Розділ 3.Формування інформаційної бази обліку в системі звітності

1. Порядок складахння фінансової звітності підприємства

В Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» наведено таке визначення: «Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка дає інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період».

Ціллю складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Фінансова звітність підприємств включає:

- звіт про фінансовий стан підприємства (ф. № 1);

- звіт про доходи, витрати, прибутки і збитки (ф. № 2);

- звіт про зміни, що відбулися у грошових коштах та їх еквівалентах (ф. № 3);

- звіт про зміни у складі власного капіталу (ф. № 4);

- примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5);

Квартальна фінансова звітність, на відміну від річної, передбачає складання лише двох форм: звіту про фінансовий стан підприємства та звіту про доходи, витрати, прибутки і збитки. Заповнюючи форми звітності, необхідно пам'ятати про обов'язкові реквізити. Зокрема, потрібно вказати дату, станом на яку або період, за який складається звітність, повну назву підприємства, форму власності підприємства, у віданні якого державного органу перебуває це підприємство, галузь, та вид економічної діяльності підприємства, його юридичну адресу. Фінансова звітність складається в тисячах гривень з одним десятковим знаком і обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером підприємства.

Правові основи порядку складання, подання та оприлюднення фінансової звітності закладені в статті 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV та у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

Підприємство подає фінансову звітність таким адресатам:

1. органам, до сфери управління яких належать підприємства;

2. трудовим колективам на їх вимогу;

3. власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

Термін подання фінансової звітності визначає уряд. Так, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби — керівником спеціалізованої організації або фахівцем-бухгалтером, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.

Фінансова звітність підприємства є відкритою, крім випадків передбачених законодавством. Оприлюднення звітності — це офіційне подання фінансової звітності до органів Державного комітету статистики України, Державної податкової адміністрації України, Фонду державного майна, Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від суб'єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про фінансовий стан підприємства в засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюють відповідні органи в межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідні органи при перевірці поданої на їхню адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних, наявність всіх звітних форм, взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками та формами звітності.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформлюється актом (протоколом), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо поліпшення його діяльності.

«Баланс (Звіт про фінансовий стан підприємства)» - відображає на певну дату активи, зобов'язання і власний капітал і містить узагальнені підсумкові показники, отримані на підставі звірених даних бухгалтерського обліку, станом на початок звітного року та на кінець звітного періоду (року).

19 березня 2013 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. №73, зареєстрований у Мін’юсті 28.02.2013 р. за №336/22868. Ним затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Згідно даного положення форми звітності зазнали деяких змін. Так, у Формі № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан підприємства)» не всі рядки є обов’язковими. Сама форма стала меншою. Коди рядків – чотиризначні.

У Балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. Підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Актив відображається у Балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних із його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, який не може бути відображений у Балансі, включаються до складу витрат звітного періоду.

Зобов’язання відображається у Балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та є ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається у Балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його зміни.

Те, як заповнювати кожен рядок форми №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)», докладно визначено у розділі ІІ «Зміст статей балансу» Методичних рекомендацій, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. №433.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Звіт про фінансові результати призначений для обчислення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Вивчаючи параграф 1.2 розділу 1, ви вже ознайомилися з призначенням цього звіту та усвідомили, яке місце він посідає у системі фінансової звітності. Цей звіт є своєрідним ланцюгом між балансами початку та кінця звітного періоду. Головна мета звіту про фінансові результати — продемонструвати менеджерам та зовнішнім користувачам, які доходи отримав банк та які він мав витрати за певний звітний (обліковий період). Отже, зазначений звіт стосується лише певного періоду. Банки складають звіт про фінансові результати за такі звітні періоди:

- місяць;

- квартал;

- рік.

Місячний і квартальний звіти є проміжними, а річний Звіт про фінансові результати — кінцевим. Він демонструє остаточно одержаний банком за рік фінансовий результат від діяльності: чистий прибуток або збиток.

Методика складання місячного звіту має певні відмінності від методики складання квартального та річного звіту про фінансові результати. Зупинимося на розгляді цих особливостей.

Місячний звіт має назву «Звіт про прибутки та збитки банку». Головна його особливість полягає в тому, що він складається за схемою бухгалтерських рахунків для обліку доходів та витрат, які передбачені в шостому та сьомому класах плану рахунків комерційного банку, наростаючим підсумком з початку року. Цей звіт складається у форматі вертикальної таблиці, яка структурно включає три частини:

- доходи;

- витрати;

- чистий прибуток (збиток).

