АНДРУЩЕНКО (ГРИНЬКО) С.В.

Україна В СУЧАСНОМУ ГЕОПОЛІТИЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Монографія

2005

ЗМІСТ

Передмова

Розділ 1.

Теоретичні аспекти геополітики, як наукової концепції.

1.1. Визначення терміну “геополітика” й основні категорії геополітики.

1.2. Предмет геополітики.

1.3. Джерела та процес формування наукової концепції геополітики.

1.4. Принципи розбудови геостратегії.

Розділ 2.

Геополітичні традиції та моделі.

2.1. Європейські геополітичні концепції.

Геополітичні погляди в роботах Ф. Ратцеля.

Геополітичні категорії Р. Челлена.

Концепція “Серединної Європи” (Mitteleuropa).

Геополітичні розробки К. Хаусхоффера.

Геополітичні ідеї К. Шмітта.

Німецькі геополітичні погляди другої половини ХХ ст.

Французька школа геополітики.

Італійська школа геополітики.

Геополітика “нових правих”.

2.2. Англо-американська геополітична традиція.

Концепція “Морської сили” А.Мехена.

Концепція “Геополітичної вісі історії” Х.Маккіндера.

Геополітичні погляди Н. Спікмена.

Розвиток ідей школи атлантизму та неоатлантизму.

2.3. Російські геополітичні концепції.

2.4. Геополітичні концепції країн Сходу.

Геополітична традиція Японії.

Основні засади геополітики Китаю.

Геополітична традиція Індії.

2.5. Новий, критичний підхід в сучасній геополітиці.

Розділ 3.

Геостратегія України в сучасному геополітичному середовищі.

3.1. Особливості сучасного геополітичного середовища: геополітична ієрархієзація світового простору, тенденції та принципи формування.

Геополітична ієрархієзація світового простору.

Детериторизація та пов`язані з цим зміна ролі та функцій держави, території й міжнародних кордонів.

Ретериторизація та пов’язані з нею процеси формування регіональних геополітичних структур.

Територизація та пов’язані із нею концепції територіальності.

Фактор геополітичного розташування та роль традиційних геополітичних чинників в сучасній геополітиці.

Енергетичний фактор в сучасній геополітиці.

Інфосфера – п’ятий вимір сучасного геополітичного середовища.

3.2. Геополітичний простір України.

Геополітична геометрія США – ЄС – Росія – Україна.

Центральна та Східна Європа як важлива складова геопростору України.

Субрегіональні вектори геопростору України: Балто-Чорноморський/ Чорноморський / Чорноморсько – Каспійський.

Регіони Азії, Африки та Латинської Америки в українському геополітичному просторі.

3.3. Сучасна геостратегія України.

Висновки

Бібліографія

ПЕРЕДМОВА

Геополітика займає важливе місце в сучасному політичному та економічному житті. Зростання уваги до геополітики обумовило сьогодні розмивання наукової концепції та прикладного аспекту геополітичних досліджень. Реконфігурація сучасної системи міжнародних відносин, посилення ролі нетрадиційних факторів геополітики у формі процесів глобалізації, регіоналізації, інформатизації тощо, при значному впливові ролі території, природних ресурсів та доступу до них актуалізує проблему перегляду (гео)стратегії держав або груп держав в світовій політиці. Розробка таких стратегій потребує глибинного й комплексного аналізу геополітичного середовища, що включає в себе особливості ієрархієзації світового простору, структурування силових полів суб’єктів геополітики.

Визначення геополітичного середовища та тенденцій його формування спрямовано на реалізацію головного геополітичного інтересу – спроможність бути активно діючим суб’єктом у визначеному геополітичному просторі, здатним захистити власні національні, державні, коаліційні інтереси. Зрозуміло, що потенціал суб’єктів геополітики до реалізації геополітичного інтересу залежить від географічного розташування, що характеризується передовсім оточенням держави й сукупністю інтересів інших держав (груп держав) щодо певного суб’єкту геополітики.

Важливою категорією геополітичного аналізу виступає пошук й розробка механізмів контролю над геополітичним простором суб’єкту геополітики з метою ефективної реалізації його національних (коаліційних) інтересів. В процесі розробки геостратегії держави через аналіз геополітичної структури світу, враховуючи чинники, принципи та тенденції її формування та функціонування, зосереджуються на використанні їх у власних інтересах.

