
- •Isbn © Різун в. В., текст
- •Частина 1. Поняття про масову комунікацію Розділ 1. Масова комунікація як явище 16
- •Розділ 2. Маси 65
- •Розділ 3. Професіонали масового спілкування 101
- •Розділ 4. Масовий вплив як комунікаційний процес 142
- •4.1.1. Визначення масовокомунікаційного впливу 142
- •Розділ 5. Технологія масовокомунікаційного впливу 154
- •Розділ 6. Ефекти в масовій комунікації 178
- •Частина 3. Дослідження масової комунікації Розділ 7. Історія науки про масову комунікацію 188
- •Розділ 8. Теорії масової комунікації 207
- •1.1. Розвиток масової комунікації.
- •1.1.1. Дописемний етап доіндустріального періоду.
- •1.1.3. Друкарський етап індустріального періоду.
- •1.1.4. Аудіовізуальний етап індустріального періоду.
- •1.1.5. Новітній період розвитку масового спілкування.
- •1.2. Природа масової комунікації.
- •1.2.1. Характер масової комунікації.
- •1.2.2. Система масової комунікації.
- •1.2.3. Структура масової комунікації.
- •1.3. Форми і формати масової комунікації.
- •1.3.1. Форми масової комунікації.
- •1.3.2. Формати масової комунікації.
- •1.3.3. Використання масової комунікації в інших форматах.
- •1.4. Види масової комунікації.
- •1.4.1. Масмедійні комунікації.
- •1.4.2. Рекламна комунікація.
- •1.4.4. Пропагандистська комунікація.
- •1.4.5. Агітаційна комунікація.
- •1.5. Фактори масової комунікації.
- •1.5.1. Людські (особистісні) фактори масової комунікації.
- •1.5.2. Інструментально-технологічні фактори.
- •1.5.3. Ситуаційні фактори.
- •1.6. Визначення і модель масової комунікації
- •1.6.1. Визначення масової комунікації.
- •1.6.2. Модель масової комунікації.
- •Запропонована модель включає як обов’язкові компоненти:
- •Розділ 2. Маси
- •2.1. Поняття про маси.
- •2.1.1. Визначення маси.
- •2.1.2 Види мас.
- •2.1.3. Стихійні і штучні маси.
- •2.1.4. Ознаки маси.
- •2.1.5. Фази існування маси.
- •2.1.6. Масифікація.
- •2.1.7. Натовп і публіка.
- •2.1.8. Масова аудиторія.
- •2.2. Настрої, думки, свідомість і поведінка мас.
- •2.2.1. Масові настрої.
- •2.2.2. Суспільна думка.
- •2.2.3. Масова свідомість.
- •2.2.4. Масова поведінка.
- •Розділ 3. Професіонали масового спілкування
- •3.1. Професійні комуніканти в системі масового спілкування.
- •3.1.1. Поняття про професійного комуніканта.
- •3.1.2. Професійний і соціальний аспекти діяльності професійних комунікантів.
- •3.2. Типи комунікантів у масовій комунікації.
- •3.2.1. Агітатор.
- •3.2.2. Журналіст.
- •3.2.3. Іміджмейкер.
- •3.2.4. Піарник.
- •3.2.5. Педагог.
- •3.2.7. Прес-секретар.
- •3.2.8. Пропагандист.
- •3.2.9. Публіцист.
- •3.2.10. Редактор.
- •3.2.11. Рекламіст.
- •3.3. Творче й виробниче в діяльності професійних комунікантів.
- •3.3.1. Професіоналізація комунікаторів як основа масовокомунікаційного виробництва.
- •3.3.2. Єдність творчого й виробничого в масовій комунікації.
- •3.4. Масовокомунікаційна індустрія як комунікант.
- •3.4.1. Структура і функції змк в системі управління масовою комунікацією.
- •3.4.2. Трансформація систем масової комунікації.
- •4.1. Основи масовокомунікаційного впливу.
- •4.1.2. Концептуальні засади масовокомунікаційного впливу.
- •4.1.3. Професійні засади масовокомунікаційного впливу.
