2.Б. Цілі заняття:

2.1. Загальні цілі: Ознайомитись з фізіологією гортані, її значенням в життєдіяльності людини, мати представлення про архітектоніку гортані, особливо її зв’язочного апарату, а також про навколишні анатомічні структури.

2.2. Виховні цілі: Вищевказані знання сприяють формуванню високо грамотного лікаря-спеціаліста, який розбирається в патології гортані, її анатомо-фізіологічних особливостях, вміє користатись результатами об’єктивної оцінки методів дослідження гортані, що придбає велике значення для правової, психологічної і професійної реабілітації пацієнта.

2.3. Конкретні цілі:

• знати:

1. клінічну анатомію гортані;

2. внутрішню структуру гортані;

3. іннервацію та кровообіг гортані;

4. механізм голосоутворення;

5. сучасні методи дослідження гортані (непряма та пряма ларингоскопія, стробоскопія, рентгенографія, КТ, МРТ, УЗД).

2.4. На основі теоретичних знань з теми:

• оволодіти методиками дослідження гортані:

1. пальпація гортані;

2. непряма ларингоскопія;

3. пряма ларингоскопія.

3.Б. Матеріали доаудиторної самостійної підготовки

(міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни	Знати	Вміти
1.Попередні
Анатомія	Анатомо-гістологічну структуру гортані	На муляжі та таблиці вказати відділи гортані
Топографічна анатомія	Топографію гортані відносно глотки, трахеї, стравоходу та щитовидної залози	На експонаті вказати топографічні взаємовідносини гортані з сусідніми органами
Фізика	Механізм голособудування, первинний звук, резонатори	На таблиці вказати всі відділи дихальної системи, де утворюється резонанс первинного звуку
Фізіологія	Стан елементів гортані при диханні при голосоутворенні	Розбиратися в чоловічому та жіночому вокалі
2. Наступні
Хірургія	Взаємовідносини гортані, глотки, трахеї, стравоходу та щитовидної залози	На муляжі і на таблиці вказати розташування заглоточного та кологлоточного простору
3. внутрішньопредметна інтеграція
Ларингіти	Структуру порожнини гортані	На таблиці вміти відрізнити нормальну картину гортані від запалення її
Парези та паралічі гортані	Іннервацію гортані як чутливу, так і рухливу	На таблиці та муляжі показати картини різних парезів і паралічів внутрішніх м’язів гортані

4.Б. Зміст заняття.

Гортань є органом дихання і голосоутворення, представляє собою трубку, яка складається з трьох парних та трьох непарних хрящів , які розташовані на рівні IV-V-VI шийних хребців нище під’язикової кістки на передньої поверхні шиї. Позаду вона граничить з гортаноглоткою, являючись її передньою стінкою і відкриваючись в її просвіт – aditus laryngis. По бокам гортані проходять крупні судини, попереду гортань покрита м’язами, які розташовані нище під’язикової кістки, рядом і нище розташовані долі щитовидної залози. Внизу гортань переходить у трахею, вверху граничить надгортанником з коренем язика. В будові порожнини гортані головне значення належить перснеподібному та щитовидному хрящу, надгортанник здійснює захисну функцію, прикриваючи вхід в гортань при ковтанні. З непарних хрящів тільки черпакуваті хрящі, які розташовані на печатці перснеподібного, беруть участь в функції голосових зв’язок, маючи голосові і мускулярні відростки. Інші дві пари невеличких хрящів – рудименти: рожкоподібний (Санторін’євий), розташований на верхівці черпаків, та клиновидний (Врізберга), розташований в товщі черпаконадгортанної зв’язки.

Вся порожнина гортані поділена по басейну лімфовідтоку на 3 поверхи. Верхній – вестибулярний, “найбагатший” на наявність субепітеліальної лімфоїдної тканини, середній – область істинних голосових зв’язок – менш виражена присутність лімфаденоїдної тканини, і найнищий поверх – підскладковий простір з найменшим змістом лімфаденоїдної тканини. Це слід враховувати при вивченні пухлинного процесу.

В склад вестибулярної частини гортані надходять надгортанник, черпаконадгортанні зв’язки, вестибулярні складки (ложні, шлуночкові складки), морганьєви шлуночки, де в більшому ступені виражена присутність лімфаденоїдної тканини.

Слизова оболонка гортані представлена респіраторним епітелієм, крім язикової поверхні надгортанника, істинних голосових складок, де присутній багатошаровий рівний епітелій. Внутрішні м’язи гортані, забезпечуючи формування первинного голосового тону поділяють на 4 групи: розширюючи просвіт голосової щілини (m. cricoarytenoideus post. seu m. posticus), звужуючі голосову щілину (m. cricoarytenoideus lat., m. arytenoideus trans., m. arytenoideus obliqus), натягуючи істинні голосові складки (m. vocalis, m. cricothyroideus ant. seu m. anticus) і м’язи, які опускають надгортанник (m. aryepgloticus).

Між переднім (верхнім) краєм перснеподібного хряща і ніжнім краєм щитовидного хряща, посередні між m. anticus розташована конічна зв’язка (lig. conicum),важливе значення якої в тому, що при гострому стенозі гортані, при відзначних складнощах виконання трахеотомії, можна провести розріз цієї зв’язки і відкрити хворому дихання, тобто спасти від асфіксії.

Іннервація гортані здійснюється двома верхніми (n. laryngeus sup.) і двома нижніми (n. laryngeus inf.) гортанними нервами, які відходять від ствола n. vagi. Верхньогортанні нерви поділяються на дві вітки – одна – чутлива і здійснює відповідальну іннервацію внутрішньої поверхні гортані – слизової оболонки, а друга – рухлива для єдиного м’яза - m. cricothyroideus ant., яка приймає участь в натягненні істинних голосових складок.

Нижньогортанні нерви являються подовженням n. recurrens, йдуть в складі tr. thyreocervicalis, здійснюючи рухливу іннервацію всіх інших внутрішніх м’язів гортані. Поворотний нерв зліва обертає в грудної порожнині дугу аорти, справа - a. subclavia. В системі голосоутворення завдяки функції істинних голосових складок, в гортані зароджується первинний тон, який далі “обростає” обертонами завдяки нижніх (трахея, бронхи, легені, стінки грудної клітки, діафрагма) резонаторів і верхніх резонаторів (порожнина глотки і рота, порожнина носа, приносових пазух та їх стінок), що надає людському голосу неповторне в природі звучання.

Кровопостачання гортані здійснюється двома верхніми (a. laryngea sup.), які відходять від верхніх щитовидних артерій і двома нижніми артеріями (a. laryngea inf.), які відходять від нижніх щитовидних артерій.

Методи дослідження гортані.