Україна на сучасному етапі не має чітко розробленої геостратегії на основі геополітичного аналізу. Саме геостратегія складає основу зовнішньополітичної концепції будь-якої держави. Геополітика, як основа геостратегії, формується державними інституціями (в сфері академічних та стратегічних досліджень, зовнішньополітичними органами держави, недержавними дослідницькими інституціями), а також виступає в якості ідеології – формування геополітичної національної ідеї. Розробка сучасної геостратегії України обумовлюється складністю процесів формування її геополітичного простору, багатовимірністю та багаторівневістю тенденцій, що діють на глобальному, регіональному та локальному рівні.

Структурно робота складається з трьох розділів, що охоплюють теоретичні аспекти наукової концепції геополітики (розділ 1), геополітичні моделі та традиції як історичні, так і сучасні з урахуванням, по можливості, ролі і місця України в них (розділ 2) й аналіз сучасного геополітичного середовища, тенденцій його формування та особливості геополітичного простору України з визначенням геостратегії на сучасному етапі (розділ 3).

Розділ 1. Геополітика та геостратегія

1. Визначення терміну “геополітика” й основні категорії геополітики.

Зростання уваги до геополітики та геополітичних досліджень обумовлено, в першу чергу, необхідністю оцінки нового міжнародного середовища. Більше того, сам термін “геополітика” часто вживається в популярному контексті, зокрема в засобах масової інформації, довільно і нерідко не відповідає сутності цього поняття. Більше того, геополітика є галуззю наукового знання, що формується, а отже предмет її дослідження знаходиться в динаміці, пристосовуючись до реалій міжнародного життя. Геополітика сьогодні переживає новий етап, і це пов’язано із реструктуризацію геополітичного середовища. Вживання категорій геополітики стає модною тенденцією серед політичних та наукових діячів. Відтак, існує необхідність аналізу тенденцій розвитку геополітики як науки, подати авторську оцінку проблематики геополітики на сучасному етапі.

Метою даної роботи є розкриття змісту терміну “геополітика”, як наукової концепції та практичного напрямку діяльності держав в міжнародних відносинах, а також проаналізувати історичні та сучасні тенденції геополітичної думки. Такий аналіз дає можливість визначити особливості сучасної геополітичної структури світу, що визначає параметри формування геостратегії України та потенціал до її реалізації.

Міжнародні відносини розглядаються як еволюційний процес, що підпадає під дію певних закономірностей. В термінах геополітичного дослідження така підконтрольність міжнародних відносин залежить від географічного середовища, в якому розвиваються ці міжнародні відносини.

Проблема визначення суто геополітичних підходів в аналізі міжнародних відносин полягає в тому, що за столітню історію існування терміну (ввів в обіг шведський вчений Рудольф Челлен у 1899 р.) в науковій та практичній літературі не існує чіткого визначення предмету цього вчення. Предмет науки геополітики формується. За словами П. Тейлора геополітика – “це периферія периферії периферії”¹, оскільки геополітика перетинається з політичною географією, що є частиною соціальної науки, до складу останньої також входить і дослідження міжнародних відносин. Крім того, визначення наукових концепцій на зразок геополітики залежить від історичних періодів та змін у структурі світового порядку. “Не існує єдиної науки геополітики, що визнавалась би всіма державними структурами. Підходів до геополітики стільки, скільки конфліктуючих державних систем, що змагаються за гегемонію у визначених географічних умовах. Кожна нація має таку геополітику, на яку вона заслуговує”²

Частіше в геополітиці вбачають науку, що вивчає комплекс географічних, історичних, політичних, військових та інших чинників, які взаємодіють між собою та суттєво впливають на стратегічний потенціал держави. Таке визначення ставить геополітику в ранг вчень про політику та простір, це спроба привернути увагу до важливості географічних моделей в політичній історії³. Однією з цілей геополітики на всіх етапах історичного розвитку було акцентування на тому, що політичне панування не є лише питанням владних відносин в контексті людських та матеріальних ресурсів, це також питання географічного простору, в якому ця влада реалізується.