- •4.2. Види масовокомунікаційного впливу.
- •4.2.2. Масова сугестія.
- •Боротьба з маніпуляціями під час спілкування!
- •Розділ 5. Технологія масовокомунікаційного впливу
- •5.1. Основи технології масовокомунікаційного впливу.
- •5.1.1. Поняття про технологію масовокомунікаційного впливу.
- •5.1.2. Концептуальні засади масовокомунікаційних технологій.
- •5.2. Види масовокомунікаційних технологій.
- •5.2.1. Технології проектування та змін соціального простору.
- •5.2.2. Інформаційні технології.
- •5.2.5. Рекламні технологіі.
- •5.2.6. Пропагандистські технології.
- •5.2.7. Технології нових медіа як противага масовокомунікаційним технологіям.
- •5.3. Засоби, методи, техніки масовокомунікаційного впливу.
- •5.3.1. Засоби масовокомунікаційного впливу.
- •5.3.2. Методи масовокомунікаційного впливу.
- •5.3.3. Техніки масовокомунікаційного впливу.
- •6.1.1. Поняття про ефективність.
- •6.1.2. Ефективність та дієвість.
- •6.2. Ефекти.
- •6.2.1. Поняття про ефект.
- •6.2.2. Види ефектів у масовій комунікації.
- •6.2.3. Міф як результат масової комунікації.
- •7.1. Становлення науки про масову комунікацію.
- •7.1.1. Перший етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.2. Другий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.3. Третій етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.1.4. Четвертий етап у розвитку науки про масову комунікацію.
- •7.2. Вплив наукових шкіл та вчень на розвиток науки про масову комунікацію.
- •7.3. Новітній, вітчизняний етап науки про масову комунікацію.
- •7.3.1. Становлення вітчизняної наукової школи масової комунікації.
- •7.3.2. Розвиток науки про масову комунікацію в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- •Розділ 8. Теорії масової комунікації
- •8.1. Зіставний аналіз теорій масової комунікації.
- •8.1.1. Основні теорії масової комунікації.
- •8.1.2. Макквейлова теорія масової комунікації
- •8.2. Моделі масової комунікації
- •Одержувач
- •Позиції
- •Поведінка
- •8.2.2. Модель експресивна, або ритуальна.
- •8.2.3. Модель рóзголосу: комунікація як демонстрація й привернення уваги.
- •8.2.4. Модель рецепції (сприймання): кодування й декодування висловлювання.
- •9.1. Напрями досліджень масової комунікації.
- •9.1.1. Дослідження медіавпливу.
- •9.1.2. Інші напрями досліджень.
- •9.2. Методи досліджень масової комунікації.
- •Література, використана для написання підручника
- •Додаток 1. Повна бібліографія автора
- •Додаток 2. Література про автора
- •Додаток 3. Про автора
- •Різун Володимир Володимирович теорія масової комунікації
1.4. Види масової комунікації.
Види масової комунікації розрізняють на основі використання форм масового спілкування у певних сферах для виконання визначених суспільством або професійним комунікантом завдань.
Для прикладу розглянемо кілька видів масової комунікації.
1.4.1. Масмедійні комунікації.
Масове спілкування, у середовищі якого функціонує масовоінформаційна індустрія, що пов’язана з використанням засобів комунікації (преси, телебачення, радіо, інтернет-видань) і передбачає виконання суспільно важливих завдань, спрямованих на забезпечення суспільства інформацією,— модифікується у масмедійні комунікації, до яких належать телевізійні, радіо-, пресові та електронні комунікації. Використовуючи масову комунікацію як середовище і підкорюючись його вимогам, у той же час працівники мас-медіа охоплюють тільки певні форми спілкування, шукають оптимальні для виконання своїх завдань засоби й способи. Так, сучасна журналістика категорично відкидає маніпулятивну форму масової комунікації, робить спроби демократизувати суб’єктно-об’єктну форму, надає перевагу розповідній і намагається працювати якісно у форматі новин.
