Питання 23: Відкриття кіно Німеччини 20-х рр. Хх ст. Особливості німецького експресіонізму.

Повоєнна криза німецької нації, потреба в міфології. Виробництво монументальних історичних епопей. Фільми Ернста Любича. Творчість В. Пабста. Жанрово-стильові особливості німецького кіно 20-х рр. ХХ сторіччя. Вплив нових теоретичних праць у філософії та психології на фільми експресіоністів.

Експресіонізм як творча та ідеологічна альтернатива імпресіонізму. Принцип суб'єктивної інтерпретації дійсності, тяжіння до ірраціональності, загостреної емоційності, перевага ліричного або гротесково-фантастичного. Світ фантастично деформований, позбавлений природних контурів. Заміна натури декораціями, використання різких контрастів світла і тіні, оптичних ефектів. Місце галюцинацій, снів, кошмарів божевільних у фільмах експресіоністів. Актор-маска. Фільм «Кабінет доктора Калігарі» Р.Віне. та його роль у становленні нового напрямку.

Стильове та естетичне розмаїття німецьких фільмів 1920-х років. Неоромантизм, експресіонізм та каммершпіль у німецькому кіно 20-х років. Творчість Ф.Ланга. Неоромантичні тенденції та експресіоністська стилістика. Фільми «Нібелунги», «Доктор Мабузе», «Метрополіс» як феномен європейської культури. «Неоромантизм» картини «Нібелунги» – мрія про людину, що може змінити долю Німеччини. Естетичні відмінності картини: монументальність декорацій, повільність кінооповіді, ніцшеанська трактовка героїв як «надлюдей», у яких відношення до смерті та кохання відрізняється від поглядів «звичайних смертних».

Основні етапи творчості Ф.Мурнау. «Носферату – симфонія жаху»: перемога любові над тиранією. Мотиви готичної архітектури в декораціях з загостреними лініями (художник А.Грау), анімаційні епізоди, використання негативу, подвійна експозиція (оператор Ф.А.Вагнер), натурні зйомки, досконала акторська гра Макса Шрека (граф Дракула) – складові образної системи першої екранізації роману Б.Стокера.

«Остання людина»: культ «маленької людини», гуманістичний пафос і відкриття стилістики «тихого» реалістичного кінописьма. «Остання людина» – найяскравіший приклад напрямку «каммершпіль» в німецькому кіно (раніше в театрі). «Каммершпиль» («камерна гра») або «міщанська драма» – проста історія про «маленьку» людину у великому місті. Мелодрама – жанрова основа напрямку. Заміна інтертитрів візуальними рішеннями. Художні особливості картини «Остання людина»: активне використання крупних планів, відсутність інтертитрів, «суб’єктивна камера» оператора К.Фрейнда, зйомки картини в павільйоні (простір для пошуків режисером, оператором та художником нових можливостей кіномови). «Фауст»: глобальність концепції, традиції німецької культури.

Питання 24: Американське кіно початку хх століття. Творчий внесок д.- у. Гріффіта у розвиток кіномови.

Характеристика раннього американського кіно. Кіно як фольклорна свідомість американської нації. Д.-У. Гріффіт: шлях до режисури: актор та сценарист в компанії Едісона. Ранні фільми: драми, комедії, історичні фільми, екранізації Ч.Діккенса, Е.По, Д.Лондона. 1915-1919 рр. – найвищій розквіт майстерності.

«Народження нації» (1915). Розуміння ролі режисера як творця кінообразу. Розробка основних принципів акторської гри в кіно, розвиток зображальних засобів кіно як цілісної художньої системи. Крупний план, паралельний монтаж, панорама, вдале використання природи для передачі внутрішнього світу героїв.

«Нетерпимість» (1916). Унікальна постановка, нестандартність кінематографічних прийомів, новаторське використання монтажа. Трактовка поняття «нетерпимість» через широке коло філософських і моральних проблем, що грунтуються на великому історичному та міфологічному матеріалі.

«Учні» Гріффіта: М.Пікфорд, Л.Гіш, М.Сеннет, Е.фон Штрогейм, В.Флемінг та інші. Пізня творчість режисера. Повернення до жанру мелодрами. «Зламані паростки» (1919) як єдиний шедевр Гріффіта в «камерному» кіно, що закінчив період розквіту його творчої діяльності.

Творчій спад початку 20-х років. «Схватка» (1931) – останній фільм Гріффіта.

«Народження нації» і «Нетерпимість» - народження кінематографічної естетики, особливості стилю та світогляду, вплив на подальший розвиток кіномистецтва.