Майже в усіх міжнародних контактах, включаючи співробітництво, політичне протистояння, військові операції чи конфлікт, фактор розташування, простору та відстані між сторонами має найважливіше значення для оцінки власних можливостей. При цьому географічне середовище не визначає в повній мірі внутрішню та зовнішню політику окремої держави, але географія та географічна конфігурація виступають у якості підстав для формування політики. З цієї точки зору, геополітика виступає у якості теорії, що спрямована на вирішення проблем, пов’язаних з концептуалізацією та реалізацією державності.

Держава розробляє свої зовнішньополітичні концепції з урахуванням змін світової політичної карти та процесів, що формують “гео” вимір глобальної, регіональної та державної політики – це “політична географія міжнародних відносин”⁴. Для формування таких концепцій, що отримали назву геостратегічних, використовуються моделі, які поєднують інформацію про характеристики просторів з інформацією про способи політичної організації в даних просторах. Геополітика полягає перш за все у виявленні взаємодії природних і ширше географічних чинників, включаючи фактори соціального середовища, з різними системами та способами політичної організації.

Геополітика є багатодисціплінарною, вона займає своє місце в системі наук про простір та політику. Хоча геополітика тісно повязана з політичною географією, вона не просто досліджує просторовий вимір політичних процесів на всіх рівнях аналізу з головним акцентом на вивченні географічного середовища та його впливу на політику держави, а саме на дослідженні впливу просторово організованих елементів на розвиток політичних процесів. Геополітика головну увагу спрямовує на розкриття та вивчення можливостей активного використання політикою факторів фізичного середовища та вплив на нього в інтересах воєнної, економічної та екологічної безпеки. На сучасному етапі вона все більше привертає увагу до зміни ролі держави та динамічної природи відносин між державами на глобальному та регіональному рівнях. Тобто, це альтернативний погляд на міжнародні відносини з акцентом на “гео” вимір.

Роль географічного розуміння політики в сучасному світі визначається взаємозалежністю між геополітикою й світовою політикою. Термін “світова політика” містить в собі географічний масштаб, в якому перетинаються інтереси різних міжнародних акторів при здійсненні їхньої діяльності (дипломатія, військові дії, допомога, фінансові операції, благодійність тощо), спрямованої на встановлення або розширення впливу (політичного, економічного, військового, морального) над іншим актором чи територією, адже на різних етапах розвитку географи, політичні лідери та політологи розподіляли світ за рівнем важливості. Геополітика є дослідженням географічного мислення та усвідомлення, що формує світову політику, мова йде про дослідження того, як глобальні умови впливають на відносини між державами – обмежують їх чи сприяють становленню могутності окремої держави на глобальному рівні⁵. Світова політика формується лише за умови цілісного сприйняття світу та при наявності можливостей для реалізації цілей у визначеному географічному просторі.

Із започаткуванням геополітичної думки наприкінці ХІХ ст. та поширенням знань про світ формується і сутність світової політики. Розквіт капіталістичної моделі економіки та формування європоцентристської парадигми сприяли усвідомленню “розшарування” глобального простору, що мало наслідком ієрархієзацію географічних масштабів, в рамках яких сприймаються політико-економічні реалії. Так, виокремлюється чотири географічні рівня політики:

• глобальний (рівень світу в цілому);

• міжнародний (рівень відносин між державами);

• локальний/національний (на рівні окремої держави);

• регіональний (на рівні частин держави).

Відтепер політика та проблеми її реалізації формувалася у відповідності до географічного рівня, на якому вони мали здійснюватися. Світова політика функціонує зверху-вниз, починаючи з глобального рівня. Саме на цьому рівні і застосовувалася спочатку геополітика⁶.

Геополітика – наукова концепція, що вивчає тенденції та принципи організації політичного простору, який визначає стратегічний потенціал держави (блоку держав) на глобальному, регіональному та локальному рівнях під комплексним впливом географічних, історичних, політичних, соціально-економічних чинників.