Сучасна журналістика активно використовує й демонстративно-розважальну форму, транслюючи різні розважальні програми, влаштовуючи видовища. Активно розвивається й публіцистично-аналітична форма у лоні мас-медіа, зокрема, через транслювання аналітичних програм, авторських передач, аналітику в газетах тощо.
Особливістю масмедійних комунікацій є низький рівень комунікаційної інтенції (відсутність спеціальної уваги професійних комунікантів до цілей масового спілкування). Перевага віддається інформаційній інтенції, тобто виробничо-інформаційному цілепокладанню. Саме з цієї точки зору зрозумілими стають формулювання мети спілкування, яке дають журналісти: інформувати громадськість, дати потрібну інформацію і т. п. замість сформувати громадську думку, переконати громадян, підвищити рівень культури людей і т. п. Інформувати — є інтенцією, виробничим завданням працівників інформаційної індустрії. Комунікаційна ж інтенція комуніканта мала б передбачати певну реакцію співрозмовника й у випадку її відсутності насторожувати журналістів щодо якості їхньої інформаційної продукції. Таким чином, питання ефективності масмедійних продуктів не є настільки актуальним для журналістів, як, наприклад, для рекламістів, фахівців зі зв’язків з громадськістю.
Більш зацікавленими у коректному формулюванні комунікаційних цілей є інститути редакторів, видавців, масмедійних менеджерів, власників ЗМК.
Отже, масмедійні комунікації відрізняються від інших видів масової комунікації тим, що для представників мас-медіа виготовлення інформаційних продуктів розглядається як основна мета й завдання. Інші ж представники масової комунікації розглядають інформаційні продукти переважно як засоби досягнення комунікаційних цілей чи виконання комунікаційних завдань. Для журналіста підготовка випуску новин є метою, для піарника, наприклад, новини є вже засобом створення позитивного іміджу його організації в свідомості громадян.
Чи не означає це, що масмедійні комунікації мають стихійний характер, якщо перевага віддається інформаційному виробництву? Якоюсь мірою так. Але для того й існує інститут редакторів, видавців, які мають осмислювати інформаційне виробництво в системі масової комунікації, відповідно керувати тим виробництвом, аналізувати, як впливає інформаційна продукція на громадян.
Чим же керуються журналісти, готуючи інформаційні матеріали? Підготовка будь-якого інформаційного матеріалу відбувається, як правило, в системі суспільно-політичних, культурологічних, наукових, фахових (медичних, інженерних, економічних і т. д.) чинників сьогодення, які й визначають тему, а також спонукають журналістів до роботи (окрім тих випадків, коли журналісти виступають у ролі піарників і мають чітко задану комунікативну інтенцію). Актуальність теми визначається зв’язком із сьогоденням, зацікавленістю аудиторії. Для цього журналісти намагаються моніторити соціум стосовно його проблем, потреб. Вони зосереджені на їх розкритті й пошуку нових, можливо сенсаційних, фактів. Але, з точки зору теорії масової комунікації, журналісти не враховують реакції громади й технологічно не закладають її в інформаційний продукт на рівні засобів отримання бажаних реакцій від людей. А саме бажані реакції формують комунікаційні цілі. І саме це є головною вимогою до планування комунікаційного акту.
Проте в медійному світі вважається, що як тільки журналісти переймаються комунікаційною інтенцією (комунікаційним цілепокладанням, тобто визначенням того, як впливатиме інформаційний продукт на громаду), вони починають займатися рекламою, піаром, агітацією чи пропагандою. Але це є помилкова думка. Річ не в інтенції, а в змісті інформаційного продукту, власне в тому, який характер має подача матеріалу: подача збалансована щодо точок зору чи ні, перевірена щодо точності фактів чи ні, повна щодо фактажу чи ні, актуальна для аудиторії інформація чи ні тощо.
Однак цілком можливою є й така діяльність журналістів, коли вони переймаються комунікаційною інтенцією, свідомо формують громадську думку шляхом подачі актуальної, збалансованої, точної, повної інформації. І не припустимою є діяльність журналістів, коли вони нехтують комунікаційною інтенцією, думають тільки про виготовлення інформаційного продукту, але при цьому порушують баланс точок зору, приховують факти, перекручують їх.