Питання 25: Становлення українського кіно. 1918-1926 рр. Творчість л.Курбаса, а.Бучми, ю.Шумського та ін.

Документальне кіно в Україні: пропагандистські функції та хроніка подій. Ствердження національного матеріалу, розробка та модернізація української міфології. Заснування ВУФКУ (1922р.). Установка на масову аудиторію. Формування системи екранної культури: кінопромисловість, кінопрокат, кіноосвіта, кінопреса. Досвід дореволюційного психологічного фільму та експресіоністичного театру в картинах українських режисерів початку 1920-х років.

Фільми відомих режисерів російського дореволюційного кіно В.Гардіна (“Примара бродить по Європі”, “Остап Бандура”, “Слюсар та канцлер”) та П.Чардиніна (“Хазяїн чорних скель”, “Тарас Шевченко”, “Тарас Трясило”), зроблені в Україні – спроба “вкласти” новий зміст в звичні схеми жанрового кіно. Георгій Тасін – режисер і сценарист Одеської кіностудії, автор відомих українських стрічок 1920-х років: “Примара бродить по Європі” (автор сценарію), “Джиммі Хіггінс” (автор сценарію та режисер). “Нічний візник” Г.Тасіна та “Два дні” Георгія Стабового як етапні картини в українському кіно другої половини 1920-х років: цілісність драматургічної конструкції та зображальних засобів. Інонаціональний матеріал в фільмах України («Беня Крик» та ін.).

Прихід в кіно видатного театрального режисера Леся Курбаса (1924р.). Лесь Курбас і народження кіносатири. Побутова комедія “Вендетта” – пародія відомої кінофеєрії Ж.Мельєса в формі гротескної стилізації лубка. “Макдональд” – політична сатира за участю акторів театру “Березіль”.

Прихід в кіно О.Довженка. Перші фільми режисера: «Ягідка кохання», «Вася-реформатор», «Сумка дипкур’єра».

Актори українського кіно 1920-х років. А.Бучма – гострохарактерні та драматичні ролі в кіно («Нічний візник», «Тарас Шевченко», «Іван Грозний»). Акторські роботи Ю.Шумського («Беня Крік», «Нічний візник», «Борислав сміється») та Івана Замичковського («Два дні», «Сорочинський ярмарок»).

Питання 26: Світове документальне кіно 20-30-х рр. Хх ст. Творчі пошуки Роберта Флаерті та Дзиги Вертова.

Види та жанри документального кіно: подієва хроніка, кінолітопис (для історії); кінофіксація (міліцейські протоколи, наукові зйомки); авторська журналістика; документальне мистецтво. Останні два виду поділяються на різні жанри: кінорепортаж, кінонарис, кінодослідження, кінощоденник, фільм-портрет, кіноподорож, соціальна кінопубліцистика, кінопоезія, тощо.

Перша українська кінозйомка - вереснь 1896 року у Харкові, фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні він влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.

Один з засновників документально кіно Роберт Флаерті.

Р.Флаерті починав як гірський інженер, у 1910-х р. досліджував північ Канади, шукав нафту, вів щоденник, а в одну з експедицій взяв і кінокамеру. Так з’явився його найвідоміший фільм «Нанук з Півночі» (1922).

Головна тема творчості Р.Флаерті – «людина у світі природи». Головний метод режисера – це документальна зйомка шляхом тривалого кіноспостереження.

«Людина з Арану», (1934), про життя людей на маленькому острові, які полюють на акул. Своїх героїв Флаерті знімав у звичних для них умовах, завдяки чому їх поведінка лишалась цілком природною.

Дзига Вертов та його пошуки універсальної кіномови. Заснування групи «кіноків». «Світ без маски» - як мета. Пошук нових способів зйомки і монтажу, нових методів організації знятого матеріалу, які дозволили б розкрити дійсність в її революційному розвитку. «Крокуй, Радо!», «Шоста частина світу»: пошуки образної мови публіцистичного кіно. Випуски «Кіноправди». Кожний номер - своє художнє рішення залежно від характеру подій. Співпраця з оператором М.Кауфманом. Нові можливості монтажу як засобу тлумачення відображених на плівку подій, широке використання титрів для агітаційної дії на глядачів. Кінодокумент одержує художньо-образне тлумачення.

Теоретичне обґрунтування мистецтва документального фільму. Заперечення права художника на вигадку і домисел. Задача мистецтва в документації дійсності. Прагнення продемонструвати нові методи зйомки і монтажу.

Фільми Дзиги Вертова, зроблені в Україні – «Одинадцятий», «Людина з кіноапаратом», «Симфонія Донбасу». Особливості стилю, розвиток кіномови. Символічність побудов, алегорії та метафори в документальній оповіді. Пізня творчість Вертова: драма новатора.