Ключовою категорією геополітики виступає геопростір / геополітичний простір, що є обовязковою складовою політичної діяльності. Доволі часто головним завданням геополітики визначають виявлення залежності політичних рішень та їх наслідків від географічного розташування країн та народів, яких ці рішення стосуються. Однак проблема ширше – взаємний вплив політики та простору. Здатність держави використовувати переваги наявних силових і несилових чинників геопростору для досягнення певної зовнішньополітичної мети є передумовою її ефективної діяльності на міжнародній арені. З іншого боку, політика здатна змінювати параметри самого простору, оскільки такий геополітичний простір є ціннісно орієнтованим і визначає не лише внутрішню структуру побудови країни, а й її місце в оточенні інших країн⁷. Власне під геопростором розуміють оточення визначеного суб’єкта геополітики.

Однією із складових геопростору є силове поле суб’єкта геополітики. Під силовим полем розуміють простір, що контролюється державою (групою держав), і в рамках якого здійснюється вплив суб’єкта геополітики в цілях забезпечення геополітичних інтересів. Фактично мова йде про сферу впливу. Виходячи з такого розуміння, російський політолог К.Плєшаков розробив власну класифікацію силових полів:

1) ендемічне поле – простір, що контролюється державою тривалий час, достатній для визнання іншими державами як такий, що безперечно належить цій державі;

2) прикордонне поле – це простір, що знаходиться під контролем держави, однак не в достатній мірі освоєний нею для злиття в ендемічне поле, тому право контролю над цим простором може оспарюватися;

3) перехресне поле (метаполе) – це простір, на який мають претензії контролю декілька держав (близьке до ще однієї категорії – метаполе);

4) тотальне поле – це безперервний простір, що знаходиться під контролем держави;

5) геополітична точка опори – територія, що знаходиться поза межами тотального поля, контролюється однією державою, а комунікації контролюються іншою державою. ⁸

В якості генераторів силових полів виступають суб’єкти геополітики - держави, міждержавні угрупування, суб’єкти транснаціонального характеру. При цьому зауважимо, що часто міждержавні угрупування та суб’єкти транснаціонального масштабу виступають у якості механізму реалізації геополітичних інтересів держави і відповідно є похідним суб’єктом геополітики.

В якості механізмів взаємодії силових полів виступають геополітичні інтереси (імперські прагнення, забезпечення безпеки суб’єкта, збереження самобутності культури, доступ до ресурсів тощо). Геополітичний інтерес є однією з складових національного інтересу держави, групи держав. Основу національних інтересів складають традиційно фізичне виживання та політична незалежність країни, збереження державної території, гарантування безпеки тощо. Головним геополітичним інтересом будь-якого суб’єкта геополітики є спроможність бути активно діючим суб’єктом у визначеному геополітичному просторі, здатним захищати власні національні, державні, коаліційні інтереси. Якщо суб’єкт є пасивним, нездатним реалізовувати свій геополітичний інтерес він перетворюється на об’єкт геополітичних інтересів інших суб’єктів, тобто втрачає самостійне значення⁹.

Власне потенціал держави до максимальної реалізації геополітичного інтересу залежить від географічного розташування (від оточення держави, здатності використовувати територію із її властивостями для розвитку комунікаційних, транспортних мереж тощо), сукупності інтересів сусідніх держав (рівень їхнього впливу на потенціал реалізації власного інтересу), рівня економічного розвитку (і відповідно місця на світовому ринку), соціальних параметрів населення (сукупності культурно-цивілізаційних традицій та моральних норм і принципів, притаманних населенню держави, рівня усвідомлення національних та геополітичного інтересів, здатності реагувати на загрози, способу життя тощо). Крім того, не можна не применшувати роль суб’єктивного фактору, оскільки саме він визначає механізми реалізації геополітичного інтересу. Сам же геополітичний інтерес, як і комплекс національних інтересів є незмінним. В цьому розумінні географія є найпосітйнішим фактором формування зовнішньої політики держави, змінюється лише розстановка сил, структура геополітичного простору, що впливає на активізацію географічного фактору.

Силове поле або сфера впливу суб’єкта геополітики не завжди співпадає і ототожнюється з геопростором. Геопростір складається із комплексної взаємодії прагнень визначеного суб’єкта геополітики щодо реалізації власних інтересів із можливостями та інтересами інших суб’єктів геополітики. У кожного суб’єкта геополітики власний геопростір, що обумовлює здатність суб’єкта здійснювати геополітичний інтерес.

Сукупність геопросторів формує геополітичне середовище – це розстановка сил та їхнє співвідношення у світовій політиці. Геополітичне середовище визначає яким чином географічне середовище і просторово-територіальні характеристики держави (географічне розташування, конфігурація кордонів, людські та природні ресурси тощо) впливають на міжнародно-політичну поведінку держави.

Геополітичне середовище змінюється відповідно до переважаючих принципів та тенденцій світової політики і визначає геополітичну структуру світу. Таким чином, геополітика залежить від конкретного історичного контексту.

В свою чергу, геополітичне середовище має свою структуру і геополітична структура світу виступає основним об’єктом геополітики: в результаті взаємодії силових полів формується геополітична структура світу, що відрізняється від звичайної політичної карти світу і визначається геополітичним районуванням цілісного планетарного простору. Геополітична структура світу представлена численними просторовими моделями: протистояння континентальної (теллулократія) та морської (талассократія) могутності; модель Серцевинної землі (хартленду); концепція “континентального блоку”; модель “хартленд-рімленд”; концепція “Росії-Євразії” тощо.

В широкому розумінні, геополітика виявляє об’єктивно існуючі просторові цілісності, що мають політичний зміст¹⁰. В цьому контексті геополітика виступає у якості концепції, що пояснює та прогнозує геополітичну розстановку сил в світовій політиці. Геополітичні моделі загальнопланетарного рівня спрямовані на обґрунтування уявлень про світовий порядок, тобто про геополітичну структуру світу, що відображає баланс співвідношення існуючих силових полів. В геополітичному контексті відбувається ієрархієзація світового простору.

У вузькому розумінні, мова йде про дослідження факторів внутрішнього та зовнішнього геопросторів, що впливають на потенціал суб’єктів геополітики через здійснення контролю над простором реалізовувати геополітичні (національні) інтереси.

Завданнями геополітики є:

• фіксування та прогнозування просторових меж структурних складових геополітичного середовища (як правило, силових полів) різного характеру (воєнного, економічного, політичного, цивілізаційного, екологічного);

• дослідження механізмів та форм контролю над геопростором.

Визначення просторових параметрів силових полів та механізми їх взаємодії залежать від ієрархії/пріоритетів геополітичних інтересів суб’єкта геополітики: військово-стратегічне районування, геополітичні, геостратегічні, геоекономічні сфери, райони, регіони тощо.

Форми контролю на геопростором змінюються у відповідності до геополітичного середовища/структури світу: концепція суцільного контролю над простором (світове панування) сьогодні поєднується з концепцією контролю над лініями – комунікації, інформаційні, товарні, фінансові потоки тощо; воєнний контроль часто слугує економічним інтересам – формування геоекономічної парадигми; цивілізаційні протиріччя як форма забезпечення геополітичних інтересів.

Для геополітичної боротьби категорія контролю над простором займає важливе місце. Ідея контролю над простором бере свій початок від боротьби за суміжні території, на сьогодні контроль над простором став надзвичайно диверсифікований і у більшості випадків не може бути визначений в категоріях воєнного чи політичного контролю: з розвитком технологій, із зростаючою взаємозалежністю світу контроль над простором набуває нових форм, зокрема, економічного, комунікаційного, інформаційного, культурного. Категорія контролю над простором у поєднанні з категорією інтересу створює підстави для формування географічних зон, полів, регіонів.

Ще однією важливою категорією геополітики як наукової концепції визначають категорію експансії. Російський дослідник К.Сорокін визначає її “похідною від категорії державного інтересу”¹¹. Дана категорія є межовою. Експансія являє собою один з механізмів формування силового поля (сфери впливу) суб’єкта геополітики, за наявності такого геополітичного інтересу, через запровадження контролю над певним простором. Мова йде про розширення сфери впливу. Форми контролю над цим простором можуть бути прямими (військова агресія, приєднання територій тощо) й непрямими (інформаційний, культурно-цивілізаційний, релігійний й економічний), що є стержневими складовими сучасної експансії.