1.Загальна сума вкладених коштів не повинна перевищувати 50% від усього капіталу.

Згідно з цим правилом, загальна сума коштів (маржі) під всі відкриті позиції не повинна перевищувати 50-ти процентний бар'єр. Це дозволить зберегти обов'язковий резерв на випадок виникнення нестандартних ситуацій і продовження нормальної роботи. Цифра 50% була запропонована Мерфі, однак багато аналітиків вважають, що відсоток вкладених коштів повинен бути менше (максимум 30% від депозиту).

2. Загальна сума коштів, вкладених в один ринок, не може перевищувати 10 - 15% від загального капіталу.

Це виключає можливість вкладення надмірних коштів в одну операцію, що може призвести до руйнування, у разі, якщо угода виявиться збитковою (адже ризик збитків завжди присутній).

3. Норма ризику для кожного ринку, в який трейдер вкладає свої кошти, не повинна перевищувати 5% від депозиту.

Таким чином, цей принцип визначає суму, яку трейдер готовий втратити, в разі, якщо угода виявиться збитковою. Знову ж таки, деякі аналітики вважають, що цей бар'єр повинен бути не 5%, а 1,5 - 2%.

4. Загальна сума гарантійних внесків, що вносяться при відкритті позиції по одній групі ринків, повинна становити не більше 20% - 25% від депозиту.

Ринки, що входять в одну групу, рухаються більш-менш однаково. Відкриття великих позиції на кожному ринку однієї групи, порушує принцип диверсифікації, тому до розміщення коштів на подібних ринках ставитися необхідно дуже обережно. Не можна порушувати правило оптимального розміщення коштів: у тій чи іншій мірі вони повинні бути диверсифіковані. Свій капітал необхідно розміщувати так, щоб збитки за однієї угоди не розорили трейдера, а, по можливості, були компенсовані прибутком від інших угод.

На Форексі виділяють наступні групи ринків, на яких поведінку валютних курсів дуже схоже: доларова зона, єврозона, стерлінгова зона, йеновая зона.

5. Визначення ступеня диверсифікації портфеля.

Диверсифікація, є одним із способів захисту капіталу, але й тут необхідно знати міру. Більш-менш надійного розподілу коштів можна досягти, відкриваючи позиції одночасно на чотирьох - шести ринках різних груп, але не більше.

6. Визначення рівня стоп-лосс ордерів.

Стоп-накази зазвичай ставляться на період відсутності трейдера за робочим місцем і основне завдання таких наказів - врятувати трейдера від розорення (стоп лосс ордера) або забезпечити додатковий прибуток (стоп профіт ордера). Величина стоп-лосс залежить, по-перше, залежить від того , скільки трейдер готовий втратити на одній угоді і, по-друге, від його розрахунку ситуації на ринку.

Необхідно відзначити, що при визначенні рівня стоп наказу трейдеру слід виходити з розумного поєднання технічних факторів, відображених на графіці ціни, і до захисту своїх власних коштів. Чим мінливіший ринок, тим більш віддалені повинні бути рівні стоп-лосс наказів від поточного рівня ціни.

В інтересах трейдера розмістити стоп-наказ якомога ближче до поточного рівня цін, щоб мінімізувати втрати від невдалих операцій. У той же час дуже "жорсткі" стоп-лоси можуть призвести до небажаної ліквідації позиції при короткострокових коливаннях ціни (шум). Однак і надто віддалені стоп-лосс, хоча й не чутливі до шуму, можуть призвести до значних втрат.