Місячний звіт про прибутки та збитки складається на базі даних оборотно-сальдової відомості (сальдової відомості) за рахунками третього порядку (групами рахунків), які входять до складу бухгалтерських рахунків шостого та сьомого класів. Доходи та витрати показують у зазначеному звіті згідно з класифікацією рахунків для їх обліку у шостому та сьомому класах плану рахунків. У зазначений звіт переносяться кредитові залишки за рахунками шостого класу і дебетові залишки за рахунками сьомого класу. Формою звіту передбачено визначення проміжних підсумків за рахунками другого порядку (розділами). Показник чистого прибутку (збитку) обчислюється як різниця між сумою сукупних доходів та сумою сукупних витрат. Рахунки доходів та витрат закриваються тільки один раз на рік в останній робочий день року. Протягом року в проміжних звітах про фінансові результати визначений поточний чистий прибуток (збиток) звітного періоду відображається наростаючим підсумком з початку року на тимчасовому рахунку «Поточний фінансовий результат».

Квартальний та річний звіти про фінансові результати складаються за методом послідовного розрахунку фінансового результату за звітний період.

У формі квартального та річного звітів передбачено послідовне зіставлення їх статей з метою визначення проміжних показників фінансового результату. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності банку. Кожна стаття розраховується через об'єднання залишків за певними рахунками доходів (шостого класу) і витрат (сьомого класу). Для правильного тлумачення впливу проміжних фінансових результатів на кінцевий фінансовий результат потрібно уважно вивчити методику їх розрахунку.

Процес розрахунку чистого прибутку (збитку) звітного періоду можна поділити на такі етапи:

перший етап — розрахунок валового прибутку (збитку) (п. 8 звіту);

другий етап — розрахунок прибутку (збитку) від здійснених банком операцій (п. 11 звіту);

третій етап — розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності банку до оподаткування (п. 13 звіту);

четвертий етап — розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності (п. 15 звіту);

п'ятий етап — визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду (п. 17 звіту).

З принципами, покладеними в основу побудови звіту про фінансові результати, ви ознайомилися, вивчаючи загальну характеристику фінансових звітів, викладену у першому розділі. В основу побудови структури звіту покладені такі принципи:

1) класифікація господарської діяльності на звичайну та надзвичайну;

2) обчислення проміжного фінансового результату на базі класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності банку;

3) розподіл витрат на прямі та непрямі.

Успішне функціонування підприємства передбачає не тільки забезпечення прибутковості, а й формування оптимальних грошових потоків, здатність акумулювати грошові кошти з метою ефективного господарювання, його ліквідність, платоспроможність. Прибуткова діяльність не завжди ототожнюється з наявністю у компанії грошових коштів у обсягах, необхідних для погашення зобов'язань. Разом з тим, у процесі діяльності підприємству постійно потрібні грошові кошти для оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей, отриманих послуг, виплати заробітної плати персоналу, сплати податків тощо.

За цих умов виживання компанії залежить не стільки від прибутку, скільки від стану її платоспроможності. Першою ознакою виникнення на підприємстві фінансових проблем є, як правило, нестача у нього грошей. Відсутність грошових коштів паралізує підприємство. Тому здатність компанії накопичувати грошові кошти в обсягах, достатніх для здійснення платежів, не менш важлива, ніж прибуткова діяльність. Дані про зміни стану грошових коштів порівняно з попереднім періодом містяться в Балансі, але в ньому не розкривається інформація про джерела надходження та напрямки використання готівки. Звіт про прибутки та збитки містить інформацію про одержані доходи та понесені витрати, але він складається за принципом нарахування, а тому доходи і витрати не співпадають з реальним рухом грошових коштів.

Інформація про рух грошових коштів згідно з операціями, які здійснювалися за звітний період, деталізована за видами діяльності підприємства, міститься в Звіті про рух грошових коштів (Statement of Cash Flow).

Звіт про рух грошових коштів є одним із основних елементів обов'язкової фінансової звітності, в якому відображається вплив операційної, інвестиційної і фінансової діяльності на грошові потоки компанії за звітний період. Він надає інформацію, яка доповнює Баланс та Звіт про прибутки і збитки і дає можливість користувачам оцінити чисте збільшення (або зменшення) грошових коштів за звітний період.

Під терміном "грошові кошти" (Cash - готівка) у цьому Звіті, як і Балансі розуміють готівку в касі компанії та на її рахунках в банках, а під терміном еквіваленти грошових коштів (Cash Equivalents)- короткострокові високоліквідні інвестиції, які вільно трансформуються в грошові кошти і мають незначний ризик щодо зміни вартості (наприклад, розміщення вільних коштів у вигляді депозитних сертифікатів на термін, що не перевищує 90 днів з метою отримання додаткових доходів). Операції з надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів формують грошові потоки підприємства (Cash Flow).

Складання Звіту про рух грошових коштів включає чотири етапи:

1) визначення грошових потоків від операційної діяльності;

2) визначення грошових потоків від інвестиційної діяльності;

3) визначення грошових потоків від фінансової діяльності;

4) узагальнення одержаної інформації у вигляді Звіту про рух грошових коштів.

Такий підхід до подання інформації у Звіті про рух грошових коштів дає можливість визначити загальну суму змін у складі грошових коштів та їх еквівалентів, а також їх залишки на кінець звітного періоду. Ця інформація подається разом із залишками грошових коштів та їх еквівалентів на початок звітного періоду у заключній частині Звіту про рух грошових коштів.

Заповнюється Звіт про рух грошових коштів на підставі показників Балансу, Звіту про прибутки та збитки, даних аналітичного і синтетичного обліку та Приміток до річної фінансової звітності.

При використанні прямого методу у Звіті про рух грошових коштів послідовно наводяться основні види (статті) надходжень та видатків грошових коштів, різниця між сумами яких відображає зміни у складі грошових коштів. З метою визначення грошових потоків від операційної діяльності цей метод передбачає трансформування окремих статей доходів і витрат Звіту про прибутки та збитки, відображених за принципом нарахування, у потоки грошових коштів, сформованих згідно з касовим методом обліку. Для цього здійснюється коригування доходів і витрат, відображених у Звіті про прибутки та збитки, на основі аналізу змін у Балансі протягом звітного періоду стосовно запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, а також інших статей не грошового характеру.

Для складання Звіту про рух грошових коштів за деякий звітний період необхідно мати дані Балансу на початок та кінець періоду, а також Звіт про фінансові результати за цей період. За даними балансів розраховують зміни в їх статтях за період. Сумарні зміни в статтях активу дорівнюють змінам у статтях пасиву і визначають приріст (зменшення) валюти балансу. Приріст статті активу свідчить про витрати грошових коштів, зменшення — про надходження коштів. (Так, придбання товарно-матеріальних запасів свідчить про витрати грошових коштів, а продаж запасів — про її надходження.) Навпаки, приріст статті пасиву вказує на надходження коштів і збільшення обсягу фінансових ресурсів, а зменшення статті пасиву — про відплив грошових коштів та зменшення ресурсів.

Зміни в статтях Балансу використовують у відповідних розділах Звіту при розрахунку чистих грошових потоків: зміни в пасивах — з таким самим знаком, зміни в активах — із протилежним. При цьому зміни в грошових коштах не використовуються при складанні Звіту, оскільки вони є основним результатом (підсумком) Звіту. Не використовують також дані про зміни у власному капіталі, які відбулися за рахунок чистого прибутку (наприклад, збільшення статутного, резервного капіталу за рахунок прибутку або збільшення статті "Нерозподілений прибуток"). Останнє зумовлено тим, що чистий прибуток входить до розділу І Звіту як одна із основних статей.

До розділу І Звіту входять статті "Чистий прибуток" та "Амортизація необоротних активів" зі Звіту про фінансові результати, а також зміни в статтях активу та пасиву Балансу, що відносяться до операційної діяльності, зокрема зміни в товарно-матеріальних запасах, дебіторській, кредиторській заборгованості тощо.

У розділі II вміщено статті, в яких відображують витрати та надходження коштів у результаті інвестиційної діяльності. Дані для них розраховують на основі змін, що відбулися за звітний період у необоротних активах підприємства: основних засобах, нематеріальних активах та фінансових вкладеннях.

Розділ Ш Звіту містить дані про рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності. До цього розділу включають зміни в статтях Балансу, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів підприємства, а саме зміни у власному капіталу, викликані зовнішніми чинниками, та зміни в позиковому капіталі, викликані погашенням чи отриманням нових позик. У цьому розділі також враховують дивіденди, сплачені власникам підприємства.

Чистий приплив чи відплив грошових коштів за період визначають як підсумок усіх розділів Звіту. Ця величина має дорівнювати (виходячи з рівності сумарних змін у балансі) зміні у грошових коштах підприємства. Якщо чистий приплив (відплив) коштів за період, розрахований відповідно до Звіту, дорівнює величині змін у грошових коштах, обчисленій за даними балансів на початок і кінець періоду, Звіт про рух грошових коштів складено правильно.