Глосарій

Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя) — форма правління, при якій верховна влада здійснюється одноосібно та є, як правило, спадковою.

Абсолютна монархія — вся влада в державі цілковито належить одній особі, без будь-яких обмежень.

Парламентська монархія — влада монарха обмежена за конституцією представницьким органом — парламентом (Великобританія, Бельгія, Норвегія, Швеція, Іспанія, Японія).

Дуалістична монархія — державна влада має подвійний характер: юридично (конституцією) і фактично вона поділена між урядом, що призначається монархом та парламентом.

Республіка (лат. respublica — суспільна справа) — форма правління, при якій вища державна влада належить обраним на певний строк органам влади.

Президентська республіка (США, Бразилія, Франція, Мексика, Єгипет) — форма державного правління, при якій повноваження глави держави чи голови уряду належать президенту, посада якого є виборною.

Парламентська республіка (Болгарія, Угорщина, Індія, Чехія, Італія) — форма державного правління, за якою верховна роль в організації державного життя належить парламенту.

Змішана республіка поєднує в собі ознаки президентської та парламентської республік.

Унітарна держава — це єдина централізована держава, яка складається із адміністративно-територіальних одиниць, підпорядкованих центральним органам влади, які не мають ознак суверенітету.

Складна держава — держава, що складається з державних утворень, які мають ознаки державної незалежності (суверенітету).

Федеративна держава (союзна держава) (федерація — лат. foederatio — союз, об’єднання) — добровільне об’єднання самостійних державних утворень в єдину державу, яка складається з рівноправних суб’єктів.

Конфедерація (союз держав) (лат. confederation — союз, об’єднання) — тимчасовий юридичний союз незалежних держав, створений для досягнення певної мети чи інтересів.

Імперія — складна держава, створена шляхом завоювання однієї держави іншою, де є поділ на головну державу метрополію та залежні від неї колонії.

Демократичний політичний режим — це режим, заснований на визнанні принципів рівності та свободи усіх громадян, участі народу в управлінні державою.

Авторитарний режим (лат. auctoritas — влада) — концентрація державної влади в руках правлячої верхівки за допомогою особливих методів та засобів організації державної влади (режим А.Піночета у Чилі).

Тоталітарний політичний режим (тоталітаризм — лат. totalis — весь, цілий, повний) — один із видів політичних режимів, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами життя суспільства, заснований на методах ідеологічного, фізичного та психічного примусу (сталінізм в СРСР, маоїзм у Китаї).

4. Правова та соціальна держава.

Еволюція демократії тісно пов’язана із правовою та соціальною державами.

Правова держава — це держава, в якій панують норми права, забезпечуються права і свободи людини, влада підпорядкована волі народу.

До основних ознак правової держави належать:

 верховенство і панування правового закону (загальність права);

 взаємна відповідальність держави і особи;

 наявність широких прав і свобод людини та гарантій їх забезпеч. (пріоритет прав людини, правова рівність усіх осіб);

 поділ влади на три гілки;

 суверенітет народу (народ є джерелом влади);

 високі правова культура та правова свідомість;

 пріоритет норм міжнародного права над національним;

 наявність Конституційного суду та ефективної правоохоронної системи;

 врегулювання взаємовідносин між особою та державою на засадах дозволеності особі робити все, що прямо не заборонено законом, а державним органам — тільки те, що прямо дозволено законом;

 обмеження сфери діяльності державних органів лише охороною суспільного порядку, прав та свободи особи й забезпечення умов для господарської діяльності людини.

Для позначення всієї сукупності існуючих у суспільстві відносин, які не є державними, тобто перебувають поза межами впливу держави, використовується термін «громадянське суспільство».

Соціальна держава – це демократична держава, яка забезпечує кожному її громадянину достойні умови життя для реалізації соціальних, економічних і культурних прав людини.

Ознаками соціальної держави є:

 наявність правової держави;

 функціонування ринкового, соціально-орієнтованого господарства,

 високий рівень реалізації соціального законодавства,

 наявність та гарантування соціально-економічних прав,

 соціальна захищеність особи (соціальна допомога з боку держави),

 наявність соціальної справедливості (опора на середній клас).

У соціальній державі реально забезпечується право на працю, на соціальний захист, на реальний прожитковий мінімум, освіту, медицину, тощо. У такій державі кожен є соціально захищеним.

Тема №2