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її життя Повнолітня дочка, син має право звернутися за захистом прав та інтересів непрацез­датних, немічних батьків як їх законні представники
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування
Майнові
Право спільної сумісної власності батьків і дітей
Право використовувати дохід, одержа­ний від використання майна дитини, на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї Право власності на аліменти, одержані на дитину				Право на майно, призначе­не для її розвитку, навчання та виховання Право брати участь у розпо­рядженні аліментами, які одержані для її утримання
Обов’язки батьків				Обов’язки дітей
Немайнові
• Обов’язок забрати дитину з пологово­го будинку або іншого закладу охорони здоров’я		• Обов’язок піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати допомогу
Права батьків						Права дітей
Обов’язок зареєструвати народжен­ня дитини в державному органі РАГС Обов’язок виховувати дитину в дусі по­ваги до прав та свобод інших людей, лю­бові до своєї сім’ї та родини, свого наро­ду, своєї Батьківщини Обов’язок піклуватися про здоров’я ди­тини, її фізичний, духовний та мораль­ний розвиток Обов’язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готува­ти її до самостійного життя— Обов’язок поважати дитину Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї Забороняються будь-які види експлуата­ції батьками своєї дитини забороняють­ся фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гід­ність дитини
Майнові
Обов’язок передавати в користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток Обов’язок вислухати думку дитини щодо способів управління її майном Обов’язок утримувати дитину до досяг­нення нею повноліття					Повнолітні до^ка, син зо­бов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потре­бують матеріальної допомоги Дочка, син крім сплати алі­ментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, спричинених тяж­кою хворобою, інвалідністю або